Материал: Gidens_Sotsiologiya2

позначаються у Північній Ірландії, аніж десь-інде у Британії. У су­ тичках між протестантами й католиками, що там відбуваються, з кожного боку бере участь незначна меншість представників кожної віри, проте вони часто відзначаються запеклістю й жорстокістю. Вплив релігії в Північній Ірландії не так просто відмежувати від інших причин суперечностей, віра в об'єднану Ірландію, коли неза­ лежна Ірландія та Північна Ірландія стануть однією державою, зазвичай побутує серед католиків і заперечується протестантами. Втім, політичні міркування та націоналістичні переконання відігра­ ють, поряд з релігійними віруваннями, важливу роль.

РЕЛІГІЯ В СПОЛУЧЕНИХ ШТАТАХ Розмаїття

Становище релігійних організацій у Сполучених Штатах дещо не­ звичне. Свобода віросповідання ґарантувалася однією із статей аме­ риканської конституції задовго до поширення толерантного ставлен­ ня до різних релігійних вірувань та обрядів у будь-якому іншому західному суспільстві. Перші поселенці були біженці, які рятува­ лися від релігійного гніту політичної влади, тож вони наполягали на розмежуванні держави й церкви. У США не існує «офіційної» церкви, такої як англіканська церква в Англії.

У Сполучених Штатах, окрім того, налічується значно більше різних релігійних груп, ніж у будь-якій іншій індустріально розви­ неній країні. У більшості країн Заходу більшість населення офіційно належить до єдиної церкви, такої як англіканська церква в Британії або римо-католицька церква в Італії. Близько 90 відсотків американ­ ського населення становлять християни, однак вони належать до різних церков та деномінацій. У багатьох групах налічується лише кількасот членів, проте більш як 90 релігійних організацій, за їхніми оцінками, мають понад 50 тисяч членів, а 22 з них заявляють, що число їхніх адептів перевищує 1 мільйон. Поки що найбільшою релі­ гійною організацією Сполучених Штатів є католицька церква, до якої належить близько 50 мільйонів віруючих. Однак це лише близько 27 відсотків усіх віруючих. Близько 60 відсотків населення становлять протестанти, поділені на численні деномінації. Найбіль­ шою серед них є Південна баптистська конвенція, яка налічує понад 13 мільйонів чоловік; за нею йдуть Об'єднана методистська, Націо­ нальна баптистська конвенція, лютеранська та єпископальна церкви. Серед нехристиянських груп найбільшими є єврейські конгрегації, що налічують близько 6 мільйонів віруючих.

Приблизно 40 відсотків американського населення відвідує цер­ ковні служби щотижня. Майже 70 відсотків належать до церков, си­ нагог чи інших релігійних організацій, і більшість із них є актив­ ними членами своїх конґреґацій.

У 1995 році над Боснією було збито літак Збройних сил США, на

борту якого перебував капітан Скот О'Ґрейді. Він провів шість жахли­ вих днів, рятуючись від боснійського полону, аж поки його не знайшли і не переправили в безпечне місце. «Перше, що я хочу зро­ бити, — сказав він в інтерв'ю засобам масової інформації світу, — це подякувати Богові. Якби не Божа любов до мене і моя любов до Бога, я б не пережив цього. Він доставив мене сюди, і я впевнений у цьому всім своїм серцем». Якби таке у такій самій ситуації сказав британ­ ський чи французький пілот, це викликало б деякий подив. В устах американця ці слова видавалися цілком природними. В Америці спос­ терігається значно вищий рівень набожності, ніж у більшості європей­ ських країн. На кожній американській банкноті є напис «Ми віримо в Бога», що свідчить про вплив релігії у Сполучених Штатах.

Результати дослідження показують, що 95 відсотків американців, за їхніми словами, вірять у Бога, 80 відсотків вірять у диво та життя після смерті, 72 відсотки — в ангелів і 65 відсотків — у диявола (Stark and Bainbridge, 1985). Результати дослідження світових цін­ ностей (A World Values Survey), опубліковані 1994 року, показали, що 82 відсотки респондентів вважають себе релігійними особами, порівняно з 55 відсотками у Британії, 54 відсотками в Західній Ні­ меччині і 48 відсотками у Франції. Те ж саме опитування показало, що 44 відсотки американців відповіли, що відвідують церкву прина­ ймні раз на тиждень, порівняно з 14 відсотками в Сполученому Коро­ лівстві, 10 відсотками у Франції та лише 4 відсотками у Швеції (див. малюнок 16.2 і журнал «The Economist» за 8 липня 1995 р., с. 20).

З часів другої світової війни у США спостерігається значно багат­ ша гама релігійних рухів, ніж будь-коли раніше, в якій відбувається небачений процес злиття різних деномінацій та їх розмежувань. Більшість із них виявилися недовговічними, проте кілька завоювали численних прихильників. Як приклад можна навести Об'єднану цер­ кву, що її заснував кореєць Сун М'юнґ Мун. Цю секту, яка демонст-

рує всі риси руху «тисячолітників», було засновано в Сполучених Штатах у 1960-і роки. Послідовники Муна повірили в його пророцтво про настання кінця світу в 1967 році, однак факт подальшого існу­ вання світу в тому ж вигляді, що й раніше, не означав кінця діяль­ ності секти. Як і багато попередніх провідників рухів «тисячолітників», Мун скориґував свої ідеї у світлі свого невдалого пророцт­ ва. Фактично його доктрина завоювала навіть більше прихильників, ніж раніше, і тепер їх число нібито становить 40 тисяч чоловік. Віру­ вання членів Об'єднаної церкви являють собою суміш східних учень з аспектами фундаменталістського християнства та антикомуністич­ ними ідеями, а нові члени секти проходять курс суворої релігійної підготовки.

Християнський фундаменталізм

Зростання числа християнсько-фундаменталістських релігійних ор­ ганізацій у Сполучених Штатах є однією з найхарактерніших рис останніх двадцяти п'яти років. На думку фундаменталістів, «Біблія, мовляв, є посібником для політиків, урядовців, бізнесменів, родин та довідником у всіх справах людства» (Capps, 1990). Фундамента­ лізм є реакцією на ліберальну теорію і на відвідування церкви людь­ ми, котрі не виявляють особливого інтересу до релігії. Найвпливовішими фундаменталістськими групами в Сполучених Штатах є Пів­ денна баптистська конвенція, Божі асамблеї та адвентисти сьомого дня.

«Електронна церква»

Електронні засоби (телебачення й радіо) відіграли головну роль у змінах, які з 1960-х років позначилися на стані релігії в Сполучених Штатах. Превелебний Білі Ґрехем першим почав регулярні проповіді з-за океану, і, завдяки ефективному використанню мас медіа, цей баптистський проповідник здобув велику популярність. За останні двадцять років ми дедалі частіше ставали свідками ще більш хитро­ мудрого й систематичного використання засобів масової інформації для розповсюдження релігійних послань і збагачення священиків. З'явилося поняття «електронна церква» — релігійні організації, що діють насамперед через медіа, ніж через зібрання місцевої конгре­ гації. Тепер релігійні програми можна транслювати у країни «тре­ тього світу» (наприклад, в Африку й Азію), а також в інші індуст­ ріальні країни.

Чільними піонерами електронної церкви були фундаменталісти та інші групи, що прагнуть навернути невіруючих. Однією з підстав для цього є «система зірок» — запальних проповідників, котрі приваблю­ ють прихильників, звертаючись до них особисто. Деякі з цих пропо­ відників ідеально вписуються в електронні засоби, завдяки яким їхні харизматичні якості можна проектувати на аудиторію з тисяч і на­ віть мільйонів осіб. Крім Білі Ґрехема, мас медіа зробили своїм го-

ловним ремеслом й інші «електронні проповідники» у США, такі як Орал Робертс, Джері Фелвел, Джімі Сваґерт, Пет Робертсон, а також Джім Бекер та його колишня дружина Темі Фей, які у своїй діяль­ ності майже цілком покладаються на радіо- й телепередачі.

Деякі релігійні радіоведучі, такі як Джім і Темі Бекер та Джімі Сваґерт, були замішані в сексуальних чи фінансових скандалах, що серйозно зашкодило їхній репутації. Оскільки авторитет цих осіб по­ хитнувся, дехто вважає, що пік впливу електронної церкви вже поза­ ду. Можливо, євангелістські та фундаменталістські групи втрачають своє панівне становище, однак широкомасштабні зв'язки релігійних організацій з електронними засобами інформації навряд чи вичер­ палися. Як видно з розділу 14, телебачення, радіо та інші форми електронної комунікації мають у сучасному світі найголовніший вплив, і це й надалі стимулюватиме трансляції релігійних програм.

Відомий телеведучий-євангеліст Пет Робертсон не зміг потрапити в число кандидатів на пост президента від Республіканської партії у 1988 році. Після цієї невдачі він заснував Християнську коаліцію, політичний рух з релігійною орієнтацією, який домігся значного впливу. Ця коаліція налічує 1,6 мільйона членів і володіє значними фінансовими ресурсами, котрі дозволяють їй вкладати гроші в лобіс­ тську діяльність та рекламу. 1995 року коаліція зробила презентацію «контракту з американською родиною», що передбачає заборону абортів, послаблення податкового тиску на родину, в'язничні пока­ рання і контроль за розповсюдженням порнографії.

У відповідь ліберальні церковні провідники склали «Заклик до оновлення». Вони погодилися з арґументом Християнської коаліції про необхідність впровадження моральних цінностей у вирішення по­ літичних питань, однак наполягали, що цими цінностями мають бу­ ти терпимість і гуманізм, а не консервативні цінності правих респуб­ ліканців.

Електронні релігійні проповіді стали надзвичайно популярними в Латинській Америці, де транслюються північноамериканські прог­ рами. Рухи протестантів, здебільшого п'ятидесятників, істотно впли­ нули на такі країни, як Чилі й Бразилія, де проживають переважно католики.

ВИСНОВОК: РЕЛІГІЯ, СЕКУЛЯРИЗАЦІЯ ТА СОЦІАЛЬНІ ЗМІНИ

Згідно з результатами опитувань, близько 70 відсотків британців вважають себе віруючими в божественні сили, а у США, як ми побачили, розвивається багато сект і культів поряд із визнаними церквами. В Ірані та інших країнах Середнього Сходу, Африки й Індії західному впливу кидає виклик життєздатний і динамічний ісламський фундаменталізм. У Північній Ірландії триває поділ релі­ гійних уподобань, що складався століттями, тимчасом як найактив-

538 16. РЕЛІГІЯ

ніші члени кожної з деномінацій ведуть між собою відкриту війну. Папа римський прибуває до Південної Америки, і мільйони місце­ вих католиків з ентузіазмом вітають його турне. У світлі цих подій припущення про послаблення впливу релігії в сучасному світі може здатися дивним.

Проте соціологи загалом погоджуються з послабленням позицій релігії, розглядаючи це як довгострокову тенденцію. СЕКУЛЯРИЗА­ ЦІЯ — це процес втрати релігією впливу на різні сфери суспільного життя. Секуляризація має кілька аспектів або вимірів. Один із них стосується рівня членства в релігійній організації, тобто кількості осіб, які належать до церкви чи іншої релігійної організації і ак­ тивно відвідують проповіді та інші церемонії. За винятком США, всі індустріалізовані країни зазнали істотної секуляризації за цим по­ казником. Картина втрати релігією впливу, що спостерігається у Британії, характерна для більшості держав Західної Європи, включа­ ючи католицькі країни, такі як Франція або Італія. Церкву регуляр­ но відвідує більше італійців, ніж французів, й італійці частіше бе­ руть участь у найголовніших ритуалах (таких, як відзначення Ве­ ликодня), проте в обох випадках спостерігається зменшення інтересу до релігії.

Другим показником секуляризації є те, наскільки церкви та інші релігійні організації підтримують свій соціальний вплив, багатство

іпрестиж. Раніше релігійні організації могли істотно впливати на уряди й соціальні інституції і користувалися в громаді великою пова­ гою. Яким є становище нині? Відповідь на це питання зрозуміла. На­ віть якщо ми обмежимося XX століттям, то побачимо, що релігійні організації дедалі більше втрачають соціальний і політичний вплив,

іця тенденція, за деякими винятками, спостерігається у всьому світі. Керівники церков не можуть більше автоматично зберігати свій вплив на можновладців. Тимчасом як деякі визнані церкви залиша­ ються дуже багатими за будь-якими нормами, а нові релігійні течії можуть швидко нагромадити кошти, матеріальне становище багатьох традиційних релігійних організацій є непевним. Церкви і храми до­ водиться продавати або залишати напризволяще.

Третім показником секуляризації є вірування й цінності. Ми мо­ жемо назвати його виміром релігійності. Рівень відвідування та сту­ пінь соціального впливу церков, очевидно, не обов'язково є безпосе­ реднім виявом вірувань чи ідеалів. Багато релігійних людей нерегу­ лярно відвідують церковні служби або не беруть участі у громадських церемоніях; з іншого боку, регулярне відвідування церкви та участь у церемоніях не завжди означає дотримання стійких релігійних пере­ конань, адже люди можуть робити це за звичкою або тому, що цього від них очікують члени їхньої громади.

Як і в інших вимірах секуляризації, нам потрібне чітке розуміння минулого, щоб з'ясувати, наскільки роль релігії послабилася сьогод­ ні. У багатьох традиційних суспільствах, включаючи й середньовічну Європу, віра у повсякденному житті була не такою стійкою і не на­ стільки важливою, ніж можна подумати. Наприклад, дослідження