Материал: Gidens_Sotsiologiya2

1.У сучасному суспільстві почали відігравати фундаментальну роль засоби масової інформації (мас медіа). Мас медіа — це засоби комунікації: газети, журнали, телебачення, радіо, кіно, відео, компакт-диски та інші їх форми, що працюють на масові ауди­ торії.

2.Найважливішими формами перших мас медіа були газети. Вони зберігають своє значення й досі, однак доповнюються іншими, сучаснішими засобами, особливо радіо й телебаченням.

3.Вплив мас медіа на нове життя значний. Вони служать не тільки для розваг, а й надають нам і самі формують багато інформації, якою ми користуємося в повсякденному житті.

4.Незважаючи на численні дослідження телепрограм і фактів на­ сильства, досі не з'ясовано, наскільки і в який спосіб показ на­ сильства на телеекрані стимулює аґресивну поведінку в реально­ му житті. У більшості досліджень недооцінювався ступінь вибір­ кової інтерпретації глядачами побаченого ними, а також складні способи взаємозв'язку «фантастичного» та «реального».

5.Соціологи приділяли значну увагу дослідженню ролі телевізійних новин. Серію досліджень теленовин було проведено групою до­ слідників з університету Ґлазґо («Glasgow Media Group»). Їхня праця, в якій наводилися приклади необ'єктивності у презентації новин, викликали жваві дискусії, що тривають і досі.

6.У розмежуванні різних видів телепрограм важливе значення має поняття жанру. Жанр — це спільне розуміння творцями про­ грами і глядачами того, що демонструється на екрані. Прикла­ дами різних жанрів є новини, «мильні опери», ігрові шоу й трілери.

7.Перелік різних теорій мас медіа і популярної культури значно зріс. На переконання Ініса та МакЛуана, засоби інформації біль­ ше впливають на суспільство тим, як вони інформують, ніж тим, про що вони нас інформують. Говорячи словами МакЛуана, «по­ середником є повідомлення». Наприклад, телебачення впливає на поведінку й цінності людей тому, що воно відрізняється від при­ роди інших мас медіа, скажімо, газет чи книжок.

8.До інших провідних теоретиків мас медіа належать Габермас, Бодрільяр і Томпсон. Габермас відзначає роль мас медіа у ство­ ренні «громадської сфери» — сфери громадської думки та гро­ мадських дебатів.

Бодрільяр перебував під великим впливом ідей МакЛуана. На його думку, нові мас медіа, особливо телебачення, дійсно зміню­ ють «реальність», у якій ми живемо.

На переконання Томпсона, мас медіа створили нову форму соціальної взаємодії — «опосередковану квазі-взаємодію», яка обмеженіша, вужча та однобічніша у порівнянні з повсякденним спілкуванням у суспільстві.

9.Сьогоднішнє розуміння того, що ми живемо в одному світі, знач­ ною мірою є результатом міжнародного масштабу засобів кому­ нікації. Світовий інформаційний порядок — міжнародна система виробництва, розподілу та споживання інформаційних благ — став реальністю. За умов панівного становища індустрі­ альних країн у світовому інформаційному порядку багато людей вважає, що на країни «третього світу» чекає нова форма інфор­ маційного імперіалізму.

10. В індустріях мас медіа у цілому світі, як правило, домінує не­ значне число величезних компаній. Декотрі з них очолюють ві­ домі медіа-підприємці, найвідомішим серед яких є Руперт Мердок. Багато опонентів занепокоєні зосередженням інформаційної влади в руках таких впливових людей, котрих, як то кажуть, не обирають демократичним шляхом.

11. Останніми роками з'являються мультимедійні засоби, пов'язані з розвитком Інтернету та можливим створенням «інформаційної супермаґістралі». Мультимедіа — це поєднання в одному інфор­ маційному засобі функцій різних приладів, які потребують різних технологій; скажімо, «CD-ROM» може відтворювати як зображення і звук, так і програватися на комп'ютері. Стосовно ймовірних соціальних наслідків цих досягнень висловлено бага­ то побоювань, проте судити про це ще рано.

Nick Abercrombie, Television and Society (Cambridge: Polity Press, 1996). Вступ до теми про роль телебачення в новітньому суспільстві, способи продукування та споживання телепрограм.

James W. Carey, Communication as Culture: Essays on Media and Society

(London: Unwin Hyman, 1989). Цікава та доступна добірка есе про важ­ ливість комунікацій та медіа в традиційному та сучасному суспільствах.

Richard Collins and Cristina Murroni, New Media, New Policies (Cambridge: Polity Press, 1996). Огляд нових комунікацій, медіа-технологій та їх регулювання.

John Eldridge (ed.), Getting the Meessage: News, Truth and Power (London: Routledge, 1993). Оновлена серія дискусій про доробок «медіа групи» з Ґлазґо.

John Eldridge (ed.), Glasgow Media Group Reader, vol. 1 (London: Routledge, 1995). Корисний аналіз змісту, мови та відеоряду новин.

John Fiske, Understanding Popular Culture (London: Unwin Hyman, 1990). Корисний аналіз змісту, мови та візуальності новин.

James Lull, Media, Communication, Culture (Cambridge: Polity Press, 1995). Корисне дослідження впливу масових комунікацій на культуру.

Nicholas Negroponte, Being Digital (London: Hodder and Stoughton, 1995). Варта уваги праця про вплив нової інформаційної технології.

The Polity Reader in Cultural Theory (Cambridge: Polity Press, 1994).

John Thompson, The Media and Modernity: A Social Theory of the Media

(Cambridge: Polity Press, 1995). Провідне нове аналітичне вивчення ролі медіа у поступі сучасних суспільств.

У я в і т ь собі Жан-Поля Дідьйо — селянського хлопця, котрий зрос­ тав у французькому селі близько двохсот років тому. У 1750 році Жан-Полю сповнилося 14 років. Він не вміє ні читати, ні писати, але це не дивно, адже в селі лише кілька дорослих можуть розібрати на письмі одне чи два слова. В окрузі є кілька шкіл, де порядкують ченці та черниці, однак Жан-Поль ніколи в житті не ходив до школи. Він ніколи не знав людей, котрі вчилися в школі, за винятком місце­ вого священика. Останні вісім-дев'ять років Жан-Поль здебільшого виконував домашні обов'язки та працював у полі. З віком від нього вимагається більше працювати на важкій фізичній роботі — ходити за плугом на батьківській ділянці.

Навряд чи Жан-Поль коли-небудь залишить місцевість, де наро­ дився, і, можливо, проведе майже все життя в селі, лише зрідка бу­ ваючи в довколишніх селах та містечках. Імовірно, що років у п'ят­ десят він успадкує батькову землю і розділить її зі своїми молодшими братами. Жан-Поль усвідомлює, що він «француз», що його країною керує певний монарх і що за межами Франції існує більший світ. Однак він має лише невиразне уявлення навіть про «Францію» як про окрему політичну цілісність. Для нього не існує такого поняття, як «новини» чи засоби регулярної передачі інформації про події, що відбуваються. Своїми знаннями про навколишній світ він завдячує розповідям та історіям, які чув від дорослих та подорожніх. Як і всі інші в його селі, він довідується про найважливіші події, такі як смерть короля, тільки через кілька днів, тижнів, а то й місяців.

Хоча в сучасному розумінні Жан-Поль — неосвічений хлопець, його аж ніяк не назвеш невігласом. Він чуйно ставиться до своєї ро­ дини та дітей, адже йому з малих років доводилося піклуватись про менших за себе. Він добре вміє ходити коло землі, ростити хліб, збе­ рігати харчові припаси. Він добре знає місцеві звичаї й традиції, і, крім обробітку землі, вміє прясти, плести кошики тощо.

Жан-Поль — вигаданий персонаж, але його життєвий шлях ціл­ ком типовий для жителів тодішньої Європи. Порівняймо цей опис із сьогоденням. В індустріально розвинених країнах практично кожен вміє читати й писати. Всі ми усвідомлюємо себе членами певного су­ спільства і маємо принаймні загальні знання про географічне поло­ ження нашої країни в світі та про її історію. Упродовж всього життя ми зазнаємо впливу інформації, яку одержуємо з книжок, газет, журналів і телебачення. Всі ми вчилися в школі. Друковане слово та електронна комунікація, поєднані з офіційним навчанням у школах і коледжах, стали відігравати фундаментальну роль у нашому способі життя.