Материал: Gidens_Sotsiologiya2

Мал. 10.2. Причини безпритульності серед бездомних родин, яким дала притулок місцева влада. Англія, Велс і Північна Ірландія, 1994 р.

Джерело: Department of the Environment, Welsh Office. Department of the Environment, Northern Ireland. From Social Trends, 1996, p. 187.

Група вивчення житлових проблем «Притулок» здійснила кілька локальних досліджень і на їхній основі зробила оцінку кількості без­ домних. Згідно з даними групи «Притулок», безпритульність за пері­ од з 1978-го по 1992 рік зросла на 300 відсотків. Впродовж 1995 року місцева влада в Англії та Велсі зареєструвала 450 тисяч людей як таких, що не мають бодай тимчасового притулку. Проте група «При­ тулок» оцінює реальну кількість безпритульних набагато вище. Урядова статистика про бездомні сім'ї, які живуть у тимчасових по­ мешканнях, наводиться в таблиці 10.3.

Хоча це й не буде повною відповіддю, більшість соціологів, які вивчали цю проблему, погоджуються, що надання адекватніших форм житла має визначальне значення у розв'язанні проблеми без­ домності, незалежно від того, чи житлова програма спонсорується урядом, чи ні. Ось до якого висновку приходить Кристофер Дженкс у своїй книжці «Безпритульні» (Jencks, 1994): «Незалежно від того, чому люди опинилися на вулиці, знайти для них якийсь притулок, що надасть їм бодай крихту затишку і стабільності, це найважливіше з того, що ми можемо зробити для поліпшення їхнього життя. Не буде в людей притулку — не буде нічого».

КЛАСИ, НЕРІВНІСТЬ І ЕКОНОМІЧНА КОНКУРЕНТНІСТЬ

Нерівність між бідними й багатими значно збільшилась у Британії за останні двадцять років. Чи зростання класової нерівності є тією ціною, яку доводиться платити, щоб ґарантувати економічний роз­ виток? Ця думка була особливо популярною в період правління уряду Тетчер. Вважалося, що гонитва за багатством створює еконо­ мічний розвиток, бо це, мовляв, мотиваційна сила, яка сприяє но­ вовведенням та стимулам. Але було зібрано чимало доказів, які спростовують цю думку. В своїй книжці «Капіталізм як капіталізм» Майкл Елберт (Albert, 1993) порівнює дві моделі підприємництва та економічної організації. Одна, яку він називає «американською мо­ деллю» (але яка застосовна й до Британії), заснована на стихійних ринках та низьких рівнях державної соціальної допомоги і позначе­ на високим ступенем економічної нерівності між бідними й бага­ тими. Другу він називає «Рейнською моделлю», бо в її основу по­ кладено економічну систему того зразка, який має місце в країнах, розташованих на берегах Рейну, в Європі — Німеччині, Швейцарії та Голландії, — хоча ця модель має також багато спільних харак­ теристик із японською та іншими успішними азіатськими економі­ ками.

В рейнській моделі колективні інтереси мають перевагу над інди­ відуальними. Ці суспільства не є аґресивно індивідуалістичними. Спільноти, до яких належить індивід, чи є вони бізнесовими підпри­ ємствами, чи міськими або професійними спілками, розглядаються як визначальний фактор стабільності. Надзвичайно важливо, що країни рейнської моделі є еґалітарними суспільствами; відмінності між багатими й бідними тут набагато менші, ніж у Британії або США.

Рейнська модель домоглася більших успіхів, аніж американська, в глобальній економічній конкуренції, стверджує Елберт, і саме знач­ ною мірою — завдяки своєму еґалітарному характерові. На підтрим­ ку Елбертового погляду можна навести аргументацію, побудовану на вивченні практики таких успішних азіатських країн, як Синґапур,

Південна Корея і Тайвань за останні тридцять років. Країни з віднос­ но низькою нерівністю загалом процвітали більше, аніж ті, де різ­ ниця між багатими і бідними набагато помітніша. Включення бідних людей у ширше суспільство, радше ніж ізоляція їх від нього, наділяє їх засобами, а також волею поліпшити свої економічні спроможності. Проте взаємозв'язок між нерівністю та економічним зростанням залишається темою для дискусій.

ВИСНОВКИ

Економічна нерівність — це постійна характеристика всіх суспіль­ них систем, крім суспільств, які добувають собі засоби на прожиток полюванням та збиранням дикорослих плодів і в яких, так чи так, багатство виробляється обмежено. Класовий поділ утворює серцеви­ ну економічних нерівностей у сучасних суспільствах. Клас справляє великий вплив на наше життя. Але наша діяльність ніколи повністю не детермінується класовим поділом: багато людей є соціально мобільними. Інші, навпаки, опиняються в ситуації бідності, з якої дуже важко вибратися. Відносна бідність — це, фактично, міра нерівності; британське суспільство має тенденцію бути більш не­ рівним, аніж інші західні суспільства. Дехто дотримується думки, що велика нерівність не тільки не сприяє економічному розвиткові, а навпаки, гальмує його. Боротьба з бідністю та безнадією, яка, безперечно, бажана сама по собі, може також допомогти Сполучено­ му Королівству стати конкурентоспроможнішим у світовій еконо­ міці.

1.Соціальна стратифікація — це поділ суспільства на верстви, або страти. Коли ми говоримо про соціальну стратифікацію, ми зосе­ реджуємо увагу на нерівнозначності позицій, які займають різні індивіди в суспільстві. Стратифікація за тендером і віковими ознаками існує в усіх суспільствах. У великих традиційних су­ спільствах та в сьогоднішніх індустріалізованих країнах ми роз­ глядаємо стратифікацію крізь призму багатства, власності й до­ ступу до матеріальних благ та продукції культури.

2.Можна розрізнити чотири головні види стратифікаційних систем:

вий поділ не затверджений «офіційно», а виникає з економіч­ них факторів, які визначають матеріальні обставини людського життя.

3.Найвідоміші та найвпливовіші теорії стратифікації були розроб­ лені Марксом та Вебером. Маркс надавав першорядної ваги по-

няттю класу і вважав, що клас є об'єктивно заданою характе­ ристикою економічної структури суспільства. Він вбачав фунда­ ментальну розколину між власниками капіталу та робітниками, які не володіють капіталом. У Вебера схожий погляд, але він виділяє два інші аспекти стратифікації — статус і партію. Ста­ тус — це пошана або «суспільні почесті», які віддаються інди­ відам або групам; партія — це активна мобілізація груп на досяг­ нення якоїсь визначеної мети.

4.Більшість людей у сучасних суспільствах живуть сьогодні замож­ ніше, аніж кілька ґенерацій тому, проте розподіл багатства та

доходу залишається дуже нерівним. Багаті вдаються до різ­ них засобів, щоб передати своє багатство наступному поколін­ ню. Багатство — це всі активи, якими володіють індивіди: готів­ кові гроші, заощадження та наявні рахунки, власність інвестиції в акціях, облігаціях та в іншій формі. Доход — це заробітна платня за виконану роботу плюс гроші, які надходять від ін­ вестицій.

5.Володіння великим багатством, а надто в тих випадках, коли це багатство передається від покоління до покоління, — головна ха­ рактеристика, яка відрізняє вищий клас від інших класових груп у суспільстві. Середній клас у широкому розумінні складається з людей, які працюють на «білокомірцевих» посадах, але він може бути поділений на давній середній клас (що складається переваж­ но з дрібних бізнесменів), вищий середній клас (професіонали високої кваліфікації та менеджери) і нижній середній клас (кон­ торські службовці, вчителі, медсестри і т. д.). Робітничий клас складається із «синіх комірців» або робітників ручної праці. Най­ нижчий клас складають ті, хто перебуває в хронічній бідності й не має постійної роботи. Більшість людей у найнижчому класі належать до етнічних меншин.

6.Зміни торкаються кожної з цих класових груп. Унаслідок змін у структурі виробничої діяльності робітничий клас зменшується у порівнянні до інших класів. Особливо важливі суперечки точать­ ся щодо того, наскільки може розвинутися позбавлений коріння нелояльний нижчий клас.

7.Аналізи стратифікації традиційно робилися з чоловічої точки зо­ ру. Це було почасти тому, що тендерні нерівності, як вважалося, лише віддзеркалюють класові відмінності. Це припущення ви­ кликає великий сумнів. Тендер впливає на стратифікацію в сучасних суспільствах до деякої міри, незалежно від поділу на класи.

8.Класове становище індивіда принаймні почасти досягається; во­ но не просто «дається» від народження. Соціальна мобільність, як угору, так і вниз у класовій структурі, явище досить по­ ширене.

9.При вивченні соціальної мобільності проводиться різниця між інтраґенераційною і інтерґенераційною мобільністю. Перша — це рух угору або вниз по соціальній шкалі в межах трудового життя

індивіда. Друга — це рух між поколіннями, як, наприклад, коли дочка або син з робітничої родини стає професіоналом високої кваліфікації. Соціальна мобільність має здебільшого обмежену амплітуду. Більшість людей залишаються на рівні родин, з яких вони походять, або близько того, хоча збільшення «білокомірцевих» вакансій протягом кількох останніх десятиріч надало можливості для мобільності вгору відносно короткої ам­ плітуди, проте значних масштабів.

10.Бідність досі існує в багатих країнах. Є два методи оцінки бід­ ності: один включає в себе поняття «бідності виживання», що означає нестачу основних ресурсів, необхідних для підтримання нормального здоров'я та ефективного функціонування тіла; дру­ гий оцінює так звану «відносну бідність», тобто різницю між умовами життя окремих груп і тими, які властиві для більшості населення.

11. Економічна нерівність, мабуть, впливає на конкурентні спро­ можності країни в глобальній економіці. Поширеною є думка, що найбільших успіхів у світовій економіці досягають ті індус­ тріалізовані країни, де нерівності відносно низькі.

Richard Breen and David Rottman, Class Stratification (London: Harvester Wheatsheaf, 1995). Найсучасніший огляд соціальних класів.

T. Butler and M. Savage, Social Change and the Middle Classes (London: UCL Press, 1995). Аналіз недавніх тенденцій розвитку середніх класів.

Rosemary Grompton, Class and Stratification (Cambridge: Polity Press, 1993). Всебічний огляд теоретичних та методологічних підходів вивчення класу та стратифікації, які були розвинуті після другої світової війни.

Robert Erikson and John Goldthorpe, The Constant Flux: A Study of Class Mobility in Industrial Societies (Oxford: Clarendon Press, 1993). Історичний аналіз соціальної мобільності в Європі двадцятого сторіччя.

Frank Field, Losing Out: The Emergence of Britain's Underclass (Oxford: Blackwell, 1989). Дискусія проблеми найнижчого класу у Британії, напи­ сана видатним парламентарієм Лейбористської партії.

David Lockwood, The Black Coated Worker: A Study in Class Consciousness

(Oxford: Oxford University Press, 1989). Перевидання класичного дослід­ ження соціальних класів, доповнене розлогою післямовою.

Peter Saunders, Social Class and Stratification (London: Routledge, 1990). Короткий і доступний текст, який охоплює головні проблеми вивчення соціального класу та стратифікації.

John Westergaard, Who Gets What? (Cambridge: Polity Press, 1995). Обстою­ вання актуальності й доцільності класового аналізу для вивчення сучас­ них суспільств.