Материал: Gidens_Sotsiologiya2

місцевості компактними групами. Шлюбів між членами меншин та членами більшості або між представниками різних меншин уклада­ ється мало. Люди, які належать до меншини, часто активно пропові­ дують ендогамію (одруження в межах групи), щоб зберегти свою культурну окремішність.

Багато меншин відрізняються від решти населення як етнічно, так і фізично. Це можна сказати, наприклад, про вихідців із ВестІндії, азіатів у Британії та про афроамериканців, китайців та інші групи в Сполучених Штатах. Фізичні відмінності, такі як неодна­ ковий колір шкіри, звичайно називають расовими. Етнічні відміннос­ ті рідко бувають нейтральними, вони здебільшого пов'язані з нерів­ ністю у статках і доступі до влади, а також із антагонізмами, що існують між різними групами меншин. Напруженість, що виникає у стосунках між етнічними групами, здебільшого має расовий характер.

Раса і біологія

Багато людей сьогодні помилково вважають, що їх легко можна поділити на біологічно відмінні раси. Це не дивно, зважаючи на численні спроби вчених здійснити расову категоризацію народів сві­ ту. Деякі автори розрізняють чотири чи п'ять основних рас, тоді як інші налічують їх до трьох дюжин. Але всі ці класифікації мають надто багато винятків, аби брати їх до уваги.

Візьмімо, наприклад, один з найусталеніших типів — негроїдний. Вважається, що люди цієї раси мають темну шкіру, дуже закучерявле­ не чорне волосся та деякі інші фізичні ознаки. Проте автохтонні жите­ лі Австралії, аборигени, мають темну шкіру, але хвилясте, іноді навіть русяве волосся. Можна навести безліч інших випадків, які випадають зі спрощеної класифікації. Не існує чітко означених «рас», є липі низ­ ка фізичних варіацій у людських створіннях. Відмінності в фізичному типі між різними групами людей породжуються процесом відтворення населення, що варіюється залежно від рівня частоти контактів між різними соціальними та культурними групами. Різні групи населення утворюють континуум. Генетична розмаїтість усередині таких груп, що мають однакові видимі фізичні ознаки, не менша, аніж розмаїтість між ними. З огляду на ці факти, багато біологів, антропологів та соці­ ологів вважають, що поняття раси взагалі слід відкинути.

Існують очевидні фізичні відмінності між людьми, і деякі з них успадковуються. Але питання про те, чому певні диференційні ознаки, а не якісь інші, дають привід для соціальної дискримінації та упередження, не має жодного стосунку до біології. Отже, расові від­ мінності слід розуміти як фізичні варіації, що виділяються членами суспільства або спільноти як соціально значущі. Наприклад, відмін­ ності в кольорі шкіри визнаються значущими, а в кольорі волосся — ні. РАСИЗМ — це упередження, засноване на соціально значущих фізичних відмінностях. Таким чином, расист — це той, хто вірить, що деякі індивіди, унаслідок цих відмінностей, належать до вищої або нижчої раси.

УПЕРЕДЖЕННЯ Й ДИСКРИМІНАЦІЯ

Поняття про расу виникло недавно, але упередження й дискриміна­ ція були дуже поширені в людській історії, і нам слід насамперед з'ясувати різницю між ними. УПЕРЕДЖЕННЯ — це думка та став­ лення членів однієї групи щодо представників іншої. Наперед сфор­ мовані погляди упередженої людини часто засновані більше на чут­ ках, аніж на прямих доказах, і вони рідко міняються навіть за наявності нової інформації. Люди можуть плекати позитивні уперед­ ження щодо членів групи, з якими вони себе ототожнюють, і неґативні — щодо інших. Той, хто має упередження щодо якоїсь групи, ніколи не дасть переконати себе, що він помиляється.

ДИСКРИМІНАЦІЄЮ ми називаємо реальну поведінку стосовно іншої групи. Вона, скажімо, знаходить вияв у діях, які перешкоджа­ ють членам однієї групи скористатися з можливостей, відкритих для інших; так, іноді чорношкірому британцеві відмовляють у роботі, в якій не відмовили б білому. Хоча в основі дискримінації часто ле­ жить упередження, воно може існувати й окремо. Люди можуть мати упереджене уявлення щодо когось, яке вони не реалізують на прак­ тиці. Так само й дискримінація далеко не завжди породжена уперед­ женням. Наприклад, білий може не захотіти придбати собі будинок у кварталі, де живуть переважно чорношкірі, але не тому, що він воро­ же проти них налаштований, а зі страху, що в такому оточенні його власність швидко знеціниться. Упереджені уявлення в цьому випад­ ку впливають на дискримінацію, але опосередковано.

Психологічні інтерпретації

Психологічні теорії можуть допомогти нам зрозуміти природу упе­ редженого ставлення, а також чому етнічним відмінностям багато людей надають такого значення. Дехто, аналізуючи упередження, застосовує поняття стереотипного мислення. Інші вважають, що існує певний тип людини, найбільше схильної до упередження щодо меншин.

Стереотипи та «козли» відпущення

Упередження здебільшого діє через стереотипне мислення, що озна­ чає мислення у стійких непорушних категоріях. Стереотипізація часто тісно пов'язана з психологічним механізмом зміщення, коли почуття ворожості або гніву спрямовуються проти об'єктів, що не є справжнім джерелом цих почуттів. Люди звертають свою неприязнь на «козлів відпущення», як називають тих, кого звинувачують у діях, яких вони не чинили. Вислів «козел відпущення» запозичено у стародавніх гебреїв, які щороку символічно складали всі свої гріхи на козла, котрого потім проганяли в пустелю. Козловідпущення — звичайне явище, коли дві утискувані етнічні групи змагаються одна з одною за економічні вигоди. Наприклад, люди, котрі нападають як

расисти на чорношкірих, часто перебувають із ними в однаковому економічному становищі. Вони звинувачують чорношкірих у своїй скруті, справжні причини якої треба шукати деінде.

Козловідпущення за звичайних умов спрямовується проти явно відмінних і доволі беззахисних груп, які є легкою мішенню. Като­ лики, євреї, італійці, чорні африканці та інші виступали в невдячній ролі козлів відпущення в різні часи впродовж історії західних су­ спільств.

Козловідпущення часто супроводжується проекцією — несвідо­ мим приписуванням іншому власних бажань або характеристик. У цьому процесі часто буває присутня сексуальність. Дослідження ста­ більно показують, що коли члени панівної групи вдаються до насиль­ ства щодо меншини й експлуатують її сексуально, то вони схильні вірити, що меншина сама вдається до таких виявів сексуального на­ сильства. Наприклад, химерні уявлення білих чоловіків американсь­ кого Півдня про похітливу вдачу афроамериканських чоловіків, ма­ буть, були спричинені їхніми власними сексуальними розчарування­ ми, оскільки сексуальний доступ до білих жінок суворо обмежувався формальним залицянням. Подібним чином у Південній Африці серед білого населення панувала переконаність, що чорні чоловіки мають неймовірну сексуальну потенцію, а чорні жінки — вкрай жагучі й хтиві. Вважається, що чорношкірі чоловіки становлять у сексуально­ му плані велику небезпеку для білих жінок, а проте насправді ініці­ аторами майже всіх міжрасових сексуальних контактів були білі чо­ ловіки.

Авторитарна особистість

Можливо, що деякі типи людей особливо схильні до стереотипного мислення та проекцій унаслідок своєї ранньої соціалізації. Знаме­ ните дослідження, здійснене Теодором Адорно та його колеґами в 1940-х роках, визначило тип характеру, який автори назвали авто­ ритарною особистістю (Adorno et al., 1950). Дослідники запропону­ вали кілька шкал виміру для оцінки рівнів упередженості. На одній шкалі, наприклад, людей опитували, чи погоджуються вони з низ­ кою тверджень, що мали відверто антисемітський характер. Ті, хто виявив упередженість щодо євреїв, були також схильні неґативно ставитися до інших меншин. Дослідники дійшли висновку, що люди з авторитарною вдачею схильні до строго конформістської поведін­ ки, що вони беззаперечно підкоряються своїм начальникам і кате­ горичні щодо своїх підлеглих. Такі люди також украй нетерпимі у своїх релігійних переконаннях та сексуальній поведінці.

Автори висунули припущення, що характерні ознаки авторитар­ ної особистості є результатом моделі виховання, за якої батьки не­ спроможні прямо виказувати свою любов до дітей, тримаються від них осторонь і привчають їх до суворої дисципліни. Коли такі діти стають дорослі, вони страждають від тривог, які можна контролювати, лише виробивши чітко визначений світогляд. Вони нездатні давати раду

неоднозначним ситуаціям і не знають, що таке непослідовність, бо керуються тільки стереотипами.

Ціла злива критики обрушилася на дослідження Адорно. Дехто поставив під сумнів цінність використаних ним шкал виміру. Ще хтось твердив, що авторитаризм характеризує не особистість, а що він віддзеркалює цінності та норми окремих субкультур у рамках ці­ лого суспільства. Мовляв, дослідження Адорно має більшу вартість для розуміння авторитарних моделей думки взагалі, аніж визначає окремий тип особистості. Проте існують очевидні подібності між ре­ зультатами цього дослідження та інших студій, присвячених пробле­ мі упередження. Наприклад, Юджин Гартлі у своєму класичному дослідженні піддав аналізу ставлення до тридцяти п'ятьох етнічних меншин і теж виявив, що люди, упереджені щодо однієї етнічної групи, майже завжди виказують неґативні почуття й щодо інших. Хто не любив євреїв та афроамериканців, так само неґативно вислов­ лювався й на адресу валонійців, піренейців та данірейців (Hartley, 1946). Три останні групи насправді ніколи не існували. їхні назви Гартлі умисне вигадав, аби з'ясувати, чи можуть люди упереджено ставитися до групи, про яку вони ніколи й не чули.

Соціологічні інтерпретації

Психологічні механізми стереотипного мислення, зміщень та проек­ цій притаманні членам будь-якого суспільства й допомагають пояс­ нити, чому етнічний антагонізм є таким звичним елементом у різних культурах. Проте вони мало що нам підказують про ті соціаль­ ні процеси, які мають стосунок до дискримінації. Вивчаючи ці процеси, ми неминуче мусимо звернутися до таких соціологічних ідей.

Етноцентризм, групова замкненість та розміщення ресурсів

Соціологічні поняття, які мають стосунок до етнічних конфліктів на загальному рівні, — це етноцентризм, етнічна групова замкне­ ність та розміщення ресурсів. Етноцентризм — підозріле ставлення до чужих, пов'язане з тенденцією оцінювати культуру інших під поглядом власної культури, — це поняття, з яким ми вже зустрі­ чалися (розділ другий). Фактично всі культури були до певної міри етноцентричними, і неважко розгледіти, як етноцентризм поєдну­ ється зі стереотипним мисленням. Про чужих думають як про вар­ варів або про людей, нижчих із морального погляду й розумово не­ повноцінних. Саме так більшість цивілізацій дивилися на представ­ ників менших культур, і таке ставлення спричинило безліч етнічних конфліктів упродовж історії людства.

Етноцентризм і групова замкненість часто поєднуються. Під «за­ мкненістю» ми розуміємо процес, через який групи утримують межі, що відокремлюють їх від інших груп. Ці кордони утворюються за допомогою всіляких засобів виключення, які загострюють відміннос-

ті між однією етнічною групою та іншою. До таких засобів можна віднести обмеження або заборону шлюбів між представниками різних груп, стримування соціальних контактів та економічних відносин, скажімо, торгівля та фізичне розмежування груп (як у випадку етнічних ґетто). Афроамериканці в Сполучених Штатах добре знають усі ці три варіанти виключення: в деяких штатах міжрасові шлюби були заборонені, на Півдні економічна та соціальна сеґреґація була підкріплена законом, а ґетто чорношкірих досі існують у більшості великих міст.

Іноді групи, що мають однакову силу і владу, взаємно зміцнюють межі замкненості: їхні члени тримаються осторонь одне від одного, але жодна з них не домінує над іншою. Проте частіше якась етнічна група посідає панівне становище щодо іншої. За таких обставин гру­ пова замкненість поєднується з розміщенням ресурсів, що спричиняє нерівності при розподілі багатства та матеріального добра.

Деякі непримиренні конфлікти між етнічними групами виника­ ють на межах замкненості між ними саме тому, що ці межі познача­ ють нерівності в багатстві, владі та соціальному статусі взагалі. По­ няття замкненості етнічної групи допомагає нам зрозуміти найдра­ матичніші та найпідступніші відмінності, які відрізняють спільноти, і не тільки те, чому членів деяких груп розстрілюють, лінчують, б'ють або переслідують, а й те, чому вони не можуть знайти собі при­ стойну роботу, здобути добру освіту, облаштувати своє життя до впо­ доби. Багатство, влада та високий соціальний статус — це ресурси, яких не так багато, й деякі групи мають їх більше, ніж інші. Щоб утриматися на вигідних позиціях, привілейовані групи іноді вдають­ ся щодо інших груп до крайніх актів насильства. Подібним чином члени непривілейованих груп також можуть удатися до насильства як до засобу поліпшення свого становища.

ЕТНІЧНИЙ АНТАГОНІЗМ: ІСТОРИЧНА ПЕРСПЕКТИВА

Щоб якнайповніше проаналізувати етнічні взаємини та етнічний ан­ тагонізм у сьогоднішньому світі, ми повинні подивитися на них із історичної перспективи. Неможливо осмислити сьогоднішні лінії по­ ділу, не відвівши головну роль тому впливові, який справила на решту світу експансія західного колоніалізму.

Вже з п'ятнадцятого сторіччя європейці почали проникати в доти невідомі їм моря та океани й висаджуватися на невідомі досі мате­ рики з дослідницькими та торговельними намірами, але водночас за­ войовуючи й підкоряючи корінні народи. Мільйони європейців по­ кинули свій континент, щоб оселитися на цих нових землях. Вони також організували великомасштабне переселення людей з Африки до обох Америк у вигляді работоргівлі (див. мал. 9.1). Ось які пере­ міщення людських мас відбулися за останні три з половиною сотні років чи близько того: