Пагони темно-червоні, густо опушені. Листки яйцеподібні до широкояйцеподібних, 3–7-роздільні, з ланцетними або довгастими частками, густо опушені. Плоді кулясті, сплюснуті з полюсів, 1,5–2 см в діаметрі, трохи ребристі, темновишневі, масою 2–3 г (мал. 37, вклейка). М'якуш помаранчевий, борошнистий.
‘Всеволод’. Форму дібрано поміж зразків C. meyeri. Вихідний матеріал отримано з дендрологічної колекції Національного ботанічного саду ім. М.М. Гришка НАН України (м. Київ).. Названо на честь нашого онука Всеволода.
Пагони сіруваті; вкорочені гілочки завершуються гострою колючкою. Листки широкояйцеподібні, 5–7-лопатеві, опушені; лопаті на верхівках пильчасті. Плоди дзвоникоподібні, тупо п'ятигранчасті, ребристі, в основі розширені, з великими рогоподібними виростами, 1,5–2 см довжини, червоні, масою 2 г (мал. 37, вклейка). М'якуш помаранчевий.
Достоїнства – декоративні плоди оригінальної форми. Недоліки – посередні смакові властивості плодів.
‘Лубенський’. Форму дібрано серед сіянців C. rhipidohylla. Вихідний матеріал зібрано на околицях м. Лубни (Полтавська обл.). Названо за місцем походження вихідного матеріалу.
Пагони с нечисленними колючками 0,5–1,5 см або без них. Листки 5–7- роздільні, з пильчастими лопатями. Плоди близько 1 см довжини, кулеподібні, в основі гранчасті, з неясними виростами, червоні, масою біля 1 г (мал. 37, вклейка).
Достоїнства – рясне плодоношення. Недоліки – дрібнуватість плодів.
‘Мармеладний’. Форму дібрано серед сіянців C. chlorocarpa. Вихідний матеріал походить з декоративних насаджень м. Киржач (Володимирська обл., РФ). Названо за консистенцію стиглих плодів.
Пагони брунатно-червоні, лискучі. Листки трикутно-яйцеподібні до округлих, 5–9-лопатеві. Плоди кулясті, сплюснуті з полюсів, трохи більше 1 см в д і- аметрі, жовті, масою 1 г (мал. 37, вклейка). М'якуш жовтий, наливний, солодкий, мармеладоподібний.
Достоїнства – рясне плодоношення, ранній термін достигання, декоративність плодів яскравого кольору. Недоліки – посередні смакові властивості плодів.
165
‘Карадазький’. Форму дібрано поміж зразків С. germanica, що здавна культивувалися на південному березі Криму. Знайдено М.Кондратьєвим у селищі депортованих болгар.
Плоди яйцеподібні, з довгими чашолистками, 3 см в діаметром, брунатні масою 15 г (мал. 37, вклейка). М'якуш після дозарювання темно-брунатний, солодкий, повидлоподібної консистенції.
Достоїнства – рясне плодоношення, достатня зимостійкість. Недоліки – середній розмір плодів.
4.4. Штучна гібридизація
Види глоду гібридизують у природі і культурі (Пояркова, 1939в; Полетико, 1954б; Циновскис, 1971, 1972; Love, Feigen, 1978; Christensen, 1982, 1992; Phipps, 1984, 1988а, 2005; Wells, 1985; Wells, Phipps, 1989; Talent, 2001; Talent, Dickinson, 2005, 2007а, 2007с; Phipps et al., 1990, 2003b). Вважається, що значна кількість північноамериканських видів глоду має гібридне походження і 20 % з них утворилися за останні 120 років (Phipps, 2002). З іншого боку численні вірогідні віддалені гібриди видів глоду, на які вказують американські вчені
(Palmer, 1952; Gleason, Cronquist, 1963; Phipps, 2005) на теперішній час або втрачені, або їхня гібридність потребує доведення. Багато міжвидових гібридів виявлено в умовах дендрологічних колекцій (Циновскис, 1971; Krüssmann, 1976; Phipps et al., 1990, 2003b).
У 1993-2005 роках ми здійснили 25 комбінацій схрещування з метою отримання міжвидових гібридів. До схрещувань залучили добірні форми і сорти великоплодого глоду та зразки видів з різних секцій. Це представники секції
Crataegus: C. orientalis, C. pojarkovae, C. pojarkovae‘Злат’, C. ×pseudoazarolus;
секції Sanguineae: C. pinnatifida var. |
major ‘Китайський 1’, |
‘Китайський 2’, |
|
C. |
chlorocarpa; секції Crus-galli: C. |
punctata ‘Людмил’та |
секції Coccineae: |
C. |
intricata, C. mollis, C. submollis var. arnoldiana ‘Збіґнев’, |
C. pennsylvanica |
|
‘Шаміль’. |
|
|
|
|
З квіток у фазі бутона перед розгортанням пелюсток вилучали пиляки, |
||
відокремлюючи їх від тичинкових ниток за допомогою препарувальної або циганської голки. Потім їх підсушували в лабораторних умовах на паперовому листку до розтріскування. Сухий пилок зсипали в маленькі скляночки. Для запилення пізно квітучих зразків пилок ранньоквітучих сортів зберігали в холодильнику в ексикаторі з хлористим кальцієм.
166
Життєздатність пилку C. chlorocarpa у 2005 р. становила 47,9 %, C. submollis var. arnoldiana ‘Збіґнев’ – 68,5, C. punctata ‘Людмил’ – 84,0, C. pennsylvanica
‘Шаміль’ – 86,1 %.
Перед схрещуванням квітки в стадії бутону кастрували, видаляючи оцвітину разом з тичинками. Кількість квіток у суцвітті нормували, видаляючи ті, що вже розкрилися або були на занадто ранніх стадіях розвитку. Пилок на приймочку наносили скляною паличкою. Усього запилили 4655 кастрованих квіток і отримали 340 плодів (табл.19).
Таблиця 19. Результати штучної гібридизації видів і сортів глоду, 1993-2005 рр.
|
|
Рік |
|
Кількість, шт. |
|
||
Материнська |
Батьківська |
схрещуван- |
квіток |
|
плодів |
|
сіянців |
форма |
форма |
ня |
|
|
|||
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
1 |
2 |
3 |
4 |
|
5 |
|
6 |
‘Китайський 2’ |
‘Людмил’ |
1993 |
38 |
|
0 |
|
0 |
C. intricata |
‘Збіґнев’ |
1994 |
55 |
|
1 |
|
0 |
‘Китайський 2’ |
‘Збіґнев’ |
1994 |
28 |
|
2 |
|
0 |
‘Людмил’ |
‘Збіґнев’ |
1994 |
199 |
|
16 |
|
0 |
C. ×psedoazarolus |
‘Людмил’ |
1995 |
53 |
|
13 |
|
0 |
C. ×psedoazarolus |
‘Китайський 2’ |
1995 |
56 |
|
11 |
|
0 |
‘Китайський 2’ |
C. mollis |
1995 |
71 |
|
0 |
|
0 |
‘Злат’ |
‘Людмил’ |
1995 |
78 |
|
7 |
|
0 |
‘Злат’ |
‘Китайський 2’ |
1995 |
75 |
|
13 |
|
0 |
‘Злат’ |
C. psedoazarolus |
1995 |
38 |
|
0 |
|
0 |
‘Людмил’ |
‘Збіґнев’ |
1995 |
203 |
|
0 |
|
0 |
‘Людмил’ |
C. mollis |
1995 |
340 |
|
7 |
|
0 |
C. ×psedoazarolus |
‘Збіґнев’ |
1997 |
117 |
|
12 |
|
0 |
C. ×psedoazarolus |
‘Китайський 2’ |
1997 |
257 |
|
29 |
|
0 |
C. ×psedoazarolus |
C. submollis |
1997 |
26 |
|
0 |
|
0 |
C. ×psedoazarolus |
‘Людмил’ |
1997 |
88 |
|
13 |
|
0 |
C. orientalis |
‘Збіґнев’ |
1997 |
62 |
|
1 |
|
0 |
C. orientalis |
‘Китайський 2’ |
1997 |
50 |
|
2 |
|
0 |
C. orientalis |
‘Людмил’ |
1997 |
47 |
|
0 |
|
0 |
‘Китайський 2’ |
‘Збіґнев’ |
1997 |
242 |
|
0 |
|
0 |
‘Китайський 2’ |
C. submollis |
1997 |
83 |
|
0 |
|
0 |
‘Злат’ |
‘Збіґнев’ |
1997 |
36 |
|
0 |
|
0 |
‘Злат’ |
‘Китайський 2’ |
1997 |
44 |
|
1 |
|
0 |
‘Злат’ |
‘Людмил’ |
1997 |
19 |
|
0 |
|
0 |
C. orientalis |
‘Людмил’ |
2001 |
14 |
|
0 |
|
0 |
‘Китайський 1’ |
‘Шаміль’ |
2001 |
197 |
|
0 |
|
0 |
167
Продовження табл. 19
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
‘Китайський 1’ |
C. punctata |
2001 |
50 |
0 |
0 |
‘Китайський 1’ |
‘Людмил’ + |
2001 |
13 |
0 |
0 |
|
‘Шаміль’ |
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
‘Людмил’ |
‘Шаміль’ |
2001 |
146 |
8 |
0 |
‘Китайський 1’ |
‘Злат’ |
2004 |
25 |
0 |
0 |
‘Китайський 1’ |
‘Людмил’ |
2004 |
32 |
0 |
0 |
‘Злат’ |
‘Китайський 1’ |
2004 |
486 |
18 |
0 |
‘Китайський 1’ |
C. chlorocarpa |
2005 |
84 |
0 |
0 |
‘Китайський 1’ |
‘Збіґнев’ |
2005 |
44 |
0 |
0 |
‘Китайський 1’ |
‘Шаміль’ |
2005 |
128 |
0 |
0 |
C. pojarkovae |
C. chlorocarpa |
2005 |
247 |
21 |
0 |
C. pojarkovae |
‘Китайський 1’ |
2005 |
206 |
17 |
0 |
‘Людмил’ |
‘Шаміль’ |
2005 |
189 |
41 |
0 |
‘Людмил’ |
‘Збіґнев’ |
2005 |
128 |
23 |
0 |
C. chlorocarpa |
‘Збіґнев’ |
2005 |
146 |
58 |
40 |
C. chlorocarpa |
‘Шаміль’ |
2005 |
215 |
26 |
22 |
|
Разом |
|
4655 |
340 |
62 |
У 2005 році насіння від схрещування C. pojarkovae і ‘Людмил’ з C. chlorocarpa, ‘Збіґнев’, ‘Китайський 1’ та ‘Шаміль’ проаналізували на доброякісність. Розрізування кісточок виявило, що всі вони без винятку були безнасіннєвими. Таким чином, найвірогіднішою причиною відсутності сходів з насіння, що було отримане в попередні роки, є безнасіннєвість кісточок. Сіянці було отримано тільки в комбінаціях схрещування C. chlorocarpa בЗбіґнев’, C. chlorocarpa × ‘Шаміль’, але всі вони виявилися матроклинного типу, тобто насіння глоду зеленоплодого в цих дослідах мало апоміктичне походження. Відомо, що кастрація чи нанесення чужорідного пилку здатні стимулювати утворення апоміктичного насіння (Арендт, 1969; Macklin, 2001).
Сіянці від посіву насіння великоплодих північноамериканських видів гло-
ду C. flabellata, C. pennsylvanica ‘Шаміль’, C. submollis, C. submollis var. arnoldiana ‘Збіґнев’ тощо від вільного запилення константні за морфологічними ознаками. Водночас насінневє потомство культигенного великоплодого C. pinnatifida var. major від вільного запилення варіює за морфологією листків та якістю плодів.
168
ГЛАВА 5
ОСОБЛИВОСТІ РОЗМНОЖЕННЯ ВИДІВ ГЛОДУ
5.1. Насіннєве розмноження
Види глоду мають насінням, що важко проростає, тому виконано багато досліджень щодо його якості та особливостей насіннєвого розмноження (Крокер, 1950; Голубкова, 1964; Звиргзд, 1967; Николаева, 1967, 1979; Несцяровіч,
Бабарэка, 1969б; Некрасов, 1973; Русанов, 1973; Бобореко, 1974а, 1984, 1987;
Эсенова, 1975; Ахматов, 1976; Николаева и др., 1985; Осташевский, 1987; 1994;
Надточій, 2002; Lasseigne, Blazich, 2004; Меженский, 2010 та ін.). Кількість кіс-
точок у плодах є видовою ознакою глоду, наприклад, плодам C. monogyna властива 1 кісточка, C. laevigata – 2, багатьом іншим видам – 5 кісточок відповідно до кількості плодолистків. У той же час кількість кісточок у плодах залежить від екологічних факторів (Осташевский, Собко, 1990). У п'ятикісточкових видів їх кількість коливається в межах 2–5 (7) шт. Існує зв'язок між морфологією та доброякісністю насіння, що дозволяє відбраковувати неякісне насіння, не проводячи розрізування (Селедцов,1978).
Основними ознаками, що характеризують насіння, є маса 1000 насінин та його доброякісність. В умовах Києва дрібні кісточки формують види секції
Sanguinea: C. dahurica – 14, C. maximowiczii – 20–30, C. sanguinea – 20–24 г.
У видів секції Coccineae маса 1000 кісточок становить: у C. coccinea – 62–90, C. mollis – 52–91, C. submollis– 67–75 г, C. submollis var. arnoldiana – 116 г.
Види секції Crataegus мають кісточки масою: C. pinnatifida – 33–42 та C. orientalis – 52 г. Види секцій Crus-galli мають доволі різні за масою кісточки, відпо-
відно, від 61–68 у C. crus-galli до 88–190 г у C. punctata. У C. germanica маса
1000 кісточок становить 60–80 (140) г (Плоды…, 1991).
Характеристику насіння видів глоду в умовах південного сходу України наведено в табл. 20. Дрібні кісточки має С. livoniana з секції Crus-galli – 25,5 г та представники секції Sanguinea: C. chlorocarpa і C. jozana, відповідно, 45,5 і 47,5 г. Дуже масивними кісточками вирізняються C. ×pseudoazarolus – 111,2,
C. songarica – 112,8, C. рunctata – 128,6, C. germanica – 147,7, C. azarolus var. azarolus – 171,4, C. pinnatifida var. major – 193,8 г. У останнього маса 1000 кіс-
точок може сягати 254,9 г. У зразків мушмули з великими кісточками маса 1000 шт. може сягати 233,0 г. В інших видів маса кісточок варіює в межах 50–75 г /
169