Материал: Gidens_Sotsiologiya2

чається на наших поглядах у своєрідний спосіб, а й через те, що мас медіа виступають засобами доступу до знань, від яких залежить бага­ то видів суспільної діяльності. Наприклад, голосування під час ви­ борчих кампаній було б неможливим, якби інформація про поточні політичні події, про кандидатів та партії не була загальнодоступною. Навіть люди, котрі зовсім не цікавляться політикою і мало що зна­ ють про відомі особистості, все-таки мають бодай приблизне уявлен­ ня про національні й міжнародні події. Лише справжній відлюдник може повністю відгородитися від «новин», що вихлюпуються на всіх нас, і ми цілком можемо уявити відлюдника двадцятого століття з радіоприймачем.

Почнімо дослідження мас медіа з одного з найперших різнови­ дів — газет. Далі перейдемо до аналізу впливу телебачення. Ми про­ аналізуємо деякі основні теорії мас медіа і розглянемо причини про­ цвітання таких медіа-підприємців, як Руперт Мердок. Нарешті, ми розглянемо нові електронні мас медіа: Інтернет та інформаційну супермагістраль.

ПЕРШІ МАС МЕДІА: ГАЗЕТИ

Газети у своєму сучасному вигляді беруть початок від памфлетів та ін­ формаційних листків, що друкувалися й поширювались у 1700-х ро­ ках. Газети стали щоденними і здобули багато тисяч, навіть мільйонів читачів з кінця XIX століття і дотепер. Поява газети була надзвичайно важливою подією в історії сучасних засобів масової інформації, оскільки вона містила різні види інформації на площі невеликого і легко відтворюваного формату. Газети містили в одному випуску ін­ формацію про поточні події, розважальні новини і рекламні оголошен­ ня. Новини й реклама виникли одночасно, і, дійсно, важко визначити різницю між новинами, рекламою та розважальними повідомлен­ нями. Наприклад, звістку про відбуття чи прибуття пароплава в одно­ му контексті можна розглядати як новину, в іншому — як рекламне оголошення, а ще в іншому, якщо це стосується конкретних паса­ жирів і надруковано під рубрикою «світські новини», її можна вва­ жати розважальною інформацією.

Дешеву щоденну пресу було започатковано в Сполучених Штатах. Одноцентова щоденна газета спочатку була заснована в Нью-Йорку, а відтак і в інших великих містах на сході. На початку 1900-х років існували міські або регіональні газети, що охоплювали більшість аме­ риканських штатів. (На відміну від невеликих країн Європи, націо­ нальних газет тут не створювалося). У період масової імміграції в Сполучених Штатах публікувалося багато газет на іноземних мовах. Наприклад, 1892 року в містах середнього заходу та північного сходу країни виходило 97 щоденних газет німецькою мовою. Винахід деше­ вого способу публікації новин (на переробленому папері) став поштов­ хом до масового поширення газет, починаючи з кінця XIX століття і до нашого часу.

На початку нашого століття двома першими найпрестижнішими газетами були «New York Times» і «The Times», яка виходила в Лон­ доні. Вони правили за взірець для більшості впливових газет інших країн. Газети, що посіли панівне становище на ринку новин, перетво­ рилися на вагому політичну силу і зберегли свої позиції до сьогодні.

Майже півстоліття газети були головним засобом передачі інфор­ мації у швидкий і зрозумілий спосіб до масової аудиторії. Їхній вплив послабився з появою радіо, кінематографа і, найголовніше, те­ лебачення. Ще 1960 року в Сполученому Королівстві щодня продава­ лося більше однієї газети на сім'ю (в середньому 112 газет на кожні 100 домогосподарств), проте відтоді цей показник істотно зменшився. Сьогодні на кожні 100 сімей продається менше як 90 газет. Особливо зменшився продаж газет молодим людям.

Публікація газет

Тривалий час газети асоціювалися з образом могутнього маґната, що очолює видавничу імперію. Цей образ не такий вже й нереальний. У багатьох країнах газетний бізнес зосереджений в руках кількох великих корпорацій, котрі часто належать конкретним особам або сім'ям. Багато таких фірм сьогодні володіють, крім того, значною частиною телекомпаній та галузі розваг. У Британії велетенські ком­ панії, керовані «баронами преси», лордами Норткліфом, Бівербруком та Кемслі, виникли завдяки успіху їхніх масових газет у 1920— 1930-і роки. У Франції розквітла інформаційна імперія «Герсан», у Німеччині великомасштабними організаціями є «Шпрінґер» та «Ґрюнер». У Сполучених Штатах число міст, де існують конкурентні редакції, істотно зменшилося з більш як 500 на початку століття до тридцяти з лишком у 1984 році. Тільки в трьох відсотках амери­ канських міст публікуються газети-конкуренти — видання місцевих газет перетворилося на монопольний бізнес.

За винятком Сполучених Штатів, усі західні країни можуть по­ хвалитися рядом національних газет. Існує вибір з-поміж газет націо­ нального масштабу, котрі часто обстоюють відмінні політичні по­ гляди. Хоча газети в Сполучених Штатах є місцевими, далеко не всі вони належать місцевим власникам: понад 70 відсотків їх контролю­ ються видавничими мережами. В деяких американських газетах, як і в багатьох масових виданнях Європи, власники визначають полі­ тику, якої мусять дотримуватися редактори й журналісти. У газетній мережі «Герст» редакторам восьми найголовніших газет щодня над­ силається кілька передових статей, одні з котрих треба публікувати, а інші — можна. При цьому редактори власних передовиць не пи­ шуть.

Факт концентрації газетного бізнесу непокоїть більшість урядів західних країн. У багатьох країнах урядами було вжито певних захо­ дів з метою запобігти поглинанню газет великими мережами, хоча часто це не давало результатів. Іноді державні органи намагалися встановити в пресі політичну рівновагу. Наприклад, у Норвегії в

432 14. ЗАСОБИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ТА ПОПУЛЯРНА КУЛЬТУРА

Нові національні газети

Серед інших газет Британії у 1980-х роках виходили «Indepen­ dent», «Today», «News on Sunday» та «Sunday Sport». Доля двох останніх є повчальною і служить пересторогою тим, хто хотів би підвищити стандарти британської преси. «News on Sunday» поча­ ла виходити 1987 року. Це була політично незалежна газета, що належала не окремому підприємцеві, а тресту. Її метою мала бути «відкрита демократичність». Вона була покликана сприяти со­ ціальній справедливості і «протистояла усім формам статевої, расо­ вої та іншої дискримінації, що заперечує здібності та потенціал особи».

Цілком відмінним утвором була «Sunday Sport», що належала Дейвіду Салівену. Її політика зводилася до «грудей, сідниць, QPR і гасла «до біса з вашими гомиками». Газета призначалася для чолові­ ків віком від 16 до 35 років. Працівники «News on Sunday» вважали цю газету «виданням для покидьків» і негайно запропонували про­ вести рекламну кампанію на захист своєї газети під гаслом: «Замість грудей — море яєць». Проте з причини поганого тону кампанії від неї довелося відмовитися.

Перше видання «News on Sunday» почалось інформацією про зли­ дарів Латинської Америки. Того ж дня «Sunday Sport» опублікувала передову статтю «Сексуальна оргія королівського дому» — інформа­ цію про порнографічний фільм, що знімався у розкішному будинку лорда Гертфорда. «News on Sunday» після кількамісячного існування збанкрутувала, тимчасом як «Sunday Sport» публікується й досі і має тираж 500 тисяч примірників (Trowler, 1994).

Загалом газети відіграють у суспільстві меншу, ніж колись, роль. З ними конкурують інші поширені мас медіа, зокрема телеба­ чення.

ВПЛИВ ТЕЛЕБАЧЕННЯ

Зростаючий вплив телебачення є, ймовірно, найважливішим досяг­ ненням засобів масової інформації десь за останні тридцять років. Якщо існуючі тенденції у перегляді телепрограм триватимуть далі, то, пересічно, дитина до своїх 18-ти років проведе перед екраном телевізора стільки часу, скільки вона не витрачає на жоден інший вид діяльності, за винятком сну. Зараз практично в кожній родині є телевізор. У Сполученому Королівстві середньостатистичний теле­ приймач вмикається приблизно на 5—6 годин щодоби. Приблизно така ж картина спостерігається у Сполучених Штатах та країнах Західної Європи (Goodhardt et al., 1987). Кількість годин телепрог­ рам, що їх переглядають, звичайно, менша, оскільки телевізор див­ ляться різні члени родини в різний час, однак середньостатистичний дорослий індивід проводить біля телеекрана близько трьох годин на добу (див. таблицю 14.1).

Джерело: ESRC Research Centre on Micro-social Change, from Omnibus Survey. From Social Trends, 1996, p. 217.

В останні роки широко використовуються відеокамери, котрими записуються програми для подальшого перегляду або для демонстра­ ції фільмів по відеомагнітофону вдома. Отже, ви можете мати вдома будь-які відеоігри. У своїй книжці «Відеомалюки» (1991) Юджін Провенцо аналізує вплив «нінтендо». У США тепер існує близько 19 мільйонів ігор «нінтендо», а в решті країн набагато більше. Майже всі вони у власності й розпорядженні дітей. На основі ігор та їхніх героїв виробилися соціальні кодекси і традиції. З тридцяти найпопулярніших іграшок США у 1990 році двадцять п'ять становили або відеоігри, або відеоустаткування. Ігри часто безпосередньо пов'язу­ ються з героями або сюжетами фільмів і телепрограм; своєю чергою, телевізійне програмування ґрунтується на іграх «нінтендо». Звідси Провенцо робить висновок, що відеоігри сьогодні стали основною складовою культури та вражень дитинства.

Державне телебачення

Як і масові газети, нині телебачення є великим бізнесом, і в біль­ шості країн держава безпосередньо залучається до управління ним. У Британії «British Broadcasting Corporation», котра започаткувала перші телевізійні програми, є державною організацією. Її кошти складаються з надходжень від ліцензійних внесків, сплачуваних кожною сім'єю (або домовласником. — Прим. ред.), де є теле-