біологізація виробництва. Розвиток біології, особливо генетики й генної інженерії відкриває можливість керування спадковістю живих організмів. Це різко підвищує продуктивність сільськогосподарської праці, розширює заходи боротьби з різноманітними хворобами, сприяє профілактиці захворюваності. Водночас біологізація виробництва несе з собою загрозу, подібну до хімічної;
створення штучних матеріалів та матеріалів з наперед заданими властивостями;
автоматизація виробництва породжується потребами машинної техніки. Сучасне виробництво має справу з надвисокими тисками й температурами, мі-кроточностями, великими швидкостями та потужностями. Автоматизація постає як засіб нового управління виробництвом, завдяки чому людина виконує функції регулятора або програміста, збільшує частку розумової праці, творчої свободи.
Далі в цьому питанні можна розглянути проблему впливу інформатики на суспільні процеси. Багато держав світу прийняли та реалізують дуже великі за обсягом програми інформатизації. Особливо гостро постала задача розвитку технічних засобів, які підвищують продуктивність інтелектуальної діяльності. Сучасна інформаційна техніка різного призначення визначила становлення інформатики як нової комплексної галузі науково-технічної діяльності. Різні варіанти концепції інформаційного суспільства стали однією з центральних тем в західній соціології.
На інформатизацію покладаються райдужні надії, які покликані позбавити суспільство багатьох соціальних проблем. Теоретики інформаційного суспільства роблять висновки про те, що й без соціальних потрясінь інформатизація приведе до розквіту справжньої демократії. В той же час іде розвиток інформаційної культури людини. Високий рівень інформаційної технології зумовлює такий самий рівень розвитку культури. Мова йде про культуру вільного часу, а також інформаційну культуру.
На закінчення другого питання необхідно розглянути вплив науково-технічного прогресу на розвиток інженерної справи. Від рівня розвитку інженерної справи, від кількості та якості технічної оснащеності виробництва залежить ефективність зростання облаштованості виробництва. Науково-технічний прогрес значно впливає на всі напрямки інженерної теорії і практики. Високий рівень розвитку сучасної науки можна виявити в усіх галузях виробництва.
Одним із основних засобів практичної реалізації досягнень науково-технічного прогресу в інженерній справі виступає технічна політика держави, що є системою науково зумовлених поглядів і конкретною діяльністю відповідних органів з питань розвитку виробничої техніки. Технічна політика, опираючись на економіко-науковий потенціал, забезпечує союз промисловості з наукою з метою створення високоефективних зразків техніки, надійних в експлуатації, орієнтує інженерні кадри на розробку перспективних наукових проблем.
3. У третьому питанні «Глобальні проблеми сучасності» важливо з'ясувати основні напрямки глобальних проблем, їх різноманітність. Виявлення тенденцій суспільного прогресу показує, що майбутнє людства виступає такою формою буття людей, яка зможе підкорити розвиток виробництва як забезпеченню добробуту людей, так і розвитку особистості — носія високих моральних і естетичних цінностей.
Однак уже сьогодні людство зіткнулося з гострими проблемами, які прийнято називати глобальними. Це життєво важливі проблеми всього людства, від вирішення яких залежить подальший соціальний прогрес. Усі глобальні проблеми можна умовно поділити на три основні групи:
перша група — проблеми суспільно-політичного характеру. До них належать: проблема запобігання ядерної війни; створення без'ядерного ненасильницького світу; подолання зростаючого розриву на рівні економічного і культурного розвитку між розвинутими індустріальними країнами Заходу і країнами, що розвиваються;
друга група — проблеми, які пов'язані зі взаємовідношенням людини і суспільства. Мова йде про ліквідацію злиденності, голоду, неграмотності, боротьби з хворобами; про подолання темпів зростання населення; про передбачення і подолання негативних наслідків науково-технічної революції і раціональне використання її досягнень на благо суспільства і особистості;
третя група — екологічні проблеми, які виникають у сфері відносин між суспільством та природою. До них належать: охорона і відновлення навколишнього середовища, атмосфери, ґрунту, води; забезпечення людства необхідними природними ресурсами, включаючи продовольство, сировину і джерела енергії.
Далі слід розкрити детальніше деякі проблеми. Найактуальнішою є екологічна проблема. Великою загрозою для природи і самого існування людини є «кислотні дощі», які виникають внаслідок викидів у атмосферу різних хімічних сполук, забруднення її відходами видобувної промисловості, сільського господарства, транспорту, енергетики. Все це призводить до непередбачених змін кліматичних процесів.
Радіаційні, теплові, шумові, електромагнітні зміни також погіршують умови життя людей. Усе це пов'язане зі значною відходністю сучасної виробничої технології в усьому світі. Розв'язання екологічних проблем пов'язане зі створенням безвідходних технологій виробництва та умов оптимального природокористування, формування екологічної культури і пошуком нових шляхів до екологічної безпеки.
Наступною важливою глобальною проблемою є демографічна проблема сучасності. Вона є суттєвою частиною проблем людства. Стрімкий розвиток сучасної цивілізації породжує чимало проблем. Зростання народонаселення і проблеми задоволення потреб великої кількості людей — лише один з наслідків цивілізації. Очікується, що швидке зростання світового населення зупиниться у другій половині XXI століття і його чисельність досягне до 2100 року 10-12,5 млрд чоловік.
Це означає, що до наявних фондів споживання треба додати принаймні стільки ж продовольства, житла, лікарень, шкіл, товарів щоденного попиту, скільки є нині. Розв'язання світової демографічної проблеми передбачає здійснення радикальних соціально-економічних перетворень, зупинку гонки озброєння та розвиток конверсії.
Далі слід розглянути проблему виживання людини і людства в сучасних умовах. Внаслідок діяльності людини виникло багато суперечностей глобального характеру, які загрожують виживанню людини і людства. Головними ознаками глобальних проблем є те, що:
вони мають планетарний характер, зачіпають інтереси не окремого регіону, а людства в цілому;
несвоєчасність їх розв'язання загрожує існуванню людства;
вони вимагають спільності зусиль усіх держав і народів;
вони надзвичайно динамічні.
Отже, людина — головна дійова особа у відношенні «природи—суспільство». Без людини проблеми не існують для природи. Від волі людини особисто залежить майбутнє людства.
На закінчення розгляду третього питання слід звернути увагу на залежність глобальних проблем сучасності з переходом світової економіки і політики на якісно новий етап розвитку. Даний етап характеризується вираженим ступенем взаємозалежності держав світу. Людство поставлене перед необхідністю вирішення найрізноманітніших проблем загальнопланетарного характеру. Серед них демографічна і політична проблеми, соціальна і екологічна, а також психологічна проблема.
Екологічні катастрофи, що викликають забруднення навколишнього середовища, загострення протиріч між зростанням народонаселення і обмеженими ресурсами природи, претензії різних держав про більш справедливий розподіл світового валового продукту переконують політичних лідерів в існуванні імперативу «взаємозалежності». Питання для самостійного вивчення теми
Суспільний прогрес: критерії та тенденції.
Протиріччя розвитку сучасного суспільства.
У чому полягає сутність сучасного етапу НТП?
Глобальні проблеми сучасної цивілізації.
Поняття суспільного прогресу.
У чому полягає розуміння історії людства?
У чому проявляється єдність світової історії?
Чи є прогресивна лінія суспільного розвитку домінуючою?
Історичні типи суспільного прогресу.
Історія як прогрес свободи.
Основні напрямки науково-технічного прогресу.
Як співвідносяться НТР і НТП?
Поясніть, що таке глобальні проблеми сучасної цивілізації.
10. Наведіть перелік основних глобальних проблемсучасності.
Основні тенденції суспільного прогресу:
Історія розвитку суспільного прогресу.
Вплив НТП на розвиток науки і техніки.
Сутність та основні напрямки сучасного етапу НТП.
Основні соціальні наслідки НТП.
Взаємозв'язок науково-технічного прогресу та моральності.
Актуальні завдання сьогоденного осмислення глобальних проблем.
1. Назвіть теорії, які заперечують закономірний характер суспільного історичного розвитку.
2. Які критерії дозволяють визначити сукупність глобальних проблем сучасності?
Чому людина перебуває в центрі глобальних проблем сучасної цивілізації?
Як зрозуміти моральний зміст глобальних проблем?
Зробіть аналіз суспільного прогресу як природно-історичного і закономірного процесу розвитку суспільства.
Як зрозуміти, що суспільний прогрес має об'єктивну і відносну форми свого розвитку?
Зробіть аналіз сучасного етапу науково-технічного прогресу.
Назвіть основні соціальні наслідки науково-технічного прогресу.
Активна форма заняття — ділова гра
Студентська група поділяється на дві підгрупи, які беруть участь в аналізі наступних ситуацій:
Ситуація 1. Зробіть аналіз комплексного підходу до вирішення глобальних проблем сучасності.
Ситуація 2. Яку міждержавну стратегію необхідно сформувати в питанні про глобальні проблеми сучасності?
Ситуація 3. Як ви розумієте вислів «поставити основні виробничі сили людства і ресурси планети під демократичний контроль населення Землі»?
Ситуація 4. Зробіть аналіз протиріч у розвитку сучасного суспільства.
Ситуація 5. Зробіть аналіз сутності суспільного прогресу і регресу.
Ситуація 6. Назвіть технічні досягнення з вашої професії?
Примітка. Кожна ситуація розглядається кожною підгрупою зі своєї точки зору.
По закінченню ділової гри викладач підводить підсумки і визначає підгрупу-переможця, а також найбільш активних студентів.
Предмет, проблеми та джерела філософії науки і техніки.
Розвиток науки і техніки та їх вплив на суспільство.
Алексеев П.В., Панин А.В. Философия: Учебник.— М: Проспект, 1997. — С. 300-321.
Вальяно М.В. Основи философии: Учебник. — М.: Дело и сервис, 1999.— С. 470-539.
Горак Г.І. Філософія: Курс лекцій — К.: Вільбор, 1997.— С. 92-122.
Йолоп П. Тенденції розвитку сучасної методології науки // Філософія і соціальна думка.— 1995.— № 7-8.
Канке В.А. Философия: Учебник для вузов.- М.: Логос, 2001. — С. 249-285.
Канке В.А. Этика. Техника. Символ. — Обнинск, 1996.— С. 3-41.
Ленк X. Размышления о современной технике. — М.: Аспект-пресс, 1996.— С. 1-52.
Мельник В.П. Філософські проблеми технікознавства.- Львів, 1994.— С. 3-61.
Никифоров А.Л. Философия науки: история, методология.— М: Дом интеллектульной книги.— 1998.— С. 7-68.
10. Піча В.М. Соціологія науки. Матеріали до лекції,—Львів, 1995.— С. 4-27.
11. Петрушенко В.Л. Філософія: Курс лекцій.— К.:Каравела, 2001.— С. 401-428.
Радугин А.А. Философия: Курс лекций.— М Центр. 2001.— С. 189-210.
Ракитов А.И. Философия компьютерной революции. — М.: Политиздат, 1991.— С.1-84.
Спиркин А.Г. Философия: Учебник.— М.: Гарда-рики,2001.— С. 756-761.
Степин В.С. Научное познание и ценности техно-генной цивилизации // Вопросы философии.— 1989 — №10.
Современная философия науки: значение, реальность, ценности в трудах мыслителей Запада: Хрестоматия / Сост. А.А. Печенский.— М.: Логос, 1996.— С.4-93.
Степин В.С. Философская антропология и философ-ские науки.— М.: Высшая школа, 1992.— С. 3-129.
Степин В.С, Горохов В.Г., Розов М.А. Философия науки и техники. — М.: Контакт-Альфа, 1995 — С. 4-117.
Философия техники // Вопросы философии. 1993.— №10.— С. 24-151.
Философия в ФРГ.— М.: Прогресе, 1989. — С. 1-175.
Філософія: Навчальний посібник /І.Ф. Надольний, В.П. Андрущенко, І.В. Бойченко.— К.: Вікар, 1999. — С. 573-591.
22. Философия XX века: Учебное пособие.— М.: ЦИНО1997 — С. 62-88.
Ключовими термінами та поняттями цієї теми є наука, техніка, технологія, індустріальне суспільство, інформаційне суспільство, технотронне суспільство.
1. Поняття «техніка» та «наука» ми зустрічаємо ще у творах Стародавньої Греції у Платона та Арістотеля у зв'язку з аналізом штучних знарядь праці. Вироблений людиною об'єкт вони називали артефактом (лат. штучно зроблений:). Техніку розглядали як сукупність артефактів, а науку — як діяльність людини з розробки, систематизації та перевірки знань.
Філософія науки і техніки (на Заході превалює «філософія техніки») — напрямок філософії, характерний для XX ст. Його поява викликана, передусім, надзвичайно широким розповсюдженням техніки і технічних засобів саме в цьому столітті, а також усеосяжним впливом науки та техніки на всі сторони життя суспільства. (Інтерпретацію природи техніки в різні історичні епохи дивись у додатку А).
Першим виданням, спеціально присвяченим техніці, можна вважати книгу І. Бекмана «Керівництво з технології, або пізнання ремесел, фабрик та мануфактур», видану в 1777 році в Геттінгемі (Німеччина). Століттям пізніше вийшла книга Е. Каппа «Основи філософії техніки» (Брауншвейг, 1877), звідки, власне, й пішла назва особливого напрямку філософії. У 1897 р. француз А. Еспіна видав книгу «Джерела технології», але найбільш визнаними авторитетами у справі заснування філософії техніки є Ернст Капп та неотоміст Фрідріх Десауер («Філософія техніки», «Проблема реалізації», 1927 р., Бонн).
Суттєвий внесок у розроблення філософії науки і техніки зробили французи Е. Дюркгейм, М. Вебер, А. Бергсон, Ж. Еллюль, німецькі філософи Е. Кассірер, М. Хайдеггер, Ф. Рапп, Г. Рополь, американські філософи та соціологи Д. Белл, Р. Айріс, А. Тоффлер, X. Сколімовськи, Р. Мертон, англієць Дж. Бернал та інші, а також такі філософські течії, як неокантіанство, позитивізм та наукознавство.
Перші позитивісти (О. Конт та Г. Спенсер) заявили, що тільки наука здатна дати істинне, позитивне знання. Метафізика займалася пошуком причин та сутностей. Науку ж цікавлять не стільки причини, скільки технологія, бо головне питання для науки не «чому?», а «як?». Засновники позитивізму зробили великий крок у розумінні поняття «філософія техніки». Це не випадково, що О. Конт отримав інженерну освіту в політехнічній школі, а Г. Спенсер займався практичною інженерною діяльністю на будівництві залізниці в Англії.
Другим джерелом філософії техніки став марксизм. Він, як філософський матеріалізм, був і соціально-економічним, і технологічним детермінізмом. Слід звернути увагу на те, що технофілософська традиція була найбільш наочна саме у матеріалізмі ще задовго до марксизму. Механіцизм був першоджерелом філософії техніки, бо саме в ньому світ уявлявся як механізм, як машина. Пізніше марксизм як діалектичний матеріалізм, протиставив себе механістичному та метафізичному матеріалізму. Але марксизм не заперечував свого зв'язку з наївним атомізмом стародавніх греків і механіцизмом Середньовіччя та Нового часу. Як писав про це Ф. Енгельс, з кожним відкриттям матеріалізм невідступно повинен був змінювати свою форму.
Ще одним джерелом, як ми вже говорили, став прагматизм з його апеляцією до здорового глузду та корисності. У. Джеме вважав, що теорія — це засіб, знаряддя й програми практичної діяльності — її техніка. Д. Дьюї доводив, що вся діяльність мислення є технологічним процесом підбору інструментів та засобів вирішення практичних завдань. Критерієм істини прагматизм визнає корисність та ефективність. Саме ці показники є вищими при оцінці техніки.
Позитивізм, марксизм та прагматизм — це не безпосередні джерела філософії техніки. Виникнувши в останній третині XIX ст., філософія техніки змінюється під впливом життя, під впливом розвитку техніки. У філософії техніки кілька «днів народження». Перший — це 1887 рік, рік виходу в світ першої праці саме філософії техніки, яку написав Е. Капп. У концепції Е. Каппа головне питання в наступному: як людина будує штучне середовище? На думку Е. Каппа — це органічна проекція. Органопроекція — це безсвідомий процес відбудови техніки за взірцем людського організму.
Організм Капп розумів цілісно. Це не тільки тіло, а й думка, життя організму. Він підкреслював, що весь організм допомагає мозку мислити.
Механізм Капп називає смолоскипом, який дає світло всьому організму.