Материал: _ ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ БД

На сьогодні ринок цінних паперів в Україні розвивається з кожним днем і розширює сферу своїх інвестиційних можливостей. Вирішальним чинником для такого швидкого розвитку стала катастрофічна нестача грошової маси. А саме однією з основних функцій ринку цінних паперів

(РЦП) є залучення додаткового капіталу шляхом емісії забезпечених цінних паперів – акцій, облігацій, векселів, депозитарних розписок тощо.

Розвиток вітчизняного ринку має свої характерні особливості, пов’язані з реформуванням форм власності в суспільстві. У процесі приватизації з 1992

по 1998 рік понад 60,5 тис. підприємств змінило форму власності, в тому числі 9,5 тис. – шляхом перетворення у відкриті акціонерні товариства, що становить 16 відсотків від загальної кількості приватизованих товариств в Україні.

Ринок цінних паперів – це частина фінансового ринку (поряд з ринками позичкового капіталу, валюти, золота). На ньому обертаються специфічні фінансові інструменти – цінні папери.

Ринок цінних паперів складається з двох частин – фондового ринку

(ринку капіталу та інвестиційного) та сфери обігу цінних паперів у вигляді купівлі-продажу короткострокових (до одного року) документів. Отже, ринок цінних паперів ширший фондового, хоча значення останнього є величезним.

Основна відмінність ринку цінних паперів від ринку будь-якого іншого традиційного товару, наприклад, нафти, полягає в тому, що якщо товари виробляються (вирощуються, видобуваються тощо), то цінні папери випускаються в обіг. Для товару, щоб він дійшов до споживача, потрібна одна організація руху товарів, а для цінних паперів – інша. Товар продається один або кілька разів, а цінний папір може продаватися та купуватися необмежену кількість разів і т. д.

Отже, цінні папери – це грошові документи, які:

а) засвідчують право володіння або відносини позики;

б) визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником;

71

в) передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів;

г) передбачають можливість передачі грошових та інших прав,

пов'язаних з володінням цими документами, іншим особам.

Мета ринку цінних паперів – акумулювати фінансові ресурси й забезпечити можливість їх перерозподілу вдосконаленням різними учасниками ринку різноманітних операцій із цінними паперами, тобто здійснювати посередництво в русі тимчасово вільних грошових коштів від інвесторів до емітентів цінних паперів

Ринок цінних паперів виконує ряд функцій, які можна розділити на дві групи:

1)загальноринкові функції, властиві будь-якому ринку,

2)специфічні функції, які відрізняють його від інших ринків.

До загальноринкових відносяться:

–комерційна функція, пов’язана з отриманням прибутку від операцій на даному ринку;

–цінова функція, за допомогою якої забезпечується процес формування ринкових цін, їх постійний рух і т. д.;

–інформаційна функція, на основі якої ринок виробляє і повідомляє своїх учасників інформацію про об’єкти торгівлі;

–регулююча функція, пов'язана зі створенням правил торгівлі та участі

вній, порядку вирішення спорів між учасниками, встановленням пріоритетів і освітою органів управління і контролю.

До специфічних можна віднести:

Перерозподільчу функцію, забезпечує перелив грошових коштів між галузями і сферами діяльності і фінансування дефіциту бюджету;

Функцію страхування цінових та фінансових ризиків, або хеджування,

яке здійснюється на основі нового класу виробничих цінних паперів:

ф’ючерсних і опціонних контрактів.

72

Учасники ринку цінних паперів

Учасниками ринку цінних паперів можуть бути емітенти, інвестори,

саморегулівні організації та професійні учасники фондового ринку

(див. рис. 2.).

Учасників фондового ринку можна поділити на дві групи: прямі

(безпосередні) учасники, які здійснюють професійну діяльність на фондовому ринку, і побічних, які забезпечують діяльність фінансових інститутів, що здійснюють професійну діяльність.

Безпосередніми учасниками фондового ринку є:

а) емітенти – юридичні особи, міські ради, а також держава в особі уповноважених нею органів державної влади, яка від свого імені розміщує емісійні цінні папери та бере на себе зобов'язання щодо них перед їх власниками;

б) інвестори в цінні папери – фізичні та юридичні особи, резиденти і нерезиденти, які набули права власності на цінні папери з метою отримання доходу від вкладених коштів або набуття відповідних прав, що надаються власнику цінних паперів відповідно до законодавства. На фондовому ринку окремо виділяють інституційних інвесторів, якими є ІСІ, інвестиційні фонди, взаємні фонди інвестиційних компаній, недержавні пенсійні фонди,

страхові компанії та інші фінансові установи, які надають фінансові послуги;

в) саморегулівні організації професійних учасників ринку –

неприбуткові об'єднання учасників фондового ринку, що проводять професійну діяльність на ньому з торгівлі цінними паперами, управління активами інституційних інвесторів, депозитарну діяльність (діяльність реєстраторів і зберігачів), утворені відповідно до критеріїв і вимог,

установлених ДКЦПФР;

г) професійні учасники – юридичні особи, які на підставі ліцензії,

виданої ДКЦПФР, провадять на фондовому ринку професійну діяльність,

види якої визначені законами України.

73

Рис. 2. Учасники ринку цінних паперів

Групу побічних учасників фондового ринку можна представити як:

–споживачі (підприємства, органи влади);

–постачальники (домогосподарства, підприємства, зокрема неприбуткові, інституціональні інвестори – банки, трасти, інвестиційні фонди, пенсійні фонди і страхові компанії);

–суб’єкти, що обслуговують ринок (аудиторські, консалтингові,

рекламні фірми; учасники, що здійснюють обслуговування емісійної,

брокерської, дилерської, представницької, депозитарної, клірингової,

реєстраторської і регулювальної діяльності);

74

– органи, що регулюють діяльність учасників ринку (державні та органи самоврядування, недержавні – фондова біржа, різноманітні професійні організації суб’єктів ринку). Такий поділ є умовним, тому що одні і ті ж учасники на фондовому ринку, наприклад банки, можуть одночасно здійснювати діяльність, яку відносять до професійної (зберігання цінних паперів) і до побічної (надання консалтингових послуг); емітента за діями щодо випуску та розміщення емісійних цінних паперів відносять до прямого учасника ринку, а за викупом власних цінних паперів або внесенням їх до статутного капіталу юридичних осіб – до побічного учасника.

Всіх учасників фондового ринку відносять до його суб’єктів – це фізичні особи або організації, які продають, купують цінні папери або обслуговують їх обіг, тобто це ті, хто вступає між собою в певні економічні взаємовідносини з приводу обміну цінними паперами.

В економічній літературі переважно виділяють чотири основних суб'єкта (учасника) фондового ринку:

Емітенти – це ті, хто здійснює емісію, установлену законодавством послідовність дій щодо випуску та розміщення емісійних цінних паперів. Це переважно держава, комерційні підприємства чи організації.

Інвестори – громадяни та юридичні особи країни, а також іноземні громадяни, фірми, держави, які приймають рішення про вкладення особистих, позичених або залучених коштів в об’єкти інвестування. На фондовому ринку діють індивідуальні інвестори – це інвестори, які є фізичними особами і становлять переважну групу учасників, та інституційні інвестори, що є кредитно-фінансовими інститутами, які свої власні активи, а

також активи своїх клієнтів вкладають в цінні папери. На фондовому ринку найбільш активними інституційними інвесторами є комерційні банки,

пенсійні фонди, інвестиційні і страхові компанії, що постійно продають і купують цінні папери і тим самим сприяють забезпеченню ліквідності ринку;

менш активними є промислові і торговельні підприємства.

75