Материал: Gidens_Sotsiologiya2

Сполученому Королівстві та в інших європейських країнах ви­ явлені не так різко, проте етнічні конфлікти стали звичайним явищем.

10.Можна виділити три моделі можливого майбутнього розвитку етнічних відносин: перша наголошує на асиміляції, друга — на сплаві, а третя — на культурному плюралізмі. Асиміляція — це коли нові групи іммігрантів засвоюють поведінку та мову домі­ нантної спільноти. Сплав — це коли різні культури та світо­ гляди етнічних груп у суспільстві сплавлюються в одне ціле. Плюралізм — це коли етнічні групи існують нарізно й беруть участь в економічному та політичному житті. В останні роки переважно наголошується на третьому з цих можливих шляхів, коли різні етнічні ідентичності сприймаються як рівноцінні в контексті загальної національної культури.

Frances Abound, Children and Prejudice (Oxford: Blackwell, 1989). Дискусія про те, як у дитинстві формуються упередження.

Steven Fraser, The Bell Curve Wars: Race, Intelligence and the Future of America (New York: Basic Books, 1995). Збірник критичних статей щодо поглядів, викладених у книжці Мерея та Гернстайна «Крива Бела» (Mur­ ray and Herrnstein, The Bell Curve).

Geoffrey Harris, The Dark Side of Europe: The Extreme Right Today (Edin­ burgh: Edinburgh University Press, 1990). Порівняльне дослідження акти­ візації правоекстремістських груп у сучасній Європі.

Trevor Jones, Britain's Ethnic Minorities (London: Policy Studies Institute, 1993). Дослідження меншин у Британії.

David Mason, Race and Ethnicity in Modern Britain (Oxford: Oxford Univer­ sity Press, 1995). Аналіз ролі та значення раси й етнічності в сучасному британському суспільстві; історичне тло міграції та етнічного розмаїття; етнічні проблеми державної політики.

виключно використовували для роботи на плантаціях або як домаш­ ніх слуг. У класичних Афінах, навпаки, їх можна було зустріти на будь-яких, іноді на дуже відповідальних, позиціях. Рабів не до­ пускали до політичної діяльності та служби у війську, проте біль­ шість інших обов'язків вони могли виконувати. Деякі з них були освічені і працювали як урядовці; багато були фахівцями в якомусь ремеслі. В Римі, де правлячі кола зневажали торгівлю та комерцію, раби іноді наживали велике багатство на всіляких ділових оборудках, і деякі багаті раби мали власних рабів. Проте ті античні раби, що перебували на нижніх щаблях соціальної драбини і працювали на плантаціях або в копальнях, жили, здебільшого, в тяжких умовах (Finley, 1968, 1980).

Рабовласництво часто спричиняло опір і боротьбу з боку його жертв. Історія знала чимало таких повстань, іноді рабам щастило спільно визволитися від своїх гнобителів. Системи примусової рабської праці, як на плантаціях, виявилися нестійкими; високої продуктив­ ності тут можна було досягти тільки за допомогою постійного нагля­ ду та жорстоких методів покарання за непослух. Рабовласницькі си­ стеми зазнали краху почасти внаслідок боротьби рабів за своє визво­ лення, а почасти тому, що економічні та інші мотивації діють значно ефективніше, аніж прямий примус. Рабство виявилося просто мало ефективним. Работоргівля, яку здійснювали західні держави аж до дев'ятнадцятого сторіччя, була останньою, але також і найекстенсивнішою системою торгівлі людьми. Після того як понад століття тому у Північній і Південній Америці рабам надали волю, рабство як фор­ мальна інституція було поступово викорінене і сьогодні зникло май­ же повністю в усьому світі.

Каста

Каста асоціюється передусім з культурами Індійського субконтинен­ ту. Сам термін «каста» — не індійського походження, він запозиче­ ний з португальської мови і означає «раса» або «чиста порода». Самі індійці не мають єдиного терміна, який би описував кастову систему назагал, а цілу низку слів, що стосуються різних її аспектів, два головні з яких — це «варна» і «джаті». Варна складається з чо­ тирьох категорій, кожна з котрих має різний ступінь соціального пошанування. Нижче цих чотирьох груп розміщуються «недоторкан­ ні», що перебувають у найневигіднішому становищі. Джаті — це групи, які визначаються локально, і кожна з них має власний поділ на касти.

Кастова система надзвичайно складна і в різних місцевостях має різну структуру, причому ці відмінності настільки істотні, що йдеть­ ся, власне, не про одну «систему», а про розмаїття різних, досить слабко пов'язаних вірувань та звичаїв. Проте деякі принципи ши­ роко поділяються. Браміни, що належать до найвищої варни, є най­ досконалішими з погляду чистоти, недоторканні — найменш чисті. Браміни повинні уникати певних контактів з недоторканними, і

лише останнім дозволяється контактувати із тваринами або речови­ нами, які вважаються нечистими. Кастова система тісно пов'язана з вірою індусів у відродження; вони вірять, що індивіди, які нехтують обов'язками та ритуалами своєї касти, у наступному втіленні відро­ дяться в нижчому становищі. Індійська кастова система ніколи не була абсолютно статичною. Хоча індивідам забороняється переходити з касти в касту, групи в цілому можуть змінювати, й часто змінюють, свою позицію в кастовій ієрархії.

Поняття касти часто вживається поза індійським контекстом, там де дві або більше етнічні групи великою мірою сеґреґовані одна від одної і де домінують поняття расової чистоти. За таких обставин іс­ нують суворі табу (іноді й закріплені в законі), що забороняють змі­ шані шлюби між названими групами. Коли в південних штатах США було скасовано рабство, межа розділу між чорними й білими залиши­ лася такою нездоланною, що, характеризуючи цю систему соціальної стратифікації, дехто вживав термін «каста». Поняття «каста» також застосовували до південноафриканських реалій, де донедавна між бі­ лими й чорними існувала найсуворіша сеґреґація, і змішані шлюби або сексуальні контакти між ними заборонялися законом (див. розділ дев'ятий, «Етнічність і раса»).

Стани були складовою європейського феодалізму, проте існували й у багатьох інших традиційних цивілізаціях. Феодальні стани скла­ далися з різних страт (верств) і мали різні обов'язки та права сто­ совно один одного, деякі з них обумовлювалися законом. У Європі найвищий стан складався з аристократії та дворянства. Духівництво утворювало другий стан, нижчий за своїм статусом, але наділений багатьма певними привілеями. До так званого «третього стану» на­ лежав простолюд — кріпаки, вільні селяни, купці та ремісники. На відміну від каст, між станами до певної міри дозволялися змішані шлюби та індивідуальна мобільність. Наприклад, простолюдинам могли дарувати дворянство у винагороду за великі заслуги перед монархом; купці іноді могли купити собі титул. Залишки цієї си­ стеми збереглись у Британії, де досі визнаються спадкові титули, а відомих бізнесменів, високих урядовців та інших можуть прийняти в дворянство або зробити перами на подяку за їхні послуги.

Станова система в минулому мала тенденцію розвиватися там, де існувала традиційна аристократія, побудована на шляхетному поход­ женні. У феодальних системах, як у середньовічній Європі, стани бу­ ли тісно пов'язані з місцевою маєтною спільнотою: вони утворювали скоріш локальну, ніж національну систему стратифікації. В більш централізованих традиційних імперіях, таких як Китай або Японія, вони були організовані здебільшого на національній основі. Іноді від­ мінності між станами опиралися на релігійні вірування, хоча лише зрідка такою мірою, як у кастовій системі індусів.