Наказ вчасного відкриття або закриття біржі. Виконується за 15
хвилин до відкриття або закриття торгів. Приймається винятково на ризик клієнта.
Наказ про скасування приписує брокеру не брати до уваги попереднє розпорядження.
Комбінований наказ передбачає одночасно два накази брокеру,
наприклад, наказ про покупку ф’ючерсних контрактів з різними термінами дії.
Після здійснення брокером угоди, її реєстрації на біржі, внесення біржового збору за угодою та оформлення біржового контракту по одному примірнику контракту направляють кожному клієнту (контрагенту) для виконання поставки або подання товару і розрахунків за нього.
Брокерська винагорода є ціною послуги брокерської фірми (контори)
і встановлюється за згодою між сторонами, в тому числі на основі співвідношення попиту і пропозиції, в конкретному випадку – на посередницькі послуги.
В оплату праці брокера також входять виплати брокерської контори,
що складаються із зарплати і спеціальних премій.
На сьогоднішньому етапі брокерські фірми (контори) стягують плату з клієнтів за надані їм послуги переважно у двох формах:
– відсоток від суми здійсненої угоди (в середньому 2 – 10%, найчастіше
4 – 6%);
– частина різниці між сумою угоди за ціною клієнта і сумою здійсненої угоди за фактичною ціною (часто ця частина винагороди становить 50% від суми «виграшу»).
Розмір брокерської винагороди залежить від наступних чинників:
–щільності і конкуренції на ринку брокерських послуг;
–інтересів клієнта та його фінансового становища;
–дефіцитності та оборотності товару;
–від конкретної ситуації та інтересів брокера;
66
– виду угоди (при угоді з умовою (купівля на виручені від продажу запропонованого товару гроші іншого товару на біржі) рівень брокерської комісії може бути вищим, оскільки тут, по суті, наявні дві угоди – на продаж і на купівлю.
Ефективність брокерської діяльності визначається через систему розрахункових показників:
1. Рівень економічної ефективності брокерської діяльності.
Визначається через відношення величини одержаного сумарного прибутку за укладеними угодами до величини усіх видів витрат, пов’язаних з укладанням контракту (від заявки клієнта до оформлення і реєстрації угоди після її укладання). Цей показник розраховується для узагальнення роботи за певний період як для оцінки діяльності брокерської контори і брокерів, так і окремих операцій.
2.Обсяг прибутку на вкладений капітал – основний узагальнюючий показник оцінки брокерської діяльності. Дає змогу оцінити, наскільки ефективно працює дана брокерська фірма у порівнянні з іншими видами комерційної діяльності; наскільки взагалі доцільне використання капіталу у виробничій діяльності в порівнянні з ефективністю його зберігання на депозитних рахунках банків.
3.Обсяг прибутку на одного брокера. Дає змогу порівняти рівень ефективності діяльності брокерів у часі і в порівнянні з іншими брокерськими фірмами. Розраховують як відношення обсягу прибутку брокерської фірми до загальної чисельності задіяних у торгівлі брокерів.
4.Рівень рентабельності брокерських операцій. Визначають як процентне співвідношення між сумою прибутку від укладеної угоди до сумарної вартості даної угоди.
Наведена система показників оцінки ефективності посередницької діяльності використовується як у процесі аналізу (за певний звітний період),
так і для прогнозування при розробці ефективної стратегії на перспективу.
67
Тема 8. Фондовий ринок і його учасники
Фондовий ринок (ринок цінних паперів) – сукупність учасників фондового ринку та правовідносин між ними щодо розміщення, обігу та обліку цінних паперів.
Фондовий ринок поділяється на первинний та вторинний.
Первинний ринок цінних паперів – сукупність правовідносин,
пов’язаних з розміщенням цінних паперів.
Вторинний ринок цінних паперів – сукупність правовідносин,
пов’язаних з обігом цінних паперів.
Класифікація ринку цінних паперів за ознаками
1. За терміном обігу цінних паперів фондовий ринок поділяють на ринок грошових і капітальних цінних паперів. На ринку грошових цінних паперів перебувають в основному в обігу боргові зобов’язання. На ринку
капітальних цінних паперів мають обіг переважно інструменти власності – акції, а також інші середньота довгострокові боргові зобов’язання.
2. За умовами емісії (територією обігу цінних паперів) фондовий ринок поділяють на місцевий ринок цінних паперів, національний і міжнародний.
На місцевому фондовому ринку перебувають в обігу цінні папери, емітовані суб’єктами регіонального рівня; на національному ринку перебувають в обігу цінні папери, емітовані резидентами або нерезидентами відповідно до законодавства країни; на міжнародному ринку мають обіг цінні папери,
емітовані поза юрисдикцією будь-якої країни, що пропонуються для продажу інвесторам різних країн.
3. Залежно від місця, де здійснюється торгівля з цінними паперами,
фондовий ринок розрізняють біржовий і позабіржовий. Біржовий ринок – це торгівля цінними паперами на фондових біржах, це завжди організований ринок цінних паперів, оскільки торгівля тут проводиться строго за правилами біржі і тільки між біржовими посередниками. На біржовому ринку існує кілька місць проведення операцій з цінними паперами, причому кожне з них
68
призначене для компаній із різними ризиками і обсягами діяльності.
Позабіржовий ринок – це торгівля цінними паперами, що здійснюється за межами біржі. Позабіржовий фондовий ринок представлений торгівлею «з
прилавка» і «третім ярусом». Торгівля «з прилавка» – це купівля-продаж цінних паперів підприємств, результати діяльності яких не дають їм змоги потрапити на фондову біржу. Це переважно акції молодих маловідомих компаній, торгівля якими жорстко не регламентована. Позабіржовий ринок не є альтернативою, а доповнює й розширює біржовий ринок, причому як на вторинному, так і на первинному рівні.
4. Залежно від специфіки організаційної структури фондового ринку розрізняють вертикальний і горизонтальний ринки. Прикладом
горизонтального ринку є ринок СІА, де на різних біржах країни котируються цінні папери різних за своїм економічним статусом компаній.
На Нью-Йоркській біржі – головній біржі СІА – котируються акції корпорацій групи А (найвищого рівня), на Американській – групи В та ін.
Прикладом вертикальної організації ринку є Франція, де всі цінні папери котируються в системі Товариства французьких бірж, зберігаються й обліковуються в національному депозитарії. Всі папери, що є в обігу у Франції, поділяються на три групи котирування: К1, К2, К3. До офіційного котирування в групі К1 потрапляють цінні папери найвищої якості, до К2 –
цінні папери, які не допущені до офіційного котирування, але мають значний економічний потенціал, до групи К3 входять цінні папери, що не претендують на лістинг, в основному це цінні папери середніх і малих компаній.
5. Залежно від економічної природи цінних паперів фондовий ринок розподіляється на ринки боргових, пайових, іпотечних, приватизаційних,
товаророзпорядчих цінних паперів і похідних.
6. Залежно від суб'єктів випуску цінних паперів фондовий ринок розподіляється на ринок державних і муніципальних позик та ринок цінних паперів підприємств і організацій. На ринку цінних паперів органів влади
69
обертаються облігації державних (центральної влади) і муніципальних
(місцевої влади) позик, на фондовому ринку підприємств – цінні папери
приватного сектора.
7.Залежно від механізму виплати доходу фондовий ринок поділяють на ринок цінних паперів зфіксованим доходом і ринок цінних паперів зі змінним доходом.
8.Залежно від поведінки суб'єктів фондового ринку останній поділяють на «ведмежий ринок» і «бичачий ринок». На «ведмежому ринку»
переважають учасники, що розраховують на зниження цін на цінні папери і продають їх з надією купити пізніше, коли ціни знизяться ще більше; на
«бичачому ринку» переважають суб’єкти, що купують цінні папери з розрахунком на підвищення цін.
Крім наведеної класифікації, фондовий ринок можна диференціювати і за іншими ознаками, наприклад:
–за категоріями емітентів – ринок цінних паперів корпорацій, ринок державних цінних паперів тощо;
–за видами (категоріями) цінних паперів – ринок акцій, в тому числі за їх видами, ринок облігацій, інших цінних паперів.
Велике розмаїття ознак класифікації фондового ринку свідчить про безмежне поле для діяльності його учасників.
Ринок цінних паперів та принципи його функціонування
Головною метою ринку цінних паперів кожної країни має стати становлення цілісного, високо ліквідного, ефективного і справедливого ринку, регульованого державою та інтегрованого у світові фондові ринки.
Ринок цінних паперів є обов’язковим елементом ринкової економіки.
Фондовий ринок як сегмент фінансового ринку, став потужним механізмом у розподілі, перерозподілі та мобілізації фінансових ресурсів для динамічного розвитку економіки. Фондовий ринок сприяє накопиченню інвестиційного капіталу у виробничій та соціальній сферах.
70