313 тваринництва становив 11,4 млн грн, а з урахуванням державних дотацій - 2735 млн грн. При цьому рівень рентабельності був відповідно 0,1 і 21,2%.
З огляду на пройдений шлях реформування сільськогосподарських підприємств ринкового типу, спираючись на оцінку його селянами, можна зробити такі висновки:
- аграрна реформа серед інших складових економічної реформи була науково обгрунтованою, теоретично дослідженою, нормативно забезпеченою і практично впровадженою;
- в Україні було відпрацьовано власну модель реформування аграрного сектора в цілому і земельних відносин зокрема;
- забезпечено багатоукладність виробництва на селі, де функціонують різні рівноправні форми господарювання, побудовані на приватній власності на землю у поєднанні з індивідуальною, сімейною і колективною формами організації праці;
- створено нові сільськогосподарські підприємства ринкового спрямування, які в організаційному плані, внаслідок підвищення мотивації праці, мають більші можливості й перспективи ефективного господарювання;
- особисті селянські господарства значною мірою забезпечили трудову зайнятість селян як буферний фактор при зменшенні потреби сільського господарства у трудових ресурсах і нерозвиненості інфраструктури на селі;
- відбулися позитивні соціальні зрушення. Збулися історичні прагнення селян: землю передано у їхню власність, якою можна вільно розпоряджатися, створювати власне господарство, передавати в оренду й одержувати орендну плату, передавати спадкоємцям. Земля належить селянам і збережена від процесу привласнення окремими групами підприємців, як це відбулося у промисловості.
Таблиця 7.6.
Прибутковість виробництва сільськогосподарської продукції в
сільськогосподарських підприємствах України на 100 га с.-г. угідь
(тис. грн)
Показники
1990 р.
У середньому за
1996-1999 рр.
У середньому за
2001-2006 рр.
2008 р.
Від реалізації сільськогосподарської продукції, всього тис. грн. рі
ве нь рен таб ель но сті
, %
тис. грн рі
ве нь рен таб ель но сті
, %
тис. грн. рі
ве нь рен таб ель но сті
, %
тис. грн рі
ве нь рен таб ель но сті
, %
Прибуток всього
28,7 42,1
-7,0
-22,2 9,8 11,9 54,0 24,1
Прибуток без дотацій, 14,3 20,9
-7,0
-22,2 6,6 8,0 30,1 13,4 у т.ч. від реалізації рослинництва
Прибуток всього
17,6 98,3 1,5 11,1 9,8 20,1 38,9 25,4
Прибуток без дотацій 16,4 91,1 1,5 11,1 9,8 20,1 30,0 19,6
314
Показники
1990 р.
У середньому за
1996-1999 рр.
У середньому за
2001-2006 рр.
2008 р.
Від реалізації сільськогосподарської продукції, всього тис. грн. рі
ве нь рен таб ель но сті
, %
тис. грн рі
ве нь рен таб ель но сті
, %
тис. грн. рі
ве нь рен таб ель но сті
, %
тис. грн рі
ве нь рен таб ель но сті
, %
у т.ч. від реалізації тваринництва
Прибуток всього
11,1 22,1
-8,5
-47,8 0,0
-0,1 15,1 21,2
Прибуток без дотацій -2,1 -4,1
-8,5
-46,8
-3,3
-9,8 0,1 0,1
Аналіз ефективності різних форм господарювання показав, що фермери й особисті селянські господарства мають вищий її рівень. Так, у 2006 році вони одержали прибутку і валового доходу на 100 га сільськогосподарських угідь і середньорічного працівника більше, ніж сільськогосподарські підприємства
(табл. 7.7).
Таблиця 7.7.
Порівняльна ефективність виробництва сільськогосподарської
продукції в різних господарських формуваннях України, на початок
2009 р.
Показники
Сільськогоспода рські під- приємства
Фермерські господарства
Особисті селянські господарства
На 100 га с.-г. угідь: валовий дохід, тис. грн
27,8 35,4 155,5
У т.ч. прибуток
4.05 18,6 11,8 оплата праці
23,7 16,8 143,7
Валовий дохід, грн на: середньорічного працівника
6244 11248 7185
У т.ч. оплата праці, грн
5332 5332 5332 на 1 люд.-день
23,7 42,7 27,3 на 1 люд.-год
3,44 6,2 3,96
Якби не було особистих селянських господарств, то в Україні виробляли валової продукції значно менше, особливо у період становлення нових сільськогосподарських підприємств ринкового типу. Якщо у 1999 році було вироблено 71 млрд грн валової продукції, то сільськогосподарськими підприємствами було б вироблено валової продукції на 32,8 млрд грн, або на
53,8 % менше, у тому числі тваринницької продукції - на 64,2, а рослинницької
- на 47,2%, що є на рівні продовольчої небезпеки (табл. 7.8).
315
Таблиця 7.8. Вплив особистих селянських господарств на виробництво сільськогосподарської продукції в Україні Роки
Валова продукція всього, млрд грн
У тому числі продукція рослинництва продукція тваринництва вироб ле но бу ло б в ир об ле но
, якби не б
ул о го сп од ар ств населе нн я
% вироб ле но бу ло б в ир об ле но
, якби не б
ул о го сп од ар ств населе нн я
% вироб ле но бу ло б в ир об ле но
, якби не б
ул о го сп од ар ств населе нн я
%
1990 145,9 108,1 74,1 66,6 53,3 80,0 79,3 54,8 69,1 1999 71,0 32,8 46,2 35,4 20,1 56,8 35,6 12,7 35,8 2000 77,9 32,6 41,9 43,6 21,9 50,4 34,3 10,7 31,1 2004 92,5 51,0 55,2 55,6 35,1 63,1 36,9 15,9 43,2 2005 92,6 55,1 59,5 54,0 35,4 65,6 38,6 19,7 51,0 2007 88,8 61,7 69,5 49,7 36,0 72,3 39,1 25,7 65,9 2008 104,0 83,5 80,3 64,9 56,0 86,4 39,1 27,4 70,2
Отже, створення невеликих підприємств можна вважати позитивним явищем. При цьому слід зазначити, що ці господарства зовсім не мали державної підтримки.
Щодо ефективності організаційно-правових форм сільськогосподарських підприємств, то валового доходу на 100 га сільськогосподарських угідь у 2008 році господарські товариства одержали 77,2 тис. грн, приватні підприємства -
59,1, кооперативи -61,9, колективні підприємства - 82 і державні підприємства -
58,2 тис. грн (табл. 7.9).
1 ... 28 29 30 31 32 33 34 35 ... 62
Таблиця 7.9. Ефективність виробництва сільськогосподарської продукції в господарських формуваннях сільськогосподарських підприємств України, 2008 р. Організаційно- правова форма господарюван- ня
Кі
ль кі
сть п
ід пр иємс тв
, од.
П
ло щ
а с
- г. уг
ід ь, на
1 го сп од ар ств о, га
Вал ова пр од ук ці
я н а
10 0 га с- г. угі
дь
, ти с. гр н
На 100 га с- г. угідь, тис. грн
Рентабельність,
%
Валовий дохід
Прибуток без до та ці
й
із до та ці
ям и без до та ці
й
із до та ці
ям и без до та ці
й
із до та ці
ям и
Господарські товариства
5062 2095 285 77,2 105,4 33,2 61,4 12,9 23,9
316
Організаційно- правова форма господарюван- ня
Кі
ль кі
сть п
ід пр иємс тв
, од.
П
ло щ
а с
- г. уг
ід ь, на
1 го сп од ар ств о, га
Вал ова пр од ук ці
я н а
10 0 га с- г. угі
дь
, ти с. гр н
На 100 га с- г. угідь, тис. грн
Рентабельність,
%
Валовий дохід
Прибуток без до та ці
й
із до та ці
ям и без до та ці
й
із до та ці
ям и без до та ці
й
із до та ці
ям и
Приватні підприємства
2928 1652 178 59,1 75,4 31,2 47,4 18,2 27,6
Кооперативи
710 1624 171 61,9 82,0 19,7 39,8 12,2 24,8
Колективне підприємство
34 813 173 82,1 101,9 22,2 42,1 12,8 24,3
Державні підприємства
271 2345 161 58,2 76,4 1,1 19,3 0,7 12,2
Інші
279 3254 280 74,3 97,5 20,7 43,9 8,5 18,1
Разом в
Україні
9284 1957 244 70,6 94,5 30,1 54,0 13,4 24,1
Таким чином, висновки про переваги тієї чи іншої форми господарювання робити передчасно, оскільки недостатнім є період їх діяльності, а також не враховано фактор господаря-керівника, від якого значною мірою залежить успіх справи.
Слід зазначити, що у процесі реформування аграрного сектору на практиці виникли певні проблеми, до яких слід віднести:
- зволікання у 1995-1999 рр. із створенням нових господарських структур ринкового спрямування, що призвело до втрати управління сільськогосподарськими формуваннями та контролю за збереженням у них основних засобів виробництва й іншого майна;
- сертифікат на право приватної власності на земельну частку (пай) було визначено як сертифікат на право на земельну частку (пай), що не забезпечувало громадянам юридичного права приватної власності та спонукало
їх до обміну сертифікатів на державні акти. Це викликало кампанію суцільної заміни документа і призвело до зайвих витрат, а з організаційної точки зору створило перешкоди формуванню нових господарських структур і не дало змоги зберегти цілісність земельних масивів у сільськогосподарських підприємствах. Проблема ускладниться при вирішенні питання купівлі- продажу землі;
- не створено запропонованого міграційного фонду землі, що дало б можливість переселення селян у віддаленіші від районних центрів та інших більш людних пунктів;
- індексація грошової оцінки не відповідає змінам в економіці сільськогосподарських підприємств;
- орендна плата не відповідає її науково обґрунтованому розміру.
Донедавна вона становила 1,5% від грошової оцінки, а на практиці була 1-1,1%;
317 нині - 3%. Переважна кількість нових господарських структур продовжує виплачувати орендну плату за попередньою нормою (1,5%), до того ж орендарі не завжди своєчасно і в повному обсязі розраховуються з орендодавцями;
- власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) ще не можуть безперешкодно позбавитися неефективного господаря-орендаря;
- органи землевпорядної служби продовжують вимагати від селян необгрунтовано високу плату за видачу державних актів на землю. Прийняте рішення Кабінету Міністрів України про безплатне проведення цієї роботи значною мірою прискорить приватизацію земельних ділянок, визначену ще у
1992 році. Процес реформування для них зведено до видачі державних актів, спочатку на землю, а потім на земельну ділянку, і все це через створені комерційні структури;
- у багатьох випадках не дотримуються технологічні умови використання землі;
- недостатньо розвиваються процеси інтеграції і кооперації. Не виконуються норми Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" в частині залучення сільськогосподарських товаровиробників до процесів приватизації переробних підприємств із наданням їм 51% акцій. Як наслідок, переробники мають прибутки, а сільськогосподарські виробники сировини - збитки. Це змушує сільськогос- подарських виробників створювати власні переробні підприємства, що недоцільно з точки зору окупності інвестицій;
- оплата праці в сільському господарстві є нижчою, ніж в інших галузях економіки України. За 2008 р. у промисловості середня заробітна плата становила 2017 грн на місяць, тоді як у працівників рослинництва - 823, а тваринництва - 869 грн;
- недостатньо уваги приділяється розвитку спеціалізації виробництва та забезпеченню раціонального рівня його концентрації.
З переходом до ринкових відносин нами
1 опрацьовано методику грошової оцінки сільськогосподарських угідь, яку затвердив Кабінет Міністрів України, а на виробництві здійснено її оцінку. Селяни, які працювали в колгоспах, радгоспах, колективних сільськогосподарських підприємствах, у результаті паювання стали власниками землі, одержавши земельну частину (пай) і документ - сертифікат на право на земельну частину (пай), який замінено
(замінюється) на державний акт на право приватної власності на земельну ділянку.
Проте вказані недоліки, які підлягають виправленню, не змінюють позитивного відношення до реформування в сільському господарстві.
Таким чином, у сільському господарстві земля має вартість і поряд з
іншими основними засобами є капіталом, який бере участь у виробництві й вимагає відтворення. Машинно-тракторний парк, будівлі та споруди відтворюються шляхом акумуляції амортизаційних відрахувань і прибутків, які на них припадають. Зараз коштів не вистачає навіть на просте відтворення
існуючої слабкої технічної бази (менше половини потреби). Проблема ускладнюється ще й тим, що з 1990 р. ціни на сільськогосподарську продукцію зросли у 8 разів менше, ніж на використовувані галуззю матеріально-технічні
318 ресурси. Тому доцільно, щоб у ціноутворенні прибуткоутворювальним фактором була не амортизація, а повна вартість основних засобів виробництва.
Це стосується і вартості землі, що означає включення її в економічний оборот, за якого прибуток також слід обчислювати на її повну вартість.
Отже, ціна на сільськогосподарську продукцію має відшкодовувати затрати на її виробництво і забезпечувати прибуток на весь авансований у виробництво основний капітал, включаючи вартість землі, а також оборотний капітал, за винятком амортизації основних фондів та орендної плати, відповідно до норми прибутку з урахуванням терміну його обороту.
Участь вартості землі в економічному обороті є першою умовою ринкової економіки.
Другою - купівля-продаж землі, як основна вимога ринкової економіки.
Проте при існуючому диспаритеті цін на промислову і сільськогосподарську продукцію й недостатній ефективності аграрного виробництва впровадження купівлі-продажу земельних ділянок, одержаних у результаті паювання чи земельних часток (паїв), за надто низької ціни на сільськогосподарську продукцію неминуче набуде спекулятивно-тіньового характеру, що призведе до швидкого обезземелення більшості селян. Крім того, значна частина коштів буде направлена не на розвиток виробництва, а на купівлю землі. При цьому наявність у селян коштів за продану землю призведе до небаченої інфляції й знецінення, а землю вони втратять. Отже, на даному етапі доцільною є оренда земельних ділянок і земельних часток (паїв). Вона сприятиме руху землі до ефективнішого господаря, який забезпечує одержання селянами-власниками належної орендної плати, а також прибутку на неї.
Проте з чогось потрібно починати. Є земельні ділянки, власники яких померли, а спадкоємців немає. Є власники земельних ділянок, одержаних в результаті паювання, яким вкрай необхідно вирішити питання продажу цієї власності (стан здоров'я, похилий вік і відсутність спадкоємців; спадкоємці не проживають в даній місцевості; зміна місцепроживання власника землі тощо).
Маючи значний капітал у вигляді вартості землі, вони живуть бідно і використати його у майбутньому в них не буде можливості. Тому в перелічених випадках слід надати право на придбання таких ділянок, у т.ч. в розстрочку виключно державі та використання їх на державні потреби, або для передачі в оренду, що значною мірою забезпечить поповнення державного бюджету.
Такий підхід вимагає законодавчого врегулювання.
Найбільш впливовим фактором, що призводить до низької ефективності виробництва, є недосконалість економічного механізму господарювання. При переході до ринкових відносин для всіх галузей економіки було створено умови вільного ціноутворення, а для сільського господарства запроваджено орієнтовні ціни, які зростали значно нижчими темпами, ніж на товари і послуги, споживані сільським господарством, що викликало диспаритет цін. За 1991-1993 роки не на користь аграріїв склався диспаритет цін на сільськогосподарську продукцію
і матеріально-технічні засоби у 3,2 рази, а на продукцію м'ясної і молочної промисловості відповідно у 10,2 і 10,6 рази (табл. 7.10).
За рахунок одержаних від такої акції надприбутків харчовиками були викуплені підприємства, які запровадили порядок оренди підприємств із