Материал: Gidens_Sotsiologiya2

Внимание! Если размещение файла нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам

11. СУЧАСНІ ОРГАНІЗАЦІЇ

343

Це поняття з самого початку вживалося як зневажливе. Де Ґурне говорив про зростаючу владу чиновників як «хворобу під назвою бюроманія». Французький письменник Оноре де Бальзак розглядав бю­ рократію як «гігантську владу, котру мають пігмеї». Такі погляди існували до сьогодні: бюрократія часто асоціюється з тяганиною, не­ ефективністю та марнотратністю. Однак інші автори розглядали бю­ рократію в іншому світлі — як зразок ретельності, точності й ефек­ тивного управління. На їхню думку, бюрократія насправді є найефек­ тивнішою формою організації, винайденою людьми, оскільки всі за­ вдання регулюються чіткими процедурними правилами. Погляд Ве­ бера на бюрократію є містком між цими двома крайніми позиціями.

Як зазначав Вебер, у традиційних цивілізаціях існувала обмежена кількість бюрократичних утворень. Наприклад, бюрократичне чинов­ ництво Китайської імперії відповідало за загальний стан урядування. Проте повномасштабного розвитку бюрократії набули тільки в сучас­ ну епоху.

Згідно з Вебером, у сучасних країнах розростання бюрократії є неминучим; бюрократична влада є єдиним способом дати раду адмі­ ністративним потребам великомасштабних соціальних систем. Разом з тим, на думку Вебера, бюрократії притаманний ряд серйозних недо­ ліків, котрі, як ми побачимо далі, мають важливий підтекст для при­ роди сучасного суспільного життя.

Щоб дослідити корені та природу розширення бюрократичних ор­ ганізацій, Вебер розробив ідеальний тип бюрократії. («Ідеальний» тут означає не найдоцільнішу, а чисту форму бюрократичної органі­ зації. Ідеальний тип є абстрактним описом, розробленим шляхом ак­ центування на певних характеристиках фактичних подій з метою ви­ окремлення їхніх найсуттєвіших рис). Вебер перелічив кілька харак­ теристик ідеального типу бюрократії (1978 p.):

• Наявність чіткої ієрархи влади. Таким чином, завдання в орга­ нізації розподіляються як «офіційні обов'язки». Бюрократія має вигляд піраміди з найвищим керівництвом на верхівці. Ланцюг вказівок тягнеться з верхівки до основи, що уможливлює коор­ диноване прийняття рішень. Кожний вищий підрозділ контролює і перевіряє діяльність підрозділу, розташованого нижче в ієрархії.

• Поведінка

службовців

на

всіх рівнях

організації координується

писаними

правилами. Це

не

означає, що

бюрократичні обов'язки

є просто рутинною справою. Чим вище розташований підрозділ, тим більше ці правила охоплюють широкий перелік справ і вима­ гають гнучкості в їх інтерпретації.

• Службовці працюють повний робочий день і одержують платню.

Кожна посада в ієрархії забезпечується визначеною і фіксованою зарплатнею. Кар'єра осіб у межах організації вважається природ­ ним явищем. Просування вище можливе на основі здібностей, старшинства або комбінації обох чинників.

• Існує розмежування

обов'язків

службовців

у рамках організації

та їхнього приватного

життя.

Приватне

життя службовця від-

344 11. СУЧАСНІ ОРГАНІЗАЦІЇ

різняється від його діяльності на робочому місці і, відповідно, відмежовується від неї фізично.

• Жодний із членів організації не володіє матеріальними ресур­ сами, з якими вони працюють. Згідно з Вебером, розвиток бюро­ кратії відчужує працівників від контролю за своїми засобами ви­ робництва. У традиційних спільнотах фермери та ремісники зде­ більшого контролювали свій процес виробництва і володіли свої­ ми знаряддями праці. У бюрократичному середовищі службов­ цям не належать офіси, в яких вони працюють, столи, за якими вони сидять, або офісне обладнання, яким вони користуються.

На думку Вебера, чим більше організація наближається до ідеаль­ ного типу бюрократії, тим ефективніше вона виконуватиме завдання, заради яких її було створено. Вебер часто порівнював бюрократії із складними механізмами.

Формальні та неформальні відносини

вбюрократичних організаціях

Увеберівському аналізі бюрократії чільне місце відводиться ФОР­ МАЛЬНИМ СТОСУНКАМ у межах організацій, відносинам між людьми, визначеним правилами організації (див. приклади на мал. 11.1). Вебер небагато говорив про неформальні стосунки та взаємини

вневеликих групах, які можуть існувати в усіх організаціях. Однак

убюрократичних утвореннях неформальні способи виконання роботи часто сприяють гнучкості, котрої інакше годі домогтися.

Усвоїй класичній праці Пітер Блау дослідив НЕФОРМАЛЬНІ СТОСУНКИ в державній установі, що займалася можливими пору­ шеннями у прибутковому оподаткуванні (Blau, 1963). Службовці, котрі відчували невпевненість у вирішенні проблем, мали обговорю­ вати їх зі своїм безпосереднім керівником, оскільки, згідно з проце­ дурними правилами, їм не дозволялося консультувати колеґ, рівних їм за службовим становищем. Однак більшість службовців неохоче зверталася до керівників, вважаючи, що це може навести на дум­ ку про брак їхньої компетенції та зменшити їхні шанси на просуван­ ня по службі. Тому вони переважно консультували один одного, по­ рушуючи офіційні правила. Це не тільки сприяло одержанню конкретної поради, а й дозволяло працівникам самостійно впора­ тися з нерішучістю. Серед працівників, рівних за службовим ста­ новищем, виникла атмосфера колективної довіри на первинному рівні СОЦІАЛЬНОЇ ГРУПИ. Згідно з висновками Блау, проблеми працівників у результаті цього, ймовірно, вирішувалися ефектив­ ніше. Група змогла виробити неформальний порядок, котрий поро­ джував більше ініціативи та відповідальності, ніж офіційні правила організації.

Мережі неформальних зв'язків, як правило, розвиваються на всіх рівнях організацій. На самій верхівці особисті зв'язки та відносини можуть виявитися важливішими, ніж обставини формальних ситуа-

11. СУЧАСНІ ОРГАНІЗАЦІЇ

цій, де мають прийматися рішення. Наприклад, політика ділових корпорацій мала б вироблятися на зустрічах рад директорів та акціо­ нерів. На практиці корпорацією часто реально керують кілька членів ради, котрі приймають рішення неофіційно і розраховують на схва­ лення цих рішень радою. Неформальні зв'язки такого типу можуть також сягати з однієї корпорації в іншу. Ділові керівники з різних компаній часто консультуються один з одним у неформальний спосіб і можуть відвідувати одні й ті самі клуби та асоціації за інтересами.

Визначення ступеня, до якого неформальні процедури загалом сприяють чи перешкоджають ефективності організацій, є непростою справою. Системи, наближені до веберівського ідеального типу, як правило, породжують сотні неформальних способів виконання спра­ ви. Це частково пояснюється тим фактом, що брак гнучкості можна компенсувати неофіційним підходом до формальних правил. Особам, котрі виконують нудні обов'язки, неформальні процедури, крім того, часто допомагають створити більш сприятливу робочу атмосферу. Не­ формальні стосунки між службовцями на вищих рівнях можуть ефективно допомогти організації в цілому. З іншого боку, ці служ­ бовці можуть бути більше зацікавлені у захисті своїх власних інтере­ сів, ніж у прогресі організації взагалі.

Мал. 11.1. Формальні відносини в організації

Джерело: Shaun Gregson and Frank Livesey, Organizations and Management Behaviour, 1993.

346

11. СУЧАСНІ ОРГАНІЗАЦІЇ

Фізичні рамки організацій

Більшість сучасних організацій функціонує у спеціально визначених фізичних межах. Будівля, де розташована певна організація, має особливі риси відповідно до виду діяльності, проте одночасно узгод­ жується за архітектурним стилем з будівлями інших організацій. Наприклад, архітектурний вигляд лікарні певною мірою відріз­ няється від стилю комерційної фірми або школи. Відокремлені лі­ карняні палати, консультаційні кімнати та офіси надають і цілій будівлі певного планування, тимчасом як школа може складатися з класів, лабораторій та спортзалу. І все-таки вони чимось подібні: обидві будівлі мають коридори, в які виходять двері, в обох стандар­ тне оформлення та вмеблювання. На відміну від різноманітного одя­ гу людей у коридорах, будівлі, в яких переважно розташовані сучас­ ні організації, мають певну схожість. І часто вони подібні як зовні, так і за своїм внутрішнім оформленням. Не дивно, що, про­ їжджаючи повз будівлю, водій може спитати: «Це школа?» — і одержати відповідь: «Ні, лікарня». Попри необхідність значних внутрішніх змін, може статися, що в будівлі, котра колись належала лікарні, може розташуватися школа.

Теорія організацій Мішеля Фуко: контроль за часом і простором

Мішель Фуко довів, що архітектурний вигляд організації безпосе­ редньо пов'язаний з її соціальним становищем та системою влади (Foucault, 1970, 1979). Досліджуючи фізичні характеристики органі­ зацій, ми можемо пролити нове світло на аналізовані Вебером проб­ леми. Кабінети, які Вебер описував абстрактно, — кімнати, відмежо­ вані коридори, — також є архітектурними утвореннями в межах організацій. Будівлі великих фірм іноді дійсно споруджуються позірно у вигляді ієрархії, де в міру зростання становища особи в ієрархії влади її офіс наближається до верхівки: вираз «горішній поверх» іноді вживається для характеристики осіб, котрі мають в організації найбільшу владу.

У багатьох інших аспектах географічне становище організації по­ значатиметься на її діяльності, особливо в тих випадках, коли систе­ ми значною мірою покладаються на неформальні стосунки. Фізична наближеність спрощує формування первинних груп, тоді як фізична віддаленість може поляризувати групи, внаслідок чого між відділами можуть виникнути відносини «вони» і «ми».

Нагляд в організаціях

Розташування кімнат, коридорів та вільного простору в будинку ор­ ганізації може дати базове уявлення про те, як функціонує її систе­ ма влади. У деяких організаціях групи людей колективно працюють у доступних для постійного нагляду приміщеннях. Через одноманіт-

11. СУЧАСНІ ОРГАНІЗАЦІЇ

347

ну, рутинну природу певних видів праці на виробництві, скажімо, на складальному конвеєрі, для забезпечення належного темпу ро­ боти потрібен повсякчасний нагляд. Це ж саме часто стосується ру­ тинної праці друкарок, які разом сидять у машинописному бюро, де їхня діяльність відкрита для нагляду керівників. Фуко особливо на­ голошував на тому, як видимість (або її відсутність) в архітектурно­ му оформленні сучасних організацій впливає на стиль керівництва або відображає його. Видимість визначає те, наскільки легко підлег­ лі можуть зазнавати того, що Фуко називає наглядом, контролем за діяльністю в організаціях. У сучасних організаціях кожен, навіть той, хто займає відносно високу позицію, зазнає нагляду; проте чим нижчою є позиція особи, тим ретельнішим є нагляд за його (її) поведінкою.

Нагляд може набувати двох форм. Одна з них — це безпосередній контроль керівників за роботою підлеглих. Розглянемо приклад із шкільним класом. Учні сидять за столами чи партами, переважно поставленими в ряди, усі в полі зору вчителя. Від дітей вимагається уважно слухати або ж зосередитись на своєму завданні. Звісно, на­ скільки це відповідає дійсності, залежить від особи вчителя та схиль­ ності дітей підпорядковуватися вимогам, що до них ставляться.

«Датчик

показує, що

кабінка № 2

зайнята

уже протягом

18 хвилин.

Ви потребуєте

допомоги? »

Источник: https://studfile.net/preview/16499575/