Материал: Gidens_Sotsiologiya2

Колись усі ми народжувались у своїх оселях. Жінки практично завжди народжували дітей вдома, і люди надавали великого значен­

ня точному місцю свого народження — сталося це у місцевій гро­ маді чи сільській місцевості, в тому чи в тому будинку, у тій чи іншій кімнаті. Пологи переважно відбувалися у головній, або загаль­ ній кімнаті оселі матері. Щойно починалися перші перейми, на до­ помогу сходилися сусідки. Жінки народжували переважно перед каміном, особливо за холодної погоди. Вносили солому і розкидали її по підлозі, приблизно так, як це робиться у хліві, коли телиться ко­ рова.

Породіллі не одержували ніякої допомоги, крім тієї, що могла на­ дати громада. Думка про звернення по допомогу століттями супере­ чила способу мислення сільських жінок. «Жінки допомагають одна одній» і «надають взаємодопомогу», постійно зазначають у своїх зві­ тах щодо народжуваності у XVIII — на початку XIX століття свя­ щеники та урядовці. Головною особою була повитуха — жінка, яка мала досвід допомоги породіллям. Повитуха з самого початку була відома як «добра мати»: вона могла зарадити стражданням та проб­ лемам молодиць у критичні моменти їхньої вагітності та власне поло­ гів. У документі, виданому у Франції в 1820-х роках, зазначалося, якими якостями має володіти повитуха. Вона мала бути «сильною, витривалою, спритною, зграбною, без фізичних вад, з довгими вправ­ ними руками». Не менш важливі були моральні риси. Вона мала бути «доброчесною, розважливою, передбачливою і не мати шкідливих звичок» (Geliş, 1991).

Аж до 1950-х років більшість людей у Британії народжувалися у власних оселях, а повитуха продовжувала відігравати важливу роль. Однак у наш час найпоширенішою є практика пологів у медичних закладах, і це одразу спричинило інші важливі зміни. Мало хто з нас тепер відчуває емоційний зв'язок з місцем нашого народження. Наві­ що це нам? Цим місцем тепер є великий, знеосіблений пологовий будинок. Проіснувавши багато століть, повитухи нині або зовсім зникли, або ж відіграють певну роль лише у допомозі на ранніх ста­ діях вагітності. Сам процес пологів тепер відбувається під контролем і наглядом фахівців пологового будинку — лікарів, медсестер та ін­ ших медичних працівників.

ОРГАНІЗАЦІЇ ТА СУЧАСНЕ ЖИТТЯ

Сучасна лікарня є добрим прикладом організації. ОРГАНІЗАЦІЯ є великим угрупованням осіб, структурованим за неособовими крите­ ріями і призначеним для досягнення специфічних цілей; стосовно лікарні, такими цілями є лікування захворювань та забезпечення інших форм медичного догляду.

Нині організації відіграють значно важливішу, ніж будь-коли ра­ ніше, роль у нашому повсякденному житті. Вони не тільки супрово­ дять нас у цей світ, але й фіксують наш поступ на життєвому шляху і проводжають нас в останню путь. Навіть до нашого народження наші матері (іноді разом з батьками) відвідують консультації, прохо­ дять тести на вагітність у лікарнях та інших медичних закладах. Кожна народжена сьогодні дитина реєструється державними органі­ заціями, котрі збирають про нас інформацію від народження до смер­ ті. Більшість людей сьогодні помирають у лікарнях, а не вдома, як колись, і кожний факт смерті теж має бути офіційно зареєстрований державою.

Щоразу, коли ми користуємося телефоном, повертаємо водяний кран, вмикаємо телевізор чи сідаємо за кермо автомобіля, ми входи­ мо у контакт з організаціями і потрапляємо в певну від них залеж­ ність. А це, як правило, означає, що багато організацій взаємодіють між собою в усталений так само, як і з вами, спосіб. Наприклад, служба водопостачання уможливлює нашу впевненість у тому, що після оберту крана з нього потече вода. Однак служба водопостачання так само залежить від інших організацій, що споруджують та обслу­ говують водосховища, а ті, у свою чергу, залежать від інших... і так майже до нескінченності. Ви повертаєте кран у вашій власній оселі, проте вода, можливо, надходитиме за багато миль звідти. Служба водопостачання — або, радше, ціла група служб водопостачання має забезпечити водою не тільки вас, а й тисячі чи мільйони інших осіб. Можете помножити роботу служби водопостачання у сотні разів, оскільки сподівання на регулярне водопостачання є лише одним із прикладів нашої залежності від організацій.

Слід пам'ятати, що за більшості історичних епох, доки рівень роз­ витку організацій не досяг теперішньої позначки, люди не могли роз­ раховувати на ті аспекти життя, над якими ми тепер і не замис­ люємося. Наприклад, ще століття тому у Британії вода регулярно по­ давалася водогоном лише до небагатьох будинків, і та вода часто бу­ вала забрудненою, що призводило до численних захворювань та епі­ демій. Навіть сьогодні на великих територіях слаборозвинутих країн (скажімо, в Азії чи Африці) немає водогону; люди щодня користую­ ться водою з джерела або криниці, а ця вода часто містить хворобо­ творні бактерії. У розвинутому суспільстві чистоту питної води підда­ ють ретельній перевірці, а це означає ще більшу кількість організа­ цій та санітарно-епідеміологічних служб.

Однак той величезний вплив, котрий організації мають тепер на наше життя, годі розцінювати як однозначно позитивний. Часто

342 11. СУЧАСНІ ОРГАНІЗАЦІЇ

організації фактично забирають у нас те, що нам належить, і відда­ ють під контроль службовців чи фахівців, на яких ми мало можемо вплинути. Наприклад, від нас усіх вимагається виконувати визначені державою обов'язки — сплачувати податки, дотримуватися законів, йти на війну — інакше нас буде покарано. Як джерела суспільної влади, організації можуть таким чином піддавати особу диктатові, якому вона безсила чинити опір.

У цьому розділі ми розглянемо зростання ролі сучасних організа­ цій, а також наслідки, які це має сьогодні для нашого життя. Спочат­ ку ми проаналізуємо ідеї двох авторів — Макса Вебера та Мішеля Фуко, які мали особливо сильний вплив на спосіб мислення соціоло­ гів про організації. Далі ми розглянемо деякі види діяльності органі­ зацій (ділових корпорацій чи лікарень, шкіл чи урядових служб, ко­ леджів чи в'язниць, а також дослідимо відмінності, котрі існують між цими різними видами. Особливої ваги ми надамо великим діло­ вим корпораціям, котрі у своїй діяльності все більше виходять на світовий рівень. У заключних підрозділах ми розглянемо те, наскіль­ ки ділові корпорації та інші організації сучасного суспільства зазна­ ють глобальних процесів змін.

ТЕОРІЇ ОРГАНІЗАЦІЇ

Макс Вебер першим розробив систематичне обґрунтування зростання ролі сучасних організацій. За його твердженням, організації — це засоби координації діяльності людей або благ, які вони виробляють, у стабільний спосіб у часі й просторі. Вебер наголошував, що роз­ виток організацій залежить від контролю за інформацією, і відводив особливу роль у цьому процесі письмовій фіксації. Для того щоб функціонувати, організація потребує писаних правил, а також доку­ ментів, у яких зберігалася б її «пам'ять». Вебер розглядав організа­ ції як жорсткі ієрархії, де влада зосереджується переважно на вер­ хівці. У цьому розділі ми пересвідчимося, чи Вебер мав рацію. Якщо мав, то це багато буде значити для всіх нас. Адже Вебер зауважив суперечність, так само як і зв'язок, між сучасними організаціями та демократією, що, на його думку, мало далекосяжні наслідки для суспільного життя.

Погляди Вебера на бюрократію

Згідно з Вебером, усі великомасштабні організації за своєю при­ родою тяжіють до бюрократизації. Слово «бюрократія» запровадив 1745 року Мосьє де Ґурне, котрий додав до слова «бюро», що означає «контора» і «письмовий стіл», термін, утворений від грецького дієслова «керувати». Отже, БЮРОКРАТІЯ є правлінням чиновників. Спочатку «бюрократія» як термін застосовувався тільки щодо дер­ жавних чиновників, однак поступово поширив своє значення зага­ лом на великі організації.