Материал: Gidens_Sotsiologiya2

«АР» у той час дуже залежав від двох європейських аґентств в одержанні матеріалу, який використовували газети Сполучених Шта­ тів, проте після першої світової війни провідні американські агент­ ства почали конкурувати зі своїми європейськими суперниками у ба­ гатьох країнах світу. Два найбільших аґентства, «АР» та «UPI» («United Press International») досі одержують значну частину надход­ жень від газет, радіо і телебачення Сполучених Штатів, проте здо­ були значний вплив у забезпеченні інформаційного матеріалу, котрим користуються на міжнародному рівні.

Разом з агентством «Agence France-Presse», яке з'явилося замість «HAVAS», «Рейтарз», «АР» та «UPI» відповідають за більшість між­ народних новин, що транслюються у всьому світі. «UPI», нині най­ більше з названих чотирьох аґентств, має 6400 клієнтів у 114 краї­ нах, а його випуски новин перекладаються 48 мовами. Зібрана цими агентствами інформація, що колись передавалася азбукою Морзе чи по телефону, тепер надходить через комп'ютерні та супутникові ме­ режі. Завдяки такому зв'язку щодня ці чотири аґентства посилають 34 мільйони слів, що становить 9/10 сукупної кількості новин у сві­ товій пресі, на радіо та телебаченні.

Кіно, телебачення, реклама та електронні комунікації

Американські джерела посідають панівне становище у виробництві й розподілі телевізійних програм, фільмів, рекламних оголошень та різних форм електронної комунікації.

У 1920-х роках, коли з'явилися художні фільми, у Голівуді зніма­ лося 4/5 усіх стрічок світу. Сполучені Штати досі користуються най­ більшим впливом у сфері кіноіндустрії. Уряди багатьох країн на­ дають субсидії своїм кінокомпаніям, проте жодна інша країна не зрівняється зі Сполученими Штатами за обсягом експорту художніх фільмів. Наприклад, у Британії американські фільми становлять 40 відсотків усіх фільмів, які щорічно демонструються в кінотеатрах. Більшість країн, що експортують свою кінопродукцію, такі як Іта­ лія, Японія та Німеччина, ввозять також значну кількість американ­ ських фільмів. У Південній Америці частка фільмів США нерідко перевищує 50 відсотків. Подібне співвідношення спостерігається у багатьох країнах Азії, Африки та Середнього Сходу. В Таїланді 90 відсотків демонстрованих щороку фільмів — американського ви­ робництва.

У царині телевізійних програм поряд з американськими корпора­ ціями важливе місце у світі посідають британські компанії. За винят­ ком художніх фільмів, призначених для широкого екрана, надхо­ дження від експорту британських телепрограм приблизно такі самі, як і в американських корпорацій. Разом з тим, більша частина бри­ танських програм продається на одному ринку, в самих Сполучених Штатах, порівняно з американською продукцією, отже, вплив амери­ канських телевізійних програм у світі фактично сильніший.

Дев'ять з десяти найбільших рекламних фірм світу розташовані

450 14. ЗАСОБИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ТА ПОПУЛЯРНА КУЛЬТУРА

в Північній Америці. Половину найбільших агентств у Канаді, Німеччині, Франції, Британії та Австралії становлять американські компанії; у багатьох державах Азії, Африки і Південної Америки найвпливовішими агентствами є або американські, або ті, що на­ лежать американським компаніям. Десять провідних рекламних агентств — транснаціональні компанії, деякі з них мають філії в ін­ ших країнах. Великі рекламні агентства регулярно надають послу­ ги гігантським транснаціональним корпораціям з метою координа­ ції рекламних компаній, котрі проводяться одночасно в багатьох країнах.

Американський вплив відчутний і в електронних каналах зв'яз­ ку, що ними користуються для передачі інформації, від якої за­ лежать сучасні держави та великі корпорації. Телекомунікаційні зв'язки нині вкрай важливі для банківської справи, грошових опера­ цій у світовому масштабі, а деякі види телета радіотрансляцій зосе­ реджені здебільшого в руках американських власників. «Internatio­ nal Business Machines» («IBM»), розташована в Сполучених Штатах, є однією з найбільших транснаціональних корпорацій і має величез­ ний вплив на міжнародний інформаційний потік, особливо у сфері постачання комп'ютеризованих даних. За оцінками, 9/10 усієї інфор­ мації, що зберігається в банках даних усього світу, доступні урядові США та іншим організаціям Сполучених Штатів.

Найбільша інформаційна компанія світу «Time-Warner», що утво­ рилася 1989 року внаслідок злиття, також базується у США. В її штаті налічується 350 тисяч працівників, вона має свої філії в Євро­ пі, Латинській Америці, Азії та Австралії. Сфера її діяльності вклю­ чає виробництво фільмів, телевізійних програм, відеопродукцію, книгодрукування і запис музичних програм.

До інших великих медіа-корпорацій, крім імперій Мердока та Берлусконі, роль котрих розглядається нижче, належать японська корпорація «Sony», що володіє студіями «CBS Records», та «Holly­ wood»; німецька група «Bertelsmann» — власник «RCA Records» та цілої низки видавничих компаній, розташованих у США, а також французька видавнича корпорація «Hachette».

Імперіалізм у сфері мас медіа

Виняткове становище індустріально розвинених країн, перш за все Сполучених Штатів, у виробництві та поширенні масової інформації дає підставу багатьом оглядачам говорити про імперіалізм у сфері мас медіа. На їхнє переконання, утворилася культурна імперія. Країни «третього світу» вважаються особливо вразливими, оскільки їм бракує коштів для підтримки власної культурної незалежності.

Через електронні мас медіа продукти культури Заходу, природно, набули поширення в усьому світі. Піко Аєр говорить про «відеоночі» в Катманду і часті дискотеки в Балі (Iyer, 1989). Американська відеопродукція стала таким же звичним явищем в ісламській респуб­ ліці Іран, як аудіозаписи популярної музики західних виконавців,

жами телебачення і радіо «NCB», є водночас і провідним оборонним субпідрядником Пентагону — штаб-квартири збройних сил США. Ек­ спортовані американські телепрограми, доповнені рекламою, пропаґують комерціалізовану культуру, яка роз'їдає місцеві форми культурного самовияву. Навіть там, де уряди забороняють комерцій­ ні програми на своїй території, можна безпосередньо приймати радіо- і телепрограми навколишніх країн.

На переконання Шілера, хоча американці були першими, на ко­ го вплинув «кокон корпоративних звернень... те, що відбувається нині, — це створення і глобальне поширення нового тотального, кор­ поративного інформаційно-культурного середовища» (Schiller, 1989, pp. 128, 168). Оскільки американські корпорації й культура доміну­ ють у глобальному масштабі і «захопили велику частину світу», то «панування американської культури... встановлює межі для націо­ нального монологу» (Schiller, 1991, p. 22).

Підприємці у сфері мас медіа

Руперт Мердок

Руперт Мердок — уродженець Австралії, підприємець, котрому на­ лежить одна з найбільших у світі імперій засобів масової інформації, значна частина якої розташована в США. Він розпочав свою кар'є­

«The Australian». Завдяки своєму успіхові та зростанню зацікавле­ ності в бізнесі він купив у 1969 році дві британські газети «News of the World» і «Sun». У середині 1970-х років він придбав «New York Post», котру потім продав, а пізніше знову викупив. Його наступ­ ними придбаннями в Америці стали газети в Сан-Антоніо, Бостоні, Чикаґо та інших містах.

Мердок повернув багато цих газет на шлях сенсаційної журна­ лістики, спираючись на три теми — секс, злочинність і спорт. «Sun» домоглася значного успіху, збільшивши свій щоденний тираж до 4 мільйонів примірників. Після перемоги Джона Мейджора на ви­ борах 1992 року в газеті з'явилася стаття під заголовком «Це відбу­ лося завдяки «Sun». Вважається, що під проводом Мердока газета провадила шалену кампанію проти Лейбористської партії і особливо проти її тодішнього лідера Ніла Кінока.

1981 року Мердок зміцнів настільки, що зміг купити дві провідні газети: «The Times» і «Sunday Times». Окрім того, він почав експан­ сію у царині телебачення, заснувавши «Sky TV» — мережу супутникового і кабельного телебачення, яка після подолання початкових труднощів виявилась комерційно успішною.

Мердок контролює канал «Star TV», що працює на деякі країни

«Hutchison Whampoa». Вона декларувала свою стратегію «контролю­ вати небеса» у супутникових трансляціях над територією від Японії до Туреччини, включаючи гігантські ринки Індії та Китаю. Мережа транслює телепрограми по п'яти каналах, один з котрих — «Світові новини «Бі-Бі-Сі». Супутники доносять до цих країн такі програми, як «Опра Вінфрі» (Oprah Winfrey) — шоу, побудованому в жанрі ду­ же відвертих дискусій з проблем сексу та інтимних стосунків. Хтось сказав, що в цілком традиційних азіатських країнах 1960-і та 1990-і роки немов зійшлися разом, проголосивши миттєву, трансльовану за­ собами масової інформації сексуальну революцію.

1985 року Мердок придбав половину акцій кінокомпанії «TwentiethCentury Fox». Разом із своїми партнерами в цій компанії він потому купив сім американських телестанцій у компанії «Metromedia Inc.», одну з котрих одразу ж ліквідував. Його «Fox Broadcasting Company» розпоча­ ла діяльність 1987 року. Того ж року Мердок придбав американське видавництво «Harper and Row», яке тепер називається «HarperCollins».

Уряди країн можуть завдати Мердоку прикрощів, оскільки, принаймні на своїй території, можуть впровадити законодавство, що обмежує перехресне володіння засобами масової інформації, у спробі вплинути на ситуацію, за якої одна фірма володіє кількома газетами й телестанціями. Свою стурбованість з приводу панівного становища велетенських інформаційних компаній висловив і Європейський Союз. І все-таки владу Мердока нелегко обмежити, адже вона поши­ рилася в глобальному масштабі. Він має досить ваги, щоб впливати на уряди, проте для бізнесу в сфері телекомунікацій властиво перебу­ вати скрізь і ніде. Влада Мердока дуже могутня, але разом з тим і нематеріальна.

У своїй промові в жовтні 1994 року Мердок напосівся на тих, хто розглядав його медіа-імперію як загрозу демократії і свободі думки. «Оскільки капіталісти завжди намагаються завдати один одному удару в спину, — стверджував Мердок, — наявність вільних ринків не призводить до монополії. По суті, монополії можуть існувати тіль­ ки там, де їх підтримує держава». Він процитував Джорджа Орвела, котрий писав в одному із романів: «Допоки існують вуличні ринки, надія для Англії ще не втрачена». За словами Мердока,

«це момент справжнього прозріння митця — момент, не підкріплений (як це часто буває у митців) якимись раціональними чи науковими міркуваннями. Свобода, невимушений обмін на вуличному ринку, праг­ матичне сприйняття ним особистого інтересу людини та трансформація ним цього інтересу в щось злагоджене, взаємовигідне означає надію для Англії і, фактично, для нас усіх — громадян західного світу».

«Ми, члени корпорації новин, — провадив Мердок, — добре поін­ формовані». Він довідався, що в Індії, де транслюються передачі «Star», тисячі приватних телеоператорів придбали сателітні антени і незаконно поширювали програми цього каналу. На думку Мердока, такі речі треба вітати. На його переконання, «News Corporation»