Материал: Gidens_Sotsiologiya2

одному кабелю і матимуть один комп'ютер (телевізор) як інформа­ ційний вихід.

«Інформаційна супермаґістраль», можливо, не дуже вдалий тер­ мін для позначення підтексту революції в цифровій технології. Він викликає в уяві образ карти піляхів, тимчасом як нові інтерактивні технології долають відстань і роблять її неважливою. Цей термін передбачає порядок, тимчасом як вплив нових технологій цілком мо­ же виявитися хаотичним та руйнівним.

ІНТЕРНЕТ

Як відомо, кілька останніх років гіганти у сфері мас медіа та кому­ нікацій вели боротьбу за майбутнє цифрових технологій.

«Під звуки фанфар телефонні компанії та фірми супутникового телеба­ чення провели ряд випробувань з метою демонстрації їхнього бачення швидкісних електронних мереж, котрі з'єднують оселі з необмеженим джерелом інформації, комунікації, освіти та розваг. Плентаючи до своєї далекої мети — обплутаного дротами світу, вони не помітили за своїми клопотами некерованої маси комп'ютерників, інженерів та студентів, які плуталися у них під ногами. Вони мали бути обачнішими. Тимчасом як гіганти лише розводили теревені про інформаційну супермаґістраль, мурашки дійсно створювали її. Інтернет («The accidental superhighway», The Economist, 1st July, 1995).

«Я не можу второпати, що краще — ще пінту пива чи додому і поринути в Інтернет».

«Нам слід розпрощатися з ПК, гнучкими дисками та теками з файлами, — зазначає Неґропонте, — як і з багатьма іншими речами. Може видатися, що нині ера ПК, але насправді панування ПК майже минуло. Лері Елісон, президент «Oracle» — провідної інформаційної компанії, назвав ПК «сміховинним пристроєм» (Kelly, 1995, p. 105).

новано «ARPA net» за початковими літерами назви Агентства пе­ редових дослідницьких проектів Пентаґону (Pentagon's Advanced Research Projects Agency («ARPA»). Мета була обмежена. «ARPA» мав дати науковцям можливість працювати за військовими контрак­ тами в різних частинах Америки і спільно користуватися своїми ресурсами та ділитися дорогим обладнанням. Принагідно автори «ARPA» продумали і спосіб пересилання повідомлень. Так народи­ лась електронна пошта («e-mail»). «E-mail» — це система кореспонден­ ції, де повідомлення безпосередньо надсилаються від одного комп'ю­ тера до іншого або багатьох інших. Тому тут не буває періоду чекан­ ня, як при пересиланні звичайного листа: під'єднання відбувається негайно.

Пентаґонівський Інтернет до початку 1980-х складався з п'ятисот комп'ютерів, розміщених у військових лабораторіях та універси­ тетських факультетах комп'ютерних наук. Пізніше до нього почали приєднуватись інші університетські працівники, котрі користува­ лися системою у своїх власних цілях. На 1987 рік Інтернет збільшив до 28 тисяч число базових комп'ютерів, які розміщувалися в багатьох університетах і дослідницьких лабораторіях. Користувачі запро­ вадили різноманітні інновації, створивши нове програмне забезпе­ чення, що дало їм можливість брати участь у дискусіях та послугову­ ватися даними досліджень.

Кілька років Інтернет був пов'язаний з університетами. Проте з поширенням домашніх ПК він почав виходити назовні, відтак пере­ жив період сплескоподібного росту. Послуги «он-лайн» («on-line»), «довідкові таблиці» — групи електронного обговорення, а також біб­ ліотеки програмного забезпечення було введено в мережу величезною кількістю людей вже не тільки в Північній Америці, а по всьому сві­ ті. До цієї справи прилучилися корпорації. У 1994 році компанії зрів­ нялися з університетами за рівнем користування мережею.

Зв'язок між Інтернетом та проголошеною інформаційною супермаґістраллю є проблематичним. Дехто вважає (як про це свідчать на­ ведені кількома абзацами вище цитати), що Інтернет насправді і є інформаційною супермаґістраллю. Мовляв, він дещо відрізняється від варіанту, запланованого більшістю фірм кабельного телебачення і телефонних компаній (а також урядів). Інші зауважують, що Інтернету бракує деяких суттєвих характеристик. На їхню думку, справж­ ня супермаґістраль має з'єднувати не тільки комп'ютери, а й інші комунікаційні послуги — від телефону до телебачення.

Основну частину Інтернету становить «Всесвітня мережа» («World Wide Web»). Дійсно, подібно до зозулі в гнізді, вона загрожує перевищити масштаби самого Інтернету. Насправді «мережа» — це всесвітня мультимедійна бібліотека. Її винайшов 1992 року інженерпрограміст у швейцарській фізичній лабораторії; програмне забезпе­ чення, яке популяризувало «мережу» у всьому світі, створив студент Ілінойського університету.

Точне число людей, під'єднаних до Інтернету, невідоме. За при­ близними оцінками воно становить близько 35 мільйонів людей у

«Джон? О! А я сподівалася почути автовідповідач».

© 1996 Boris Drucker from The Cartoon Bank, Inc.

всьому світі. Порівняно з населенням світу це число незначне, однак воно дорівнює населенню країни середніх розмірів. Важливішу роль відіграють темпи поширення. За статистикою, з 1985 року масштаби Інтернету зростали щорічно на 200 відсотків.

ВИСНОВКИ

У світі неймовірних технологічних змін ніхто не може з певністю уявити собі майбутнє. Без сумніву, в осерді цих змін — досягнення медіа-технологій. Багато людей розглядає Інтернет як зразок нового світового ладу, що виникає наприкінці XX століття. Користувачі Інтернету живуть у «кіберпросторі». Кіберпростір — це простір взаємодії, утворений глобальною мережею комп'ютерів, з яких скла­ дається Інтернет. У кіберпросторі, як сказав би Бодрільяр, ми вже не «люди», а повідомлення на екранах один одного. За межами елек-

ті насправді ніхто нікого не знає — чоловік то чи жінка, в якій частині світу перебуває. У відомому мультфільмі про Інтернет пока­ зано собаку, що сидить за комп'ютером. На екрані з'являють­ ся титри: Інтернет добрий тим, що ніхто не знає того, що ви — со­ бака».

Усі знають, як англійське слово «собака» (dog) читається навспак. Існує ще одна історія на тему нових комунікаційних технологій. «Теолог запитує у найпотужнішого суперкомп'ютера: «Чи є Бог?» Комп'ютер відповідає, що йому бракує потужності опрацювання ін­ формації для відповіді на це запитання. Він просить під'єднати йо­ го до решти суперкомп'ютерів світу. І знову потужності бракує. Тоді комп'ютер під'єднався до всіх базових, мініта персональних комп'ютерів. Зрештою він під'єднався до всіх комп'ютерів у автомо­ білях, мікрохвильових печах, відеомагнітофонах, годинниках тощо. Теолог запитав востаннє: «Чи є Бог?» Комп'ютер відповів: «Тепер є!» (Naisbitt, 1995, p. 80).

Цей анекдот подавав надію, але й викликав побоювання стосовно Інтернету. Чи не втратимо ми свої індивідуальні риси в кіберпросторі? Хто над ким пануватиме — комп'ютерна технологія над нами чи ми над нею? Чи не знищать електронні засоби інформації всі інші форми комунікаційних посередників, скажімо, книги? На щастя, на всі ці запитання відповідь майже напевне буде негативною. Зазвичай люди, збираючись разом, не користуються відеозаписом, як на кон­ ференціях. Службовці у царині бізнесу тепер можуть користатися більшим, ніж будь-коли, числом засобів електронної комунікації. Водночас значно почастішали ділові зустрічі, на яких відбувається міжособистісна взаємодія.

Як окремі індивіди, ми не контролюємо процесу технологічних змін, і прискорені темпи таких змін загрожують поглинути на­ ші життя. Однак настання світу комунікацій, принаймні досі, не створило нам «великого брата», радше навпаки, це сприяє децентра­ лізації та індивідуалізму. Нарешті, книги й інші «доелектронні» засоби комунікації навряд чи зникнуть. Хоча ця книга й величенька, нею користуватися зручніше, ніж комп'ютерною версією. «Цифро­ ве опрацювання» Неґропонте створювалося не для описаних ним пристроїв, а як книжка. Навіть Біл Ґейтс вважав за потрібне на­ писати книгу про новий високотехнологічний світ, який він передба­ чає.

Тим часом Інтернет породжує власні реальні проблеми. Нещодав­ но в газеті «Guardian» з'явилася стаття під назвою «Фанати мережі насправді живуть невесело». У статті змальовано життя людей, які щодня витрачають години на комп'ютерну мережу. Утворилася на­ віть група підтримки осіб, залежних від Інтернету, що має назву «Спіймані в тенета» (Caught in the Net»). Кіберпросторові контакти не можуть замінити, та й навряд чи замінять, спілкування людей з плоті й крові.