Материал: Навчальний посібник за редакцією Д. І. Рижмань Для студентів аграрних вищих навчальних закладів

507
Район
Площа, га
Урожайність, ц/ra
Валовий збір, ц
Валовий збір 2007 p. до 2006 p., %
2006 р. 2007 p. 2006 p. 2007 p. 2006 p. 2007 p.
Козятинський
76
-
7,9
-
601
-
-
Крижопільський
395 365 16,5 13,2 6529 4814 73,7
Липовецький
9 230 9,3 7,6 84 1740 2071,4
Літ енський
100 105 4,9 6,0 494 633 128,1
Могилів-
Подільський
1429 1597 13,3 11,6 19047 18564 97,5
Муровано –
Куриловецький
406 312 10,9 24,3 4452 7570 170,0
Немирівський
430 281 11,5 11,6 4949 3253 65,7
Оратівський
555 399 11,1 18,0 6166 7162 116,2
Піщанський
498 587 11,9 9,5 5916 5587 94,4
Погребищенський
57 112 22,3 19,5 1271 2184 171,8
Теплецький
747 829 15,1 14,2 11267 11794*
104,7
Теврівський
195
-
17,1
-
3357
-
-
Томашпільський
158 414 15,1 17,0 2381 7040 295,7
Тростянецький
180 196 18,6 12,2 3342 2398 71,8
Тульчинський
508 413 15,4 7,0 7831 2877 36,7
Хмільницький
275 245 14,3 19,7 3936 4818 122,4
Чернівецький
1106 1261 16,9 12,9 18732 16282 86,9
Чечельницький
307 248 12,1 14,5 3700 3599 97,3
Шаргородський
801 1349 12,2 12,3 9811 16646 169,7
Ямпільський
156 226 12,9 6,6 2017 1481 73,4
Разом по області
10773 12043 10,7 12,9 156620 154697 98,9
Варто зазначити, що розміри більшості фермерських господарств не є оптичними для високорентабельного вирощування насіння соняшнику. Ця тенденція чітко відображається неадекватністю зростання його врожайності, розширення площ посіву цієї культури. Про ефективність виробництва насіння соняшнику в Україні та Вінницькій області і можна судити за даними таблиці
11.17. Отже, в 2007 році порівняно з 2003 роком завдяки високій реалізаційній ціні на несіння соняшнику в Україні й на Вінниччині прибуток із розрахунку на
1 ц реалізованої продукції збільшується. Дещо вища рентабельність виробництва насіння соняшнику в Україні проти Вінницької області зумовлена більш сприятливими природноекономічними умовами вирощування цієї культури в зоні Степу.
Значне зростання останніми роками виробництва насіння соняшнику в фермерських господарствах України та Вінницької області зумовлено попитом як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках та високою його рентабельністю, що зумовили розповсюджене вирощування соняшнику в усіх природноекономічних зонах України й особливо в степовій та лісостеповій, маючи надто високу питому вагу в структурі посівних площ, що призвело до зниження родючості грунту та порушення сівозмін. Враховуючи це, зростання

508 виробництва насіння соняшнику в перспективі (2015 рік) в Україні не передбачається й залишається на рівні 2007 року в обсязі 4,5 млн. т за рахунок підвищення його врожайності за умови впровадження прогресивних технологій вирощування цієї культури, високоврожайних сортів і правильних сівозмін.
Оскільки питома вага площі соняшнику до основних сільськогосподарських культур становить близько 5%, то це означає, що більшість фермерів має можливість дотримувати сівозміни та висівати соняшник на одному й тому ж полі лише через 5-6 років.

509 спростити умови забезпечення їх кредитами, приділити більшу увагу розвитку лізингових відносин. Оскільки багато з них мають труднощі з реалізацією і зберіганням виробленої продукції, необхідно здійснювати будівництво на основі кооперації малих ліній з переробки сировини. Застарілі технологія й обладнання на діючих підприємствах із переробки насіння соняшнику призводять до зниження виходу олії в них до 26-28%, тоді як на потужних олієжиркомбінатах цей показник досягає 36-39%, що вимагає прискореної
їхньої модернізації та реконструкції.
11.5.3. Шляхи підвищення ефективності виробництва олійних культур.
Основними напрямами збільшення виробництва і поліпшення якості насіння олійних культур є дальша інтенсифікація їх вирощування, раціональне розміщення і концентрація посівів. Підвищення врожайності олійних культур
- найважливіша умова зростання економічної ефективності їх виробництва.
Збільшення виробництва насіння соняшнику і підвищення його ефективності пов'язані з впровадженням високоврожайних; високоолійних сортів та широким використанням індустріальної технології. Нині вже створені сорти соняшнику, насіння яких містить 55 - 57 % олії. Це забезпечує виробництво 14,5 - 15 ц олії з гектара посіву соняшнику. Важливим напрямом у селекції соняшнику є створення високопродуктивних сортів і гібридів, стійких проти найбільш поширених хвороб і шкідників. В окремі роки внаслідок ураження посівів гнилямн значно знижуються врожайність і якість насіння соняшнику. Впровадження нових сортів, підвищення культури землеробства і вдосконалення технології вирощування соняшнику дають змогу значно підвищити його врожайність. Затрати праці на 1 ц насіння в умовах індустрі- альної технології зменшуються в півтора раза. Підвищенню ефективності виробництва соняшнику сприятимуть дальше вдосконалення розміщення посівів, і впровадження досягнень науки і передової практики.
У господарствах України є значні резерви збільшення виробництва олійних культур, особливо сої. Так, у господарствах Інституту кукурудзи
НААН урожайність сої в умовах зрошення і при внесенні добрив у середньому за 5 років становила 35 ц/га.
Підвищенню ефективності вирощування сої сприяють спеціалізація і концентрація виробництва. Забезпечення оптимальних розмірів посівів у господарствах є одним з важливих резервів збільшення виробництва цієї культури. У спеціалізованих господарствах споруджуються, очищувально- сушильні комплекси, а також приміщення для зберігання готової продукції.
Капітальні вкладення в розвиток виробничої бази галузі, а також в інтегровані переробні підприємства швидко окупаються і сприяють підвищенню ефективності виробництва сої.
Збільшення виробництва рицини і підвищення її ефективності можна досягти за рахунок вдосконалення технології і впровадження комплексної механізації її вирощування і збирання. Особливо висока врожайність рицини на зрошуваних землях. Впровадження прогресивної технології, використання

510 нових сортів і гібридів, вбирання продукції комбайнами дають змогу повністю механізувати вирощування рицини і підвищити її ефективність.
У спеціалізованих господарствах країни лікарської сировини в середньому збирають до 9 ц/га. Наприклад, коренів валеріани одержують по 10
- 12 ц/га, а урожай нагідок становить 12 - 18 ц/га. Вирощування лікарських культур є високодоходним, рівень рентабельності їх виробництва - понад
50 %.
Тютюн - важлива технічна культура, використовується для одержання курильної сировини та виготовлення нікотинових препаратів для боротьби з шкідниками рослин і хворобами тварин. Виробництво тютюну розміщується переважно в господарствах Тернопільської, Закарпатської, Івано-Франківської,
Вінницької, Чернівецької областей, а також у Криму. В 1992 р. посівна площа тютюну в Україні становила понад 8,4 тис. га, середня врожайність - 10,1 ц/га, а валовий збір - 8,4 тис. т.
Вирощують тютюн переважно в колективних сільськогосподарських підприємствах, де зосереджено понад 80 % його посівної площі. Вони забезпечили 96 % його валового збору.
Тютюн - культура трудомістка. Виробництво тютюну є високоефективною галуззю сільського господарства.
Важливою технічною культурою є хміль. Шишки хмелю, які містять алкалоїд, використовуються у хлібопекарській, парфюмерній, фармацевтичній та інших галузях. Для виробництва 100 л пива різних сортів витрачається до
550 г сухих шишок хмелю. В Україні площі під хмелем становлять 6581 га.
Вони розміщуються переважно в районах Полісся, зокрема понад 60 % хмільників зосереджено в господарствах Житомирської області.
Виробництво хмелю вимагає значних капіталовкладень на закладання хмільника (садіння живців, спорудження шпалер, сушарок), придбання необхідних машин і обладнання, а також на догляд за насадженнями в перший рік вирощування. Для підвищення економічної ефективності галузі хмільники слід закладати окремими плантаціями площею 20 - 30 га. На 1 га насадження хмелю при площі живлення 2,5X1 м потрібно 8 тис. першосортних живців.
Підвищення врожайності хмелю та ефективності його виробництва можна досягти за рахунок впровадження високоврожайних сортів та розміщення рослин за прогресивною схемою. Це дає змогу використовувати машини і забезпечувати кращий догляд за насадженнями. Продуктивність праці в хмелярстві значно збільшується за умови впровадження машинного збирання шишок хмелю. Водночас це зумовлює зниження собівартості продукції і підвищення рентабельності хмелярства. Велике значення має також застосування прогресивних технологій вирощування та післязбиральної обробки хмелю.
Основою підвищення економічної ефективності вирощування ефіроолійних культур є інтеграція сільськогосподарського виробництва з глибокою промисловою переробкою сировини, що позитивно впливає на розвиток економіки господарств і дає змогу розв'язувати соціально-економічні проблеми села.

511
11.5.4. Ринок насіння соняшнику
Україна має достатні умови для насичення внутрішнього продовольчого ринку продукцією олієпродуктового підкомплексу та її експорту в економічно доцільних для товаровиробників і держави параметрах. Зокрема, потреба вітчизняного ринку може забезпечуватись переробкою 700-800 тис. т соняшникового насіння (нині його вирощується 2,3 млн. т, або 10% від світових обсягів). Останніми роками наша країна напосідає одне з перших місць серед основних експортерів світу (Росія, Аргентина). Однак вона мас орієнтуватись на світовий ринок готових продуктів, а не сировини, до чого прагнуть всі економічно міцні держави.
На сучасному етапі галузь функціонує на екстенсивній основі: розширюються посівні площі при динамічному спаді урожайності (від 16,5 до
9,3 ц/га). Тобто в „доринковий" період урожайність знаходилась на рівні середньої світової (близько 16 ц/га), зараз - нижча на 30-40%. Низька продуктивність соняшникового поля України зумовлена незадовільним матеріально-технічним забезпеченням виробників у поєднанні з несприятли- вими погодними умовами, поширенням культури (через досить високу в попередні роки її прибутковість) у регіони без достатнього для неї агрокліматичного потенціалу, порушенням сівозмін тощо.
Головним суб'єктом ринку соняшникового насіння є господарства суспільного сектора. Це основний товаровиробник, який у 1998 р. забезпечив
90,8% валового збору (фермерські господарства - близько 4%). Традиційно високорентабельна галузь (в окремі попередні роки - 150-170%) поки що є прибутковою. У 1998 р. середній рівень рентабельності у господарствах
Мінагропрому становив 21,8%, однак 42% з них мали збитки. Економічна ефективність знижується внаслідок зростання витрат з розрахунку на 1 га незважаючи на те, що більшість виробників використовує лише техніку і паливо без застосування добрив та засобів захисту рослин. Собівартість виробництва підвищується швидшими темпами.
Зниження прибутковий культури зумовлюється, зокрема, нераціональними каналами маркетингу. Тобто успішність функціонування товаровиробників, крім інших факторів макро- і мікрозовнішнього середовища та суб'єктів ринку, визначають покупці чи замовники насіння, які мають різні потреби, ресурси, ставлення до цього товару і групуються за ознаками, ство- рюючи окремі сегменти ринку.
Для підвищення ефективності вирощування соняшнику необхідним є врахування товаровиробниками таких факторів:
• удосконалення регіонального розміщення посівів цієї культури, виходячи з її ботанічних і біологічних особливостей, вимог до умов
(насамперед гідротермічного режиму), технологій вирощування, підбору сортів, застосування відповідних засобів захисту тощо в конкретних ареалах та економічних показників - урожайності, собівартості, на основі яких обчислюється сукупний бал ефективності виробництва (процентне відношення
індексу урожайності до індексу собівартості);
• неухильне додержання вимог чергування посівів соняшнику в полях

512 сівозміни;
• застосування інтенсивних технологій вирощування і збирання з метою зниження витрат на одиницю продукції, впровадження високоврожайних сортів з високим вмістом олії гібридів;
• залучення необхідних для розвитку галузі коштів та матеріальних ресурсів (техніки, добрив, насіння, гербіцидів, десикантів) шляхом пошуку потенційних інвесторів і кредиторів, зваженого відбору пропозицій з урахуванням різновигідності учасників інвестиційних угод;
• інтегрування в агропромислові та кооперовані формування з метою вирішення проблем виробництва і найраціонального використання урожаю.
Сільськогосподарським підприємствам регіонів з недостатнім для вирощування соняшнику агрокліматичним потенціалом
(Вінницької,
Закарпатської, Чернівецької областей тощо, які мали в 1998 р. рівень збитковості галузі відповідно-37; -28,6; -15,4%), доцільно переорієнтуватися на вирощування рапсу, попит на насіння якого у світі зростає швидшими темпами, ніж на насіння соняшнику.
Для ефективного функціонування внутрішнього і зовнішнього ринків насіння соняшнику, попередження подальшого економічного занепаду
„стратегічної" галузі, крім державного втручання (зокрема щодо регулювання експортно-імпортних операцій), необхідно вжити ряд заходів і на господарському рівні:
• орієнтація на найбільш ефективні канали збуту насіння на основі аналізу маркетингової інформації внутрішнього і зовнішнього ринків;
• активізація участі в біржовій торгівлі.
Створення інтегрованих агропромислових, агропромислово-фінансових формувань (асоціацій, систем, корпорацій та ін.) у складі виробників насіння соняшнику і олієдобувних підприємств, а також в разі доцільності фінансово- кредитних, заготівельно-збутових, науково-виробничих, проектних, консалтингових, страхових структур тощо, в тому числі зарубіжних, є одним з напрямів вирішення окремих проблем олієпродуктового підкомплексу.
Доцільно, щоб всі структурні підрозділи формування працювали на загальний кінцевий результат. Зокрема, обопільна зацікавленість сировинної і переробної сфери в одержанні найвищого результату стимулює виконання сільськогосподарськими виробниками договорів щодо обсягів, технологічної якості, строків постачання насіння. Олієдобувне підприємство забезпечує своєчасну переробку його на найбільш економічно доцільні види продукції, виходячи з технічних і технологічних можливостей (олія нерафіномна, рафінована, дезодорована, у великих місткостях, розфасована в пластикову, скляну тару тощо) та задоволення потреб ринку (внутрішнього споживчого; вітчизняних підприємств харчової промисловості; зовнішнього), оскільки при відсутності попиту виробництво втрачає сенс.