Магистерская работа: Формування комунікативних умінь та навичок майбутніх викладачів фізичної культури

Комунікативні вміння та навички викладача фізичної культури полягають у: встановленні педагогічно доцільних взаємовідносин з окремими студентами, групами, студентськими колективами; створенні сприятливого мікроклімату на занятті, розташуванні до себе студентів; регулюванні внутрішньоколективного ставлення студентів під час спортивних ігор на заняттях, на спортивних тренуваннях, змаганнях, туристичних походах і т.п.; орієнтуванні в нових умовах, спроможності перебудовувати свою поведінку.

РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ ТА НАВИЧОК У МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

2.1 Організація та методи дослідження

Мета нашого дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні, розробці та експериментальній перевірці комплексу організаційно-методичних заходів формування комунікативних умінь та навичок майбутніх викладачів фізичної культури.

Відповідно до поставлено мети необхідно було вирішити наступні завдання:

- вивчити стан проблеми формування комунікативних умінь та навичок майбутніх викладачів фізичної культури та визначити основні поняття дослідження;

- виявити специфіку формування комунікативних умінь та навичок майбутніх викладачів фізичної культури;

- обґрунтувати, розробити та експериментально перевірити ефективність комплексу організаційно-методичних заходів формування комунікативних умінь та навичок майбутніх викладачів фізичної культури;

розробити методичні рекомендації для викладачів ВНЗ з формування комунікативних умінь та навичок майбутніх викладачів фізичної культури.

- на основі психолого-педагогічних досліджень виявити та визначити рівень сформованості, професійно значущих якостей майбутніх викладачів - тренерів у ВНЗ та експериментально перевірити шляхи їх вдосконалення у навчально-виховному процесі на прикладі підготовки фахівців Харківської державної академії фізичної культури

Магістерське дослідження здійснювалося на базі Харківської державної академії фізичної культури. Дослідно-експериментальною роботою на різних етапах було охоплено 30 студентів третього курсу навчання, спеціальності «Викладач фізичної культури», денної форми навчання. На першому етапі дослідження нами було сформовано контрольну групу (КГ-1), та експериментальну групу (ЕГ-1). Достовірність результатів дослідження забезпечена репрезентативністю вибірки, відповідністю методів дослідження меті і задачам роботи, кількісним і якісним аналізом даних.

Експеримент проводився у такі етапи. На першому етапі дослідження мало місце вивчення та аналіз психолого-педагогічної літератури, спеціальної фахової літератури, методичної літератури, нормативних документів і посібників за обраною темою дослідження, було визначено об’єкт, предмет, мету та завдання дослідження, розроблено програму експерименту. Було проведено констатувальний експеримент, за допомогою спостереження, тестування, математичних методів нами були визначено та оцінено рівень сформованості комунікативних умінь та навичок майбутніх викладачів фізичної культури, розроблено методику формувального експерименту.

На другому етапі було впроваджено у навчання комплекс організаційно-методичних заходів для формування комунікативних умінь та навичок майбутніх викладачів фізичної культури.

На третьому етапі перевірялась ефективність застосування комплексу організаційно-методичних заходів для формування комунікативних умінь та навичок майбутніх викладачів фізичної культури, систематизовано результати теоретичних пошуків, проведено роботу по узагальненню результатів етапів експерименту, сформульовано висновки констатувального та формувального експериментів, розроблено методичні рекомендації для викладачів ВНЗ з формування комунікативних умінь та навичок у майбутніх викладачів фізичної культури, здійснювалося оформлення магістерської роботи.

Зазначаємо, що наукове дослідження може відбутися на двох рівнях: емпіричному, коли здійснюється процес накопичення фактів, і теоретичному, на якому здійснюється узагальнення знань, − загальні методи пізнання.

У ході реалізації завдань дослідження були використані теоретико-бібліографічний аналіз психолого-педагогічної літератури, спеціальної фахової літератури, методичної літератури, аналіз нормативних документів і посібників за обраною темою дослідження; узагальнення результатів експерименту. Метод вивчення наукової літератури передбачає перегляд наукових праць з питань педагогіки, історико-педагогічних документів, періодичних педагогічних видань, довідкової педагогічної літератури, підручників і методичних посібників з педагогіки і суміжних наук. Шляхом теоретичного аналізу є можливість довідатись, які сторони і проблеми вже добре вивчено в галузі педагогіки, з яких ведуться наукові дискусії, що застаріло, а які питання ще не вирішено. Крім того, це дає змогу з’ясувати, що найбільш суттєвого було створено з досліджуваної проблеми на сьогодні, оскільки це важливо для збирання ідей і визначення джерел, на основі яких і будуватимуться всі гіпотези, моделі, проекти майбутньої роботи дослідника [49].

З метою накопичення наукових фактів доцільно використовувати метод вивчення нормативних та інструктивно-методичних документів з досліджуваної проблеми, що озброює дослідника певними об’єктивними даними, які характеризують реально сформовану практику організації освітнього процесу.

Методи емпіричного дослідження забезпечили можливість безпосереднього пізнання навчально-виховної діяльності, що збагачує емпіричну основу освіти і створює базу для подальшого теоретичного пізнання.

Методи емпіричного рівня пов’язані з явищами, що вивчаються і використовуються на етапі формування наукової гіпотези. Ці методи допомагають виявити ті чи інші достовірні факти, об’єктивні прояви в проходженні досліджуваних процесів.

Серед емпіричних методів дослідження, які використано в магістерській роботі є такі: спостереження та тестування з метою визначення комунікативної сфери майбутніх викладачів фізичної культури. Спостереження безпосередньо відображає явища, процеси без прямого втручання в їх розвиток, підпорядковане завданням наукового дослідження.

Загальні вимоги до наукового спостереження є такими:

− однозначність мети, задумки;

− систематичність в методах спостереження;

− об`єктивність;

− можливість контролю або шляхом повторного спостереження, або за допомогою експерименту. Систематичним, планомірним спостереженням певною мірою, встановлюються внутрішні закономірності та зв`язки, розвиток явищ.

Тестування - метод діагностики із застосуванням стандартизованих запитань та завдань, що мають певну шкалу значень. Тест - це стандартизоване, часто обмежене в часі дослідження, призначене для встановлення кількісних (і якісних) індивідуально психологічних розходжень. Під тестом розуміється специфічний інструмент для оцінювання психологічних якостей особистості. Він складається із сукупності завдань або питань, пропонованих у стандартних умовах і призначених для виявлення часткових типів поведінки.

Ці визначення містять наступні загальні моменти: тест - це один із методів виміру в психодіагностиці поряд з такими, як проективні методи, стандартизовані самозвіти, інтерв'ю та ін.; це метод виміру властивостей особистості; це метод виміру, що характеризується високим ступенем об'єктивності, надійності і валідності. Обираючи тестування як метод діагностики комунікативної сфери, ми спиралися на такі вимоги:

По-перше, перевагу має найбільш простий метод і найменш трудомісткий з тих, що дозволяють отримати бажаний результат.

По-друге, метод тестування є доступним не тільки для педагогічного працівника, але і для студента при мінімумі фізичних і психологічних умов, необхідних для його проведення.

По-третє, технологія застосовування тестових методів повинна бути чіткою і зрозумілою. Використані тестові методики налаштовують студента на його довірливе відношення, на співпрацю, що виключає виникнення побічних мотивів, здатних негативно вплинути на результати.

Від інших способів обстеження тестування відрізняється простотою, доступністю, точністю, можливістю автоматизації. Це дозволяє об'єктивно виміряти характеристики процесу або явища, що вивчаються. Бажано, щоб студенти за допомогою психологічних тестів визначили, якими особистісними рисами вони володіють і якою мірою.

Процес тестування має три етапи:

) вибір тесту (визначається метою тестування і ступенем його достовірності та надійності);

) проведення тестування (визначається інструкцією);

Експеримент - це комплекс методів дослідження, який забезпечує науково-об`єктивну перевірку правильності обгрунтованої на початку дослідження гіпотези. Проведення експерименту в нашому дослідженні сприяло усвідомленню регулярності, систематичності необхідних навчальних впливів, а також надав різноманітний матеріал для подальшої статистичної обробки. Експеримент було впроваджено для перевірки ефективності застосування запропонованих шляхів формування комунікативних умінь та навичок майбутніх викладачів фізичної культури.

Власне експеримент повинен задовольняти деяким специфічним вимогам, які витікають з необхідності дотримуватися інтересів та професійних очікувань досліджуваних. В експериментальних групах було створено найбільш сприятливі умови для навчання комунікативним навичкам та вмінням.

Методи математичної статистики використовувалися для обробки отриманих експериментальних даних.

Таким чином, узагальнюючи дані, отриманні за рахунок детального огляду науково-теоретичної літератури з проблеми, як базового етапу в дослідній роботі можна констатувати, що при проведенні психолого-педагічних досліджень доцільно користуватися різними видами діагностики, пристосовуючи їх до власної мети задля досягнення об’єктивного та вірного результату.

В процесі вирішення поставлених задач були використані тестові методики. Щоб не компрометувати студентів при проведенні такого тестування, їм потрібно підказати, що результати відповідей на психологічні тести практично потрібні тільки їм самим і не становлять цінності для оточення. Такі роз´яснення з боку викладача спонукають студентів відповідати на поставлені запитання щиро, що дає змогу одержати більш достовірні результати.

Для діагностики рівня комунікативних здібностей (схильностей) використовувався особистісний опитувальник «Методика по визначенню комунікативних та організаторських схильностей» (КОС) за допомогою якого оцінювався рівень уміння встановлювати контакти з людьми, ступінь прагнення до розширення сфери спілкування і задоволення від участі в колективній взаємодії (Додаток А).

Для діагностики рівня потреби в спілкуванні використовувався особистісний опитувальник В. В.Шпалінського, І. В.Распопова для визначення прагнення людини належати групі, спільно з нею взаємодіяти та призводить до домінування установок на згоду і емоційні контакти (додаток Б).

Методика діагностики самоконтролю в спілкуванні М. Снайдера застосовувалася нами для визначення рівня комунікативного контролю, уміння управляти своїми емоціями, здібності до самовираження в різних ситуаціях (Додаток В).

Дослідження комунікативної сфери випробуваних студентів починалося з використання «Методики по визначенню комунікативних та організаторських схильностей». Кожному досліджуваному був запропонований набір, що складається з інструкції і бланка відповідей. Пропонувалося на кожне з 20-ти питань відповісти «так» чи «ні».

Потім студентам був наданий для роботи опитувальник В. В. Шпалінського, І. В. Распопова. для визначення рівня потреби в спілкуванні. За допомогою інструкції і бланка відповідей їм пропонувалося також оцінити словами «так» і «ні» своя згоду або незгоду з кожним з 25 тверджень які описують типові життєві ситуації. Надалі, підраховувалася сума збігу з ключем, і по формулі визначався коефіцієнт комунікабельності і рівень потреби в спілкуванні.

Для дослідження діагностики оцінки самоконтролю в спілкуванні М. Снайдера випробовуваним було запропоновано поетапно відпрацювати наданий опитувальник, що складається з трьох частин.

Перша частина містить 10 тверджень які описують реакції на деякі ситуації, кожне твердження оцінювалося випробовуваними як вірне або невірне стосовно самого себе. Таким чином, визначався рівень комунікативного контролю. В другій частині студентам пропонувався тест №1 «Чи вмієте Ви слухати», в якому з 25 варіантів ситуацій пропонувалося вибрати ті, які, на думку студента, викликають у нього незадоволення, досаду і роздратування при бесіді з будь-якою людиною (товаришем, керівником або просто випадковим співбесідником).

В другій частині діагностичної методики випробовуваний визначався як «поганий», «хороший» або «відмінний співбесідник», а також співбесідник, якому властиві деякі недоліки.

При роботі з тестом «Чи вмієте Ви слухати» №2 (третя частина опитувальника), випробовуваним пропонувалося дати відповіді на 10 питань за допомогою запропонованих варіантів відповідей, які оцінювалися у відповідних балах, що в результаті визначало рівень розвитку уміння слухати, тобто - слухач високого, середнього або низького рівня.

При проведенні тестування час роботи обмежено не було. В середньому процедура зайняла приблизно 1,5 години.

Результати тестування представлені на рисунку 2.1.

Рис. 2.1 Рівні розвитку комунікативних схильностей студентів в КГ-1 та ЕГ-1 (констатувальний етап експерименту)

Дослідження комунікативних та організаторських схильностей показало, що високий рівень зафіксовано у 26,6% студентів. Такі люди звичайно прагнуть підтримки і встановлення добрих відносин, сильно переживають при їх розриві, здатні заради відновлення відносин прощати провину інших. Вони, як правило, відчувають постійну високу потребу в спілкуванні, і дуже залежать від думки оточуючих, орієнтуються на неї. Така особливість притаманна екстравертам. Вони відчувають потребу в комунікативній і організаторській діяльності і активно прагнуть її, швидко орієнтуються у складних ситуаціях, невимушено поводяться в новому колективі, це ініціативні люди, які вважають за краще у важливій справі або в складній ситуації, що створилася, ухвалювати самостійні рішення, відстоюють свою думку і домагаються, щоб вона була прийнята іншими. Вони можуть внести жвавість в незнайому компанію, люблять організовувати різні ігри, заходи, настирні в діяльності, яка їх привертає, і самі шукають такі справи, які б задовольняли їх потребу в комунікації і організаторській діяльності. Люди з високим комунікативним рівнем є добрими слухачами, що має велике значення в роботі викладача фізичної культури. Також у них домінують позитивні емоції і є бажання зближуватися з людьми на емоційній основі. Середній рівень комунікативних та організаторських схильностей нами був виявлений у 66,8% випробовуваних. Для них є характерним вміння встановлювати контакти з людьми, прагнення до розширення сфери спілкування і задоволення від участі в колективній взаємодії. Вони прагнуть контактів з людьми, не обмежують коло своїх знайомств, відстоюють свою думку, планують свою роботу, проте потенціал їх схильностей не відрізняється високою стійкістю. Ця група випробовуваних потребує подальшої серйозної і планомірної роботи по формуванню і розвитку комунікативних і організаторських схильностей. 6,6% студентів, що володіють низьким рівнем − зазвичай замкнуті, легко переносять самотність мають низький рівень прояви комунікативних і організаторських схильностей. Вони не прагнуть спілкування, відчувають себе скутими в новій компанії, колективі, вважають за краще проводити час віч-на-віч із собою, обмежують свої знайомства, зазнають труднощі у встановленні контактів з людьми і під час виступу перед аудиторією, погано орієнтуються в незнайомій ситуації, не відстоюють свою думку, важко переживають образи. В багатьох справах вони вважають за краще уникати прийняття самостійних рішень і прояву ініціативи.