Материал: Навчальний посібник за редакцією Д. І. Рижмань Для студентів аграрних вищих навчальних закладів

306
Визначення факторів конкурентних переваг підприємства повинно здійснюватися у конкретних галузях його господарської діяльності.
Так, зокрема, до факторів, що визначають рівень конкурентоспроможності підприємства в галузі управління, можна віднести: націленість на комплексне управління конкурентоспроможністю підприємства; стратегія управлінського мислення; вміння формулювати оптимальні цілі і добиватися їх досягнення; гнучкість реакції управління на зовнішні загрози;
інноваційний характер управлінської діяльності; втілення маркетингу в принципах і функціях управління та ін.
Фактори маркетингу, що обумовлюють напрями конкурентних
переваг:

переваги у своєчасному і якісному задоволенні потреб і вимог споживачів;

створення комунікаційної системи, адекватної завданням підвищення конкурентоспроможності підприємства;

створення ефективної системи розподілу і збуту продукції;

цільове використання можливостей маркетингу для формування конкурентних переваг на вирішальних напрямах діяльності підприємства

створення системи ефективного стимулюючого впливу на інтереси споживачів і посередників.
Напрями створення конкурентних переваг в галузі дослідження і розробки проявляються у:

створенні високоефективної системи формування нових видів продукції;

націленості досліджень і розробок на створення продукції ринкової новизни;

випередженні конкурентів за часом виходу на ринок з новими видами продукції;

формуванні команди розробників, об'єднаних єдністю інтересів і цілей.
Напрями забезпечення конкурентоспроможності підприємства у сфері виробництва знаходять відображення у налагодженні високоякісної матеріально-технічної бази; гнучкості виробничої системи, яка забезпечує необхідну зміну об'єктів виробництва; відповідності виробничих можливостей стратегічним завданням і поточним потребам підприємства.
До напрямів управління конкурентоспроможністю підприємства, які пов'язані із споживачами, належать: знання вимог споживачів, переваг і можливості впливу на них; обгрунтованому сегментуванні ринку за особливостями попиту; формуванні системи ділових контактів із споживачами, що дозволяє максимально враховувати їх побажання і вимоги.
До напрямів управління конкурентоспроможності підприємства, які пов'язані із конкурентами, відносять: створення системи моніторингу конкурентів, їх політики і напрямів діяльності; постійне корегування конкурентних переваг підприємства у зв'язку із змінами стратегії конкурентів;

307 систематичне проведення прогнозів відносно змін рівня конкурентоспроможності конкурентів; розробка концепції посилення конкурентних переваг підприємства.
Для знаходження і оцінювання факторів конкурентної переваги підприємства можна запропонувати такий алгоритм:

проведення сегментації ринку по даній груп потреб;

визначення і аналіз факторів і рівня конкурентоспроможності продукції підприємства і конкуруючих підприємств;

визначення і аналіз факторів і рівня конкурентних переваг підприємства і конкуруючих підприємств за конкретними регіонами і країнами на поточний момент;

прогнозування факторів конкурентоспроможності продукції підприємства і конкурентів за вибраними ринками і строками;

прогнозування стратегічних факторів конкурентної переваги підприємства за тими ж ринками і строками;

проведення попередньої оцінки ресурсних можливостей підприємства для реалізації стратегічних конкурентних переваг підприємства, деякі ч них можуть бути стабільні, інші - нові, що вимагають значних інвестицій.

308 про конкурентів.
Водночас для виявлення конкурентної переваги виникають певні про- блеми:

вибір базового об'єкта для порівняння - підприємства-лідера в межах

ринку;

формування критеріїв конкурентоспроможності підприємства;

необхідність дослідження зовнішнього та внутрішнього ринку.
Звідси випливає, що здатність підприємства реалізувати свою конку- рентну перевагу залежить не тільки від прямих конкурентів, з якими воно стикається, але й від потенційних конкурентів, товарів-замінників, клієнтів і постачальників. Дві перші сили створюють пряму, а дві інші - непряму загрозу.
Саме взаємодія цих сил визначає в результаті конкурентні переваги організації на конкретному ринку.
Індикатором потенційних переваг підприємства вважають частку ринку, яка йому належить. Значення частки ринку розраховують за такими формулами: де Ч
к
(Ч
в
) - частка ринку і-того підприємство, розрахована за кількістю
(загальною вартістю) реалізованої продукції;
К
і
і Ц
і
- відповідно кількість і ціна продукції, реалізованої і-тим підприємством;
П
і
- обсяг продажу і-того підприємства; n - кількість підприємств, які функціонують на цьому ринку.
Вимірювання частки ринку часто пов'язане з проблемою інформаційного забезпечення. На ринках споживчих товарів розвинутих країн ці дані отримують через ділерів і товариства споживачів, причому їхня точність доволі висока завдяки використанню оптичних пристрої зчитування товарних кодів. В
інших сферах таку інформацію можна отримати через маркетингові
інформаційні системи.
Розрахунок частки ринку в натуральних вимірниках за умови, що продукція має високий рівень диференціації, а отже, і широкий діапазон цін, слід доповнити визначенням ринкової частки у вартісному виразі Це дає змогу визначити найпривабливіший для конкурентів ціновим сегмент ринку. Якщо співвідношення Ч
к
/Ч
в
. дорівнює 1, то організація працює в середньому ціновому сегменті; Ч". /Ч". - більше 1, - и низькому і якщо Ч
к
. /Ч
в
. - менше 1, - у високому.
Оцінка рівня конкурентоспроможності підприємства за часткою ринку наведена у табл. 7.6.
Порівнюючи потенціал ринку з обсягом продажу певного підприємства, вдається визначити ринкові ніші, освоївши які, підприємств може збільшити сферу свого впливу. Водночас потрібно оцінити рівень протидії конкурентів у боротьбі за ринкові ніші. Для такої оцінки переважно використовують показник

309 концентрації (К
к
), який характеризує рівень концентрації виробництва в галузі та розраховується за такою формулою: де ІІ
1
= мах (П
і
), для всіх і-1-n;
П
2
=мах (П
і
/П
1
), для всіх і=1-(n-1);
П
3
=мах(П
і
/П
1
,П
2
), для всіх і=1-(n-2);
П
4
=мах (П
і
/П
1
, П
2
, П
3
), для всіх і=1-(n-3); n - кількість підприємств, які реалізують продукцію заданого асортименту,
Цей показник характеризує загальну частку перших (найбільших) підприємств на певному ринку.
Таблиця 7.2.
Оцінка конкурентоспроможності підприємства
Рівень конкурентоспроможності
Критерій оцінки
Високий
Частка ринку конкретного підприємства перевищує частку ринку пріоритетного конкурента
Середній
Частка ринку конкретного підприємства дорівнює частці ринку пріоритетного конкурента
Низький
Частка ринку конкретного підприємства значно нижча, ніж частка ринку пріоритетного конкурента
Отже, результати оцінки конкурентоспроможності підприємства за конкурентними перевагами використовують, аналізуючи результати діяльності за певний період і при розробленні наступних конкурентних стратегій.
7.14. Аграрна реформа і організаційно-економічні трансформації
в сільському господарстві
В Україні створено три форми господарювання - особисті селянські господарства (господарства населення), фермерські господарства, а також сільськогосподарські підприємства ринкового типу. За розмірами вони відповідають практиці багатьох високорозвинених країн світу, що за- безпечують ефективне ведення сільського господарства
і мають перевиробництво продукції: перша - японсько-китайській, друга - європейській, третя - американській і колишній в Радянському Союзі моделям. Створені в
Україні форми господарювання відповідають вимогам різного бізнесу - ве- ликого, середнього та дрібного.
Реформування мало два етапи: перший - з 1991 по 1999 рр. формування нормативно-правової бази, зволікання з реформами та спад виробництва і другий - з 2000 р. - після проведення реформ й одержання від них певних

310 позитивних результатів (табл. 7.3).
Таблиця 7.3.
Динаміка виробництва валової продукції сільського господарства в
Україні у порівнянних цінах 2005 року
Роки
Валова продукти всього
3 неї рослинництва тваринництва млрд грн
% до
1990 р.
% до
1999 р. млрд грн.
% до
1990 р.
% до
1999 р. млрд грн
% до
1990 р.
% до
1999 р.
1990 145,9 100,0 66,6 100,0 79,3 100,0 1991 126,6 86,8 55,2 82,9 71,4 90,0 1992 116,1 79,6 55,9 83,9 60,2 75,9 1993 117,8 80,7 62,3 93,5 55,5 70,0 1994 98.4 67,4 47,7 71,6 50,7 63,9 1995 94,8 65,0 49,4 74,2 45,4 57,3 1996 85,8 58,8 45,0 67,6 40,8 51,5 1997 84,3 57,8 48,2 72,4 36,1 45,5 1998 76,2 52,2 39,5 59,3 36,7 46,3 1999 71,0 48,7 100,0 35,4 53,2 100,0 35,6 44,9 100,0 2000 77,9 53,4 109,7 43,6 65,5 123,2 34,3 43,3 96,3 2001 85,8 58,8 120,8 49,1 73,7 138,7 36,7 46,3 103,1 2002 86,8 59,5 122,3 48,1 72,2 135,9 38,7 48,8 108,7 2003 77,3 53,0 108,9 41,1 61,7 116,1 36,2 45,6 101,7 2004 92,5 63,4 130,3 55,6 83,5 157,1 36,9 46,5 103,7 2005 92,6 63,5 130,4 54,0 81,1 152,5 38,6 48,7 108,4 2006 94,9 65,0 133,7 54,9 82,4 155,1 40 50,4 112,4 2007 88,8 60,9 125,1 49,7 74,6 140,4 39,1 49,3 109,8 2008 104,0 71,3 146,5 64,9 97,4 183,3 39,1 49,3 109,8 2009 104,1 71,4 146,6 63,3 95,0 178,8 40,8 51,5 114.6
Отже, ще задовго до паювання земель сільськогосподарського призначення, за 1991-1996 рр. виробництво сільськогосподарської продукції зменшилося на 41,2%, що свідчить про те, що причиною спаду було не паювання земель, а стримування цього процесу та несприятлива для сільського господарства цінова політика. Після паювання земель спад виробництва продовжувався, апогей якого припав на 1999 рік, коли порівняно з 1990 роком виробництво валової продукції зменшилося на 51,3%, у тому числі рослинництва - на 46,8% і тваринництва - на 55,1%. Після реформування колгоспів і радгоспів та створення сільськогосподарських підприємств ринкового типу, розширення землекористування фермерських і господарств населення почали стабільно збільшуватися обсяги виробництва, і у 2008 р. порівняно з 1999 р. приріст валової продукції становив 46,5%, у тому числі рослинництва - 83,3, а тваринництва - 9,8%. Одержано найвищий за всю іс- торію сільськогосподарського виробництва України урожай зернових культур -
53,3 млн т проти 50,1 млн т у 1990 році. У 2009 р. обсяг валової продукції перевищив рівень 2008 року і можна сподіватися на подальший стабільний її приріст.

311
Відбулися зміни у землекористуванні та виробництві продукції різних господарських формувань (табл. 7.4). Сільськогосподарські підприємства
(колгоспи, радгоспи, міжгосподарські підприємства) у 1990 році, вико- ристовуючи 93,7% сільськогосподарських угідь, виробили 69,4% продукції, у
1999 році відповідно на 82,2% угідь виробили 38,3% продукції, а у 2008 році ці показники становили 47 і 40,4%.
Таблиця 7.4.
Розвиток форм господарювання в сільському господарстві України
Форми господарювання
Площа угідь с.-г.
Виробництво валової продукції всього у т.ч. рослинництва тваринництва млн га % млн га % млн га % млн га
%
1990р.
Всі господарські формування
41,5 100 145,9 100 66,6 100 79,3 100
У т. ч. с.-г. підприємства і фермерські господарства
38,9 93,7 101,3 69,4 49,9 75 51,4 64,8 господарства населення 2,6 6,3 44,6 30,6 16,7 25 27,9 35,2 1999 р.
Всі господарські формування
40,4 100 71 100 35,4 100,0 35,6 100
У т. ч. с.-г. підприємства і фермерські господарства
34,3 84,9 27,9 39,3 17,1 48,2 10,8 30,4 3 них: с.-г. підприємства
33,2 82,2 27,2 38,3 16,5 46,6 10,7 30,1 фермерські
1,1 2,7 0,7 1,0 0,6 1,6 0,1 0,3 господарства населення 6,1 15,1 43,1 60,7 18,3 51,8 24,8 69,6 2008р.
Всі господарські формування
36,7 100,0 104 100,0 64,9 100,0 39,1 100,0
У т. ч. с.-г. підприємства і фермерські госпо- дарства
21,1 57,5 47,9 46,0 32,1 49,5 15,7 40,2
З них: с.-г. підприємства
17,1 46,6 41,9 40,3 26,9 41,4 15,1 38,5 фермерські
4 10,9 5,9 5,7 5,3 8,1 0,7 1,7 господарства населення 15,6 42,5. 56,1 54,0 32,8 50,5 23,3 59,7
У господарствах населення ці показники у 1990 році становили 6,3 і
30,6%, у 1999-му -15,1 і 60,7%, а у 2008 році - 42,5 і 54%. У фермерських господарствах відповідно у 1999 році - 2,7 і 1%, а у 2008-му - 10,9 і 5,7%. Отже,

312 особисті селянські господарства (господарства населення) до 1999 року компенсовували спад виробництва, допущений сільськогосподарськими підприємствами.
Якщо у 1990 році сільськогосподарські підприємства на 100 га сільськогосподарських угідь виробили валової продукції на суму 260 тис. грн, а у 1999-му - 82, то у 2008 році - 246 тис. грн, у тому числі продукції рослинництва відповідно 128, 50 і 158 тис. грн. Отже, рівень інтенсивності використання земель сільськогосподарськими підприємствами при виробництві продукції рослинництва у 2008 році перевищив показники 1990-го на 23%, а показник 1999 р. - більше як утричі. Значно підвищився рівень розвитку тваринництва: у 1990 році на 100 га сільськогосподарських угідь було вироблено продукції на 132 тис. грн, у 1999-му - на 32 тис. грн, а у 2008 році - на 88 тис. грн (табл. 7.5).
Таблиця 7.5.
Виробництво валової продукції на 100 га с.-г. угідь за категоріями
господарств, тис. грн
Роки
Продукція сільського господарства
Продукція рослинництва
Продукція тваринництва усі
кате го рі
ї го сп од ар ств у т.ч. усі
кате го рі
ї го сп од ар ств у т.ч. усі
ка тего рі
ї го сп од ар ств у т.ч. с.
-г. пі
д- пр иємств а фер м
ер ські го сп од ар ства го сп од ар ства населе ння с.
-г. пі
дп ри
ємств а фер м
ер ські го сп од ар ства го сп од ар ства населе нн я с.
-г. пі
дп ри
ємств а фер м
ер ські го сп од ар ства го сп од ар ства на селе ння
1990 351 260
-
1703 160 128
-
636 191 132
-
1067 1999 176 82 60 709 88 50 51 301 88 32 9
408 2003 205 95 59 454 109 54 52 229 96 41 7
225 2006 257 183 112 380 149 109 100 208 108 74 12 172 2007 241 185 90 341 135 103 75 186 106 82 15 155 2008 284 246 149 358 177 158 132 209 107 88 17 149
У 2009 році вказані тенденції зберігаються. Реформування аграрних підприємств забезпечило позитивні організаційні зрушення, в результаті яких одержано приріст продукції рослинництва і тваринництва.
Щодо ефективності виробництва, то сільське господарство із збиткового перетворюється у прибуткове (табл. 7.6).
Якщо у 1996-1999 роках сільськогосподарські підприємства мали середньорічні збитки на суму 2279 млн грн (на 100 га с.-г. угідь - 7 тис. грн), то у 2001-2006 рр. одержали 1844 млн грн (9,8 тис. грн) прибутку і в 2008 році-
9803 млн грн (54 тис. грн).
Прибутковим стало тваринництво. У 1990 році в сільськогосподарських підприємствах галузь мала 793 млн крб збитків, при рівні збитковості - 4,1%, але завдяки державним дотаціям у розмірі 5038 млн крб прибуток становив
4245 млн крб, а рівень рентабельності досяг 22,1%. У 1996 - 2002 роках дер- жавних дотацій не було, а з 2003 року їх відновлено. У 2008 році прибуток від