518 аграрному секторі, тим більше за наявного в Україні засилля екстенсивних технологій, можлива за умови існування системи пільг та дотацій.
11.6. Економіка картоплепродуктового виробництва та
овочепродуктового підкомплексу АПК
11.6.1. Народногосподарське значення, розвиток та розміщення
виробництва картоплі і овочів
Картоплярство та овочівництво
- дві великі галузі сільськогосподарського виробництва, які мають важливе народногосподарське значення. Картопля - культура універсальна і вона водночас є продуктом харчування, сировиною для переробної промисловості та високоякісним кормом у тваринництві. Вміст сухих речовин у картоплі 25%, з яких 16 - 20% припадає на крохмаль. З 1 га посівної площі картопля забезпечує у 2,5 - 3 рази більший вихід сухих речовин, ніж пшениця, жито, ячмінь чи овес. Бульби картоплі містять багато вуглеводів, білка, вітамінів та інших поживних речовин, необхідних для харчування людини. Зокрема, білок відзначається високою біологічною цінністю, оскільки включає незамінні амінокислоти, зокрема валін, лізин та ін. Картопля підвищує засвоєння людським організмом
інших продуктів харчування, маючи добрі смакові якості та високу поживність.
У продовольчому балансі картопля посідає друге місце після хліба, маючи в народі назву другого хліба. За нормами харчування залежно від природно-кліматичних умов в середньому людині потрібно на рік ПО - 120 кг картоплі.
Крім того, картопля - цінна технічна культура, сировина для виробництва крохмалю та спирту. При переробці 1 т картоплі з вмістом крохмалю 17,6% можна одержати 112 л спирту, 55 кг рідкої вуглекислоти, 0,39 л сивушного масла і 1500 л барди. Продукти переробки культури вико- ристовуються у різних галузях промисловості і найбільше в харчовій, хімічній, текстильній, шкіряній, лакофарбовій.
У поєднанні з іншими кормами картоплю широко використовують для годівлі практично всіх видів худоби і птиці. За врожайності 200 ц/га одержують
58 ц к.од. За виходом їх з 1 га картопля переважає багато інших сільськогосподарських культур.
У системі раціонального ведення землеробства картопля має велике значення. Вона - добрий попередник для багатьох сільськогосподарських культур, особливо зернових. Приріст урожаю зернових, які висівають після кар- топлі, становить 2 - 3 ц/га, що є результатом післядії внесених під картоплю органічних та мінеральних добрив. У структурі посівних площ сільськогосподарських підприємств питома вага картоплі становить 4 %.
Картопля має високу норму садіння ( майже третину існуючого рівня її врожайності), при розрахунку економічної ефективності вирощування її необхідно це враховувати. Картопля - високотонна і малотранспортабельна
519 культура, що необхідно враховувати при розміщенні її посівів. Зберігання картоплі обходиться дорого і супроводжується значними втратами, що негатив- но впливає на рівень собівартості та ефективність виробництва.
У громадському секторі вирощується лише до 6 % валової продукції картоплі, решта - в особистих господарствах населення.
Виходячи з історичних, природно-кліматичних та економічних умов, формування ринку картоплі має специфічні особливості. Вони зумовлюються рядом факторів, зокрема ступенем розвитку матеріально-технічної бази і науково-технічного прогресу в галузі, організацією селекційно-насінницької роботи, а також розвитком переробної промисловості.
За обсягом споживання та географічною поширеністю ця культура займає одне в провідних місць в Україні. Протягом останніх років у розміщенні картоплі відбулися значні зміни - вона поширилася на південний схід та південь України. її, як і зерно, вирощують повсюдно, проте найбільше - на
Поліссі, зокрема в Чернігівській, Волинській та Житомирській областях.
Урожайність картоплі коливається по областях. За середньої урожайності в Україні 122 ц/га, у Чернігівській та Волинській - по 151 ц/га, а в
Миколаївській та Кіровоградській областях - по 37 ц/га. Переважно цим і пояснюється перевезення картоплі на значні відстані.
Значні площі картоплі розміщені в Лісостеповій зоні, де питома вага її в структурі посівних площ становить близько 8%. Тут картоплю переважно використовують для харчування населення та годівлі сільськогосподарських тварин, а незначну частину - як сировину для переробної промисловості.
У Степовій зоні питома вага картоплі в структурі посівних площ становить лише 1,5%. Тут її виробництво не задовольняє навіть потреби місцевого населення, особливо міського, тому велика кількість картоплі заво- зиться з Полісся.
Взагалі у розміщенні виробництва картоплі спостерігаються такі закономірності: значні площі технічних сортів зосереджені в районах розміщення спиртової та крохмале-патокової промисловості, продовольчої - навколо великих міст і промислових центрів, кормової картоплі - переважно в районах розвинутого тваринництва, особливо свинарства.
Особливістю розвитку картоплярства є також те, що значні площі картоплі розміщені на присадибних ділянках жителів України. Ця тенденція зростатиме внаслідок розширення орендних відносин і приватизації в аграрно- му секторі економіки.
У перспективі виробництво і заготівля картоплі повинні збільшуватися на основі переходу на інтенсивні технології вирощування, поліпшення якості бульб, а також скорочення втрат продукції при перевезенні з поля до споживача. При цьому попит населення на картоплю передбачається задовольнити переважно за рахунок вирощування її в районах споживання.
Серед продуктів харчування особливу роль відіграють овочі - незамінні продукти харчування, багаті на мінеральні елементи, вітаміни, поживні речовини тощо. Споживання овочів сприяє нормальному фізіологічному розвитку організму, поліпшує обмін речовин, регулює діяльність нервової системи й органів травлення, підвищує стійкість організму проти інфекційних
520 хвороб. Овочі споживають у свіжому, квашеному, засоленому або кон- сервованому вигляді.
Овочі - цінна сировина для харчової і консервної промисловості.
Порівняно з іншими сільськогосподарськими культурами вирощування овочів має свої особливості. їх структура значною мірою визначається природними та економічними умовами, а економічна ефективність залежить від зони вирощування. Розрізняють овочівництво відкритого та закритого ґрунту. При першому овочі вирощують безпосередньо в полі. Друге потребує спеціальних споруд - теплиць, парників, ділянок з утепленим ґрунтом. Захищений ґрунт дає змогу вирощувати овочі цілий рік, а також розсаду теплолюбних овочевих культур для відкритого ґрунту. Обидва види овочівництва тісно пов'язані між собою.
Через особливості галузі та виробництво продукції, що швидко псується,
її успішний розвиток залежить від забезпеченості робочою силою, транспортними засобами та шляхами для перевезення, гарантованих ринків збуту. Це в свою чергу передбачає концентрацію та спеціалізацію виробництва овочів у приміських зонах великих міст і промислових центрів, а також у зонах переробної промисловості.
Посівні площі овочевих культур в Україні в середньому становлять близько 0,5 млн га. Виробництво овочів постійно коливається і дещо збільшується за рахунок підвищення рівня врожайності.
Слід зазначити, що за загальної тенденції до зменшення споживання овочів зберігаються і регіональні особливості формування цього показника порівняно із середніми в державі та окремих областях. Найвищий рівень виробництва і споживання овочів у Херсонській, Кіровоградській, Черкаській,
Київській областях. Групування за природноекономічними зонами дає змогу виділити цільові регіональні ринки овочів, які формуються сегментами виробництва окремих овочевих культур. Так, до першого сегмента ввійшли області, в яких виробництво на 1 людину за рік найменше, а до четвертого - найбільше.
Особливості формування регіональних ринків овочевої продукції зумовлюються рядом чинників, насамперед кількістю, густотою населення, питомою вагою міського і сільського в області чи регіоні і пов'язане з цим визначення потреби та обсягів виробництва овочів для населення з урахуванням можливих джерел їх надходження. Особливу роль у формуванні регіональних ринків поряд з природними чинниками окремих територій відіграють кон'юнктура попиту на різні види овочевої продукції в межах регіонів і в масштабі держави та порівняльна ефективність вирощування окремих видів овочів у різних регіонах.
11.6.2. Економічна ефективність виробництва картоплі та напрями її
підвищення
Основними показниками, що характеризують економічну ефективність виробництва картоплі, є врожайність, собівартість, прибуток, рентабельність.
Урожайність. Це, мабуть, найважливіший показник економічної
521 ефективності, тому що саме врожайність значною мірою визначає рівень ефективності галузі. Для прикладу наведемо дані проведеного обстеження сільськогосподарських підприємств Київської області, які займаються виробництвом картоплі (табл. 11.15).
Таблиця 11.15
Вплив рівня врожайності картоплі на ефективність її виробництва в
сільськогосподарських підприємствах Київської області, 2008 р.
Показники
Групи господарств за урожайністю, ц/га області
До 80 від 80 до 105 від 105 до 130 вище 130
Кількість г-в у групі
16 42 25 14 97
Площа посіву, га
88 198 125 61 471
Урожайність, ц/га
72,3 93,4 117,8 146,4 102,7
Ціна реалізації 1 ц, грн
53,76 54,48 55,55 54,96 54,85
Собівартість 1 ц, грн
54,06 47,54 40,15 34,81 43,34
Витрати на 1 га, грн
3921,5 4445,3 4731,3 5100,8 4507,3
Чистий дохід з 1 га, грн
-9,94 346,54 1084,9 1752,6 655,82
Затрати праці на 1 ц, люд.-год.
2,5 2,12 1,68,
1,35 1,93
Рівень рентабельності, %
-0,56 14,59 38,35 57,89 26,56
Отримані дані свідчать, що сільськогосподарським підприємствам притаманні тенденції, характерні для картоплярства України в цілому, а саме, значне підвищення цін на картоплю, стабільні ціни на матеріальні ресурси, зростаючі обсяги переробки картоплі на продукти харчування, забезпечили підвищення рівня рентабельності виробництва картоплі.
Дослідження динаміки собівартості картоплі в сільськогосподарських підприємствах свідчить, що даний показник протягом останніх років постійно зростає. Підвищення собівартості картоплі пов'язано з тим, що темпи зростання витрат з розрахунку на 1 га посівної площі вищі, ніж приріст урожайності.
Зростання витрат відбулося за рахунок збільшення витрат на садивний матеріал, оплату праці, засоби захисту рослин, пально-мастильні матеріали, послуги автотранспорту при одночасному зниженні витрат на мінеральні й органічні добрива, амортизаційні відрахування, ремонт.
Рентабельність картоплярства в діючих цінах та досягнутому рівні собівартості у більшості господарств України невисока. Проведений аналіз ефективності виробництва картоплі в сільськогосподарських підприємствах свідчить, що протягом останніх років ефективність виробництва картоплі зростає; підвищення урожайності картоплі є головним чинником підвищення ефективності її виробництва; реалізація картоплі переробним підприємствам має стати одним з перспективних напрямів підвищення ефективності її виробництва; збільшення концентрації посівів картоплі сприяє збільшенню урожайності, зниженню її собівартості, а отже, підвищенню ефективності картоплярства.
Основними напрямами підвищення ефективності галузі картоплярства
522 повинен стати комплексний підхід в насінництві, технології зберігання картоплі, впровадження прогресивних технологій її вирощування, подальша комплексна механізація та нові організаційні форми виробництва картоплі.
1 ... 49 50 51 52 53 54 55 56 ... 62