Материал: Gidens_Sotsiologiya2

Згідно з Габермасом, громадська сфера спочатку виникла у сало­ нах та кав'ярнях Лондона, Парижа та інших європейських міст. Лю­ ди зазвичай зустрічалися в таких салонах, щоб обговорити актуальні питання, використовуючи в якості арґументів новини бюлетенів і га­ зет, які щойно з'явилися. Політичні дискусії набули надзвичайної ваги. Хоча в них брала участь лише незначна частина населення, салони, на думку Габермаса, відіграли життєво важливу роль у заро­ дженні демократії. Адже там виникла ідея вирішувати політичні проблеми шляхом громадського обговорення. Громадська сфера, при­ наймні у принципі, означає публічні дебати індивідів.

Однак, за висновком Габермаса, перспектива раннього розвитку громадської сфери не була повністю реалізована. Демократичні дис­ кусії в сучасних країнах потерпають від розвитку індустрії культури. Еволюція мас медіа та масових розваг перетворила громадську сферу значною мірою на видимість. Політика сценічно розігрується в пар­ ламенті і засобах масової інформації, тимчасом як комерційні інте­ реси переважають громадські. Так звана громадська думка форму­ ється не через відкрите, аргументоване обговорення, а через маніпу­ ляції і контроль, як це відбувається, наприклад, у рекламі.

Бодрільяр: світ гіперреальності

Одним із найвпливовіших сучасних теоретиків у сфері засобів масо­ вої інформації є французький автор Жан Бодрільяр. Він розглядає вплив сучасних мас медіа як цілком відмінну і дуже важливу форму технології. Поява мас медіа, особливо електронних, насамперед те­ лебачення, змінила саму природу нашого життя. Телебачення не просто «подає» нам світ, воно дедалі більше визначає, яким наш життєвий світ є насправді.

Звернімося до прикладу судового процесу над О. Дж. Сімпсоном, гучної справи, що слухалася в Лос-Анджелесі у 1994—1995 роках. Спочатку Сімпсон був відомим гравцем американської футбольної ліґи, а згодом став популярним актором. Він знімався в кількох відо­ мих фільмах, у тому числі в серіалі «Оголена зброя». Його звину­ ватили в убивстві власної дружини Ніколь і в результаті тривалого процесу виправдали. Пряму трансляцію судового процесу дивилися в багатьох країнах, включаючи й Британію. В Америці цей процес пос­ тійно транслювався на шести телевізійних каналах.

Процес вийшов за межі залу суду. Це було телевізійне явище, що об'єднало мільйони глядачів та коментаторів. Цей процес став ілюст­ рацією того, що Бодрільяр назвав «гіперреальністю». «Реальності», яку дає нам змогу побачити телевізор, вже не існує. «Реальність» — це фактично низка образів, створених телекоментаторами цілого сві­ ту, котрі назвали цей процес глобальною подією.

Незадовго до початку протистояння в Перській затоці 1991 року Бодрільяр опублікував у газеті статтю під назвою «Війна в затоці не­ можлива». Після оголошення війни і кривавого конфлікту здавалося, що Бодрільяр помилився. Аж ніяк. По закінченні війни він написав

ще одну статтю — «Війни у Перській затоці не було». Що ж він мав на увазі? Те, що ця війна була не такою, які нам відомі з історії. Це була війна епохи мас медіа, телевізійний спектакль, в якому разом з іншими глядачами всього світу Джордж Буш і Саддам Хусейн пере­ глядали теленовини «Сі-Ен-Ен», щоб зрозуміти, що насправді відбу­ вається.

Бодрільяр стверджував, що за доби повсюдного проникнення мас медіа постає нова реальність — гіперреальність, скомпонована із су­ міші діяльності людини та образів зі сфери засобів масової інформа­ ції. Світ гіперреальності вибудовується із «видимості» (simulacra) — образів, котрі набувають значення тільки через інші образи, а отже, не існують у «зовнішній реальності». Наприклад, сучасна реклама сигарет «Silk Cut» зовсім не стосується тютюнових виробів, а пов'я­ зана з довгою низкою попередніх реклам. Сьогодні жодний політич­ ний діяч, що не з'являється повсякчас на телеекрані, не може ви­ грати вибори: телевізійний імідж цього діяча і є «особою», відомою більшості телеглядачів.

Джон Томпсон: мас медіа та сучасне суспільство

Спираючись почасти на теорію Габермаса, Джон Томпсон проаналізу­ вав залежність між засобами масової інформації та еволюцією індуст­ ріальних суспільств (Thompson, 1990, 1995). На переконання Томпсо­ на, з часу появи книгодрукування і аж до ери електронної комунікації мас медіа відігравали чільну роль у розвитку сучасних інституцій. На думку Томпсона, основоположники соціології, включаючи Маркса, Вебера та Дюркгайма, приділяли надто мало уваги ролі мас медіа, помітної навіть на ранніх стадіях сучасного суспільства.

Погоджуючись із деякими ідеями Габермаса, Томпсон водночас був критичним щодо його поглядів, як і позицій Франкфуртської школи та вчення Бодрільяра. Ставлення членів Франкфуртської шко­ ли до індустрії культури було надто неґативним. Як вважав Томпсон, сучасні мас медіа не позбавляють нас можливості критичного мис­ лення; насправді вони надають нам різного роду інформацію, до якої ми раніше не мали доступу. Як і члени Франкфуртської школи, Габермас помилявся, вважаючи людей лише пасивними реципієнтами повідомлень засобів масової інформації. На думку Томпсона, «пові­ домлення мас медіа здебільшого обговорюються під час їхнього сприйняття і після цього... (Вони) трансформуються у безперервному процесі розповідей і переказів, інтерпретації та реінтерпретації, ко­ ментування, насмішок і критики... Сприймаючи повідомлення і пов­ сякчас вносячи їх у наше життя... ми постійно формуємо і перефор­ мовуємо наші навички та запас знань, перевіряючи наші відчуття і смаки, а також розширюючи межі нашого досвіду» (Thompson, 1995, pp. 42—43).

Томпсонівська теорія мас медіа полягає в розмежуванні трьох видів взаємодії (див. таблицю). Міжособистісна взаємодія, як, на­ приклад, під час розмови людей на вечірці, містить багато ключів,

якими люди користуються, щоб сповнити змістом висловлювання ін­ ших (див. розділ 4). Опосередкована взаємодія передбачає викорис­ тання технологічних засобів мас медіа — паперу чи електронного зв'язку. Характерною рисою опосередкованої взаємодії є те, що вона розгортається в часі і просторі — тобто виходить далеко за межі звичайної міжособистісної взаємодії. Опосередкована взаємодія від­ бувається між індивідами у прямий спосіб, наприклад, коли двоє лю­ дей розмовляють по телефону, однак при цьому відсутнє різноманіт­ тя «ключів», як під час розмови лицем до лиця.

Третій вид взаємодії — це опосередкована квазі-взаємодія. Вона зводиться до різновиду суспільних відносин, створюваних засобами масової інформації. Така взаємодія розгортається в часі і просторі, проте нікого безпосередньо не пов'язує: звідси термін «квазіінтеґрація». Два попередніх види мають «діалогічну» спрямованість, коли індивіди спілкуються безпосередньо. Опосередкована квазі-ін- теґрація є «монологічною». Скажімо, телепрограма є односторонньою формою комунікації. Люди, що дивляться програму, можуть обгово­ рювати її і, можливо, адресувати деякі репліки телеприймачеві, але, звісно, він їм не відповідає.

На думку Томпсона, третій вид, як правило, домінує над двома інпіими. Власне, цієї думки дотримувався і Бодрільяр. У нашому житті сьогодні радше переплітаються усі три види. Як стверджує То­ мпсон, мас медіа змінюють співвідношення громадського та осо­ бистого в нашому житті. Але, всупереч поглядам Габермаса, до сфери громадського зараз належить набагато більше, ніж раніше, і це часто призводить до суперечок та протиріч.

За приклад може стати опубліковане 1995 року в «Панорамі» ін­ терв'ю з принцесою Діаною. Вона відповіла на багато питань про її особисте життя, що їх ставили зацікавлені глядачі, і водночас багато сказала про роль інституту монархії. Обидва аспекти інтерв'ю викли­ кали жваві дебати не тільки на сторінках газет і телеекранах, а й у родинних колах, барах і кав'ярнях по всій країні.

Ідеологія та мас медіа

Дослідження сутності мас медіа тісно співвідноситься з роллю ідеології у суспільстві. ІДЕОЛОГІЯ пов'язана з впливом ідей на пере­ конання та вчинки людей. Це поняття широко використовується в дослідженнях ролі мас медіа, як і в інших галузях соціології, проте тривалий час воно було також предметом суперечок. Упер­ ше це слово вжив французький письменник Дестут де Тресі напри­ кінці 1700-х років. Він вживав його в розумінні «наука про ідеї».

Проте в устах наступних поколінь авторів цей термін набув більш критичного значення. Наприклад, Маркс вважав ідеологію «фальши­ вою свідомістю». Впливові групи здатні контролювати панівні ідеї, що функціонують у суспільстві, з метою виправдати свої власні пози­ ції. Так, згідно з Марксом, релігія часто має ідеологічну природу, вона навчає злидарів миритися зі своєю долею. Соціальний аналіз має виявити викривлення в ідеології, щоб дати знедоленим можли­ вість відшукати справжню перспективу життя і вдатися до дій, котрі поліпшили б їхні життєві умови.

Томпсон (1990) називає погляди де Тресі нейтральною концеп­ цією ідеології, а позицію Маркса — критичною концепцією ідеології. Нейтральні концепції «характеризують явища як ідеологію чи ідео­ логічні, не вважаючи, що ці явища є обов'язково ілюзорними, хиб­ ними або такими, що служать інтересам якоїсь конкретної групи».

448 14. ЗАСОБИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ТА ПОПУЛЯРНА КУЛЬТУРА

Критичні поняття ідеології передають негативний, критичний або пейоративний зміст і містять у собі «завуальовану критику або осуд».

На переконання Томпсона, перевагу слід віддати критичному ас­ пекту, оскільки він пов'язує ідеологію з владою. Ідеологія стосується застосування символічної влади, тобто в який спосіб ідеї прихову­ ють, раціоналізують чи узаконюють інтереси панівних груп суспіль­ ного ладу.

У своїх дослідженнях група «Медіа» з Ґлазґо фактично аналізува­ ла ідеологічні аспекти презентації теленовин. Як правило, у теленовинах виправдовувалися дії уряду та керівництва компаній і за­ суджувалися акції страйкарів. Загалом, на думку Томпсона, мас ме­ діа включає не тільки новини, але й усі різновиди змісту і жанру програм, істотно розширюють масштаб ідеології в сучасному суспіль­ стві. Вони мають вплив на масові аудиторії і, за термінологією Томп­ сона, ґрунтуються на квазі-взаємодії, адже аудиторія не може дати на їхні звернення безпосередньої відповіді.

ГЛОБАЛІЗАЦІЯ МАС МЕДІА

Якщо сьогодні ми всі усвідомлюємо, що живемо в «одному світі», то це значною мірою є результатом міжнародного масштабу засобів ко­ мунікації. Людина, яка вмикає телевізор і переглядає «світові нови­ ни», зазвичай бачить презентацію деяких подій, що відбулися того дня або дещо раніше в багатьох куточках світу. Телевізійні програми та фільми продаються на великих міжнародних ринках; сотні міль­ йонів людей дивляться ці програми і серіали.

Все це свідчить про появу світового інформаційного порядку —

міжнародної системи виробництва, розподілу та споживання інфор­ мації. Як і інші аспекти глобального суспільства, новий інформацій­ ний порядок розвивався нерівномірно, і нині він віддзеркалює поділ між розвинутими країнами та країнами «третього світу».

Новини

У потоці новин домінує невелика група інформаційних агентств, котрі постачають актуальну інформацію газетам, радіо і телестанціям усьо­ го світу. Одним із перших у цій сфері було британське агентство «Рейтарз». 1870 року разом з французькою компанією «HAVAS» воно поділило земну кулю на ексклюзивні інформаційні території. «Рейтарз» діяло у Британії, Голландії та їхніх колоніях, що на той час охоплювали великі території Африки та Азії. «HAVAS» подавало інформацію Франції, Італії, Іспанії, Португалії та частині Середнього Сходу. 1876 року «Рейтарз» дало згоду на ексклюзивне право «HAVAS» на територію Південної Африки, залишивши собі увесь Далекий Схід, за винятком тодішнього Індокитаю, а також Австралію та Азію. Обидва агентства обмінювалися новинами з найвпливовішим американським агентством «Associated Press» («АР»).