Материал: Gidens_Sotsiologiya2

створення вільного від ядерних озброєнь світу (MccGwire, 1995). Світ без ядерної зброї (NWW) постане тоді, коли всі ядерні держави пого­ дяться упродовж визначеного періоду ліквідувати усі свої запаси ядерної зброї. На переконання Маґуайра, NWW є єдиним способом зупинити розповсюдження і не дати ядерній зброї потрапити до рук аґресивних держав та терористичних груп. Це — реалістичний крок, оскільки багато військових і політичних діячів дійшли висновку про непридатність ядерної зброї для стратегічних цілей. Єдиною причи­ ною для володіння нею є те, що інші вже мають або можуть її одер­ жати. У кожному разі, ризик війни завжди існуватиме. Проте СЯЗ є єдиним способом уникнути катастрофічної ядерної конфронтації, яка все ще може знищити великі території нашої планети і, можливо, навіть усе людство.

1.Держава — це політичний апарат, який керує певною територією і засновує свої повноваження на правовій системі та на здатності скористатися силою заради впровадження своєї політики.

2.Сучасні держави — це національні держави, які існують пере­ важно у формі конгресової або парламентської системи. Поняття суверенності (повноваження уряду на чітко визначеній території)

означає як загальновизнану законність національної держави, так і визнання її кордонів іншими державами. Кожна спільнота набуває чітко вираженого характеру через асоціацію її з націона­ лізмом.

3.Демократія — це політична система, коли править народ. У пред­ ставницькій (або прямій) демократії рішення ухвалюють люди, які самі зазнають їх впливу. Ліберальна демократія — це пред­ ставницька багатопартійна демократія (на зразок Сполученого Королівства, коли громадяни можуть голосувати за одну прина­ ймні з двох партій.

Хоча демократія й набула поширення, їй властиві певні проблеми. У таких країнах, як Сполучене Королівство, уряд не має змоги задовольнити багато потреб своїх громадян. Незадово­ лення урядом зростає, тимчасом як політична активність знижу­ ється.

4.Політична партія — це організація, орієнтована на здобуття за­ конного контролю над діяльністю уряду шляхом виборів. У біль­ шості західних держав найбільші партії асоціюються із загаль­ ними політичними інтересами — соціалізмом, комунізмом, лібе­ ралізмом чи консерватизмом. Між настроями виборців та кла­ совими відмінностями здебільшого існує певний зв'язок. У ба­ гатьох країнах Заходу останнім часом спостерігається зниження лояльності до традиційних партій та дедалі глибше розчарування партійною системою в цілому.

5.За останні роки британська політика зазнала значного впливу тетчеризму — комплексу доктрин, що пережив період правління самої пані Тетчер. Тетчеризм базується на переконанні в доціль­ ності зменшення ролі держави та панування ринкового підпри­ ємництва.

6.Тетчеризм вніс зміни в ідеологію Консервативної партії. За остан­ ні двадцять років партія лейбористів теж зазнала суттєвих змін. Зокрема «Нові лейбористи» під орудою Тоні Блера відійшли від давніших соціалістичних переконань, у тому числі від націоналі­ зації та планової господарської системи.

7.Утворення Європейського Союзу мало важливий вплив на всіх його держав-учасниць. Хоча майбутнє ЄС ще не цілком очевидне, зрозуміло, що він не перетвориться на «супернаціональну держа­ ву», а збереже свої індивідуальні риси.

8.Політична карта Європи зазнала трансформацій завдяки краху комунізму в 1989 році і подальших подій. Росія та країни Східної Європи перетворюються на парламентські демократії, хоча цей процес переходу пов'язаний з багатьма труднощами та проблемами.

9.Війни завжди відігравали в політиці важливу роль. Характер вій­ ни упродовж століть істотно змінився. З розвитком сучасного су­ спільства відбувся процес індустріалізації війни, застосування технічних методів її ведення. В атомну добу є підстави споді­ ватися припинення великомасштабних війн, оскільки їхні мож­ ливі наслідки надто катастрофічні.

Christopher Dandeker, Surveillance, Power and Modernity (Cambridge: Polity Press, 1990). Огляд розвитку систем влади сучасних суспільств з приділенням особливої уваги ролі армії.

Stephen George, An Awkward Partner: Britain in the European Community

(Oxford: Oxford University Press, 1990). Корисний огляд часто напруже­ них відносин Британії з рештою країн Європейського Співтовариства.

David Held, Models of Democracy, Second Edition (Cambridge: Polity Press, 1996). Класична й дуже вагома праця про різноманітні форми демократії.

John Kingdom, Government and Politics in Britain (Cambridge: Polity Press, 1991). Всеохоплююче та критичне видання про британську політику.

James N. Rosenau, Turbulence in World Politics: A Theory of Change and Continuity (London: Harvester, 1990). Спроба ґрунтовного перегляду сут­ ності глобального політичного порядку.

John Scott, Who Rules Britain? (Cambridge: Polity Press, 1991). Найкраща книга про еліту та владу в британському суспільстві.

D. W. Urwin and W. E. Patterson, Politics in Western Europe Today: Perspec­ tives, Policies and Problems since 1980 (London: Longman, 1990). Корисна загальна хрестоматія з оглядом політичного життя різних країн Західної Європи.

«Колись давно не було іграшок, тож усім було нудно. Потім з'яви­ лося телебачення, але й воно невдовзі набридло. Всі хотіли контролю­ вати ситуацію. Тому й винайшли відеоігри». Так описав історію люд­ ства Віктор, восьмирічний син Марші Кіндер, авторки книжки «Гра з владою» (1991), в якій досліджується вплив телебачення та відеоігор на дітей. Віктор — чемпіон родини з гри «нінтендо» і, крім того, завзятий телеглядач.

Віктор — не один такий у своїх уподобаннях. Відеоігри, особливо «нінтендо», є масовою розвагою такого масштабу та сили, якого ще не бачила наша глобальна ера, і в ці ігри грають діти й підлітки майже у всьому світі. Хоча більшість таких ігор коштує дорого, вони продаються у великих кількостях навіть у деяких небагатих країнах світу; у багатших їх розпродують мільйонами копій.

Головною принадою «нінтендо» та інших систем-конкурентів, що швидко з'являються в продажу, є чистота зображення і звуку. Ігри стають такими «реальними», що постає серйозне питання: чи такі хлопці, як Віктор, не сприймають «нінтендо» як справжню реаль­ ність? І, можливо, це питання стосується кожного з нас. Адже чи не всі ми стали постійними споживачами популярної культури. Терміном «ПОПУЛЯРНА КУЛЬТУРА» означають розважальні заходи, що їх дивляться, читають і переживають сотні тисяч, ба мільйони людей. Зворушливі сюжети «мильних опер», на зразок «Істендери» (East En­ ders), приваблюють мільйони людей щотижня, а деякі — взагалі щодня.

У цьому розділі ми дослідимо вплив тих форм популярної куль­ тури, які часто називають ЗАСОБАМИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ. До засобів масової інформації (або мас медіа. — Прим. перекл.) належать не тільки відеоігри і телебачення, але й газети, фільми, журнали, рекламні оголошення, відео та CD (компакт-диски). Таке ж значення, як прикметник «популярний» у словосполученні «популярна культу­ ра», має і слово «масовий», оскільки мас медіа охоплюють величезні аудиторії. Іноді мас медіа називають також масовими комуніка­ ціями.

Мас медіа часто асоціюються тільки з розвагами, на кшталт «нінтендо», і вважаються досить неістотним явищем у житті біль­ шості людей. Проте такий погляд є обмеженим, оскільки масові ко­ мунікації присутні і в багатьох інших сферах соціальної діяльності. Мас медіа, на зразок газет або телебачення, мають величезний вплив на наш досвід та громадську думку. І не тільки тому, що це позна-