71 сільського господарства.
Землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватися у власність іноземним громадянам, особам без громадянства та іноземним державам.
Таблиця 3.1
Землі сільськогосподарського призначення на початок 2009 р.
Показники
Млн га
%
Всього земель сільськогосподарського призначення
41,8 69,3 в т.ч. орних земель
32,5 53,9
Пасовищ
5,5 9,2
Природних сіножатей
2,4 4,0 багаторічних насаджень
0,9 1,5
інших земель
1,2 2,0
Україна належить до європейських держав з найвищою розораністю земель, яка досягла 57,1% всього земельного фонду, в тому числі 79,8 - сільськогосподарських угідь, що є значним недоліком.
За землезабезпеченістю населення серед розвинених країн світу
Україна посідає третє місце. Так, у Канаді на одного жителя припадає 1,46 га ріллі, у Росії - 0,86; в Україні - 0,67, у США - 0,61; у Болгарії - 0,56; у Польщі
- 0,36; у Франції - 0,31; у Німеччині - 0,14; у Китаї - 0,11; у Великій Британії -
0,09 га.
В Україні склалися три великі фізико-географічні зони: Полісся,
Лісостеп і Степ - із своєрідним комплексом природних ресурсів та рівнем використання землі. Так, на Поліссі, яке займає майже 25% території
України, сільськогосподарські угіддя становлять трохи більше половини земельної площі. Решта її зайнята під лісами, водоймами, болотами та різними непридатними землями, забудовами міст і сіл та шляхами сполучення. Велика питома вага у структурі сільськогосподарських угідь, пасовищ і сіножатей сприяє розвитку у цій зоні інтенсивного скотарства, а в
Карпатах - і вівчарства. Слід зазначити, що на Поліссі і в гірських та передгірських районах Карпат і Криму можливе деяке збільшення площі сільськогосподарських угідь за рахунок господарського освоєння перезволожених ділянок, пісків та інших малопродуктивних земель. Зона
Лісостепу характеризується дуже високим рівнем освоєння земель для сільськогосподарського виробництва - 73,1% загальної площі. Тут майже всі землі уже освоєні і розширювати площі сільськогосподарських угідь за рахунок інших малопродуктивних земель немає можливості.
У Степу землі в сільськогосподарському виробництві ви- користовуються найбільш інтенсивно - 77,3 % площі. Можливості для залучення нових земель для сільськогосподарського виробництва вичерпані.
Одним з основних показників використання орних земель є структура посівних площ. Під нею слід розуміти процентне співвідношення окремих культур або їх груп у загальній посівній площі. Залежно від природно- економічних умов, потреб народного господарства в різних видах продукції
72 та економічної ефективності її виробництва у кожній зоні склалась і відповідна структура посівних площ.
Таблиця 3.2
Посівна площа в Україні в 2008 році
Показники
тис. га
%
Вся посівна площа
27 539 100
із них зернові культури
15 448 56,1 цукрові буряки
897 3,3 соняшник
2834 10,3 картопля
1590 5,8 овочі
479 0,4 кормові культури
5858 21,3 чисті пари
2692 9,8
Склад і співвідношення земельних угідь не постійні. З розвитком техніки, меліорації в обробіток і використання включають такі землі, які раніше не використовувались. Отже, одні угіддя переходять в інші (пасовища в орні, болота в сіножаті, проводяться насадження садів, лісів, на місці ярів створюють ставки). Перехід одних видів земельних угідь в інші називається
їх трансформацією.
За восьмирічний період з 2000 по 2008 рік у використанні орних земель відбулися певні зміни кількісного характеру. Так, загальна площа ріллі зменшилася з 33 562 тис. до 32 544 тис. га, або більш як на 1 млн га, що пев- ною мірою пояснюється трансформацією цього виду угідь у сіножаті та пасовища, площа яких розширилася до 542 тис. га.
На початок 2008 р. 51% територій України знаходився в приватній власності, а якщо відняти дзеркало вод, то пропорція буде 53 : 47. Закон передбачає розділення загальнодержавної земельної власності на державну і комунальну, але цей розділ ще не проведений. Динаміку процесу приватизації земельного фонду України за даними Державного комітету
України із земельних ресурсів демонструє табл.3.3.
Таблиця 3.3.
Земельний фонд України за формами власності
Рік
Форма земельної власності державна приватна колективна тис. га
% тис. га
% тис. га
%
1991 60355 100,0
-
-
-
-
1992 60355 100,0
-
-
-
-
1993 60199 99,7 14 0,02 142 0,2 1994 57823 95,8 911 1,5 1622 2,7 1995 55149 91,4 1489 2,4 3718 6,2 1996 36311 60,2 1925 3,2 22119 36,6 1997 33142 54,9 2447 4,1 24737 41,0 1998 30701 50,9 3090 5,1 26563 44,0 1999 30097 49,9 3394 5,6 26864 44,5
73
Рік
Форма земельної власності державна приватна колективна тис. га
% тис. га
% тис. га
%
2000 29266 48,5 4327 7,2 26762 44,3 2001 30167 50,0 29109 48,2 1079 1,8 2002 30027 49,7 29807 49,4 521 0,9 2003 29872 49,5 30178 50,0 305 0,5 2004 29797 49,4 30326 50,2 232 0,4 2005 29671 49,2 30543 50,6 141 0,2 2006 29596 49,0 30642 50,8 117 0,2 2007 29550 49,0 30704 50,9 101 0,1 2008 29477 48,9 30794 51,0 84,0 0,1
Сьогодні фонд приватизованих земель в Україні майже повністю складається з сільськогосподарських угідь. У приватній власності знаходиться 83% ріллі і садів, і не набагато більше третини природних кормових угідь. Несільськогосподарських земель процес приватизації торкнувся незначною мірою. У цій частині земельного фонду в приватну власність перейшло лише 400 тис. га, або 2,5%, хоча закон дозволяє продаж цієї категорії земель, а в державному бюджеті навіть розписані доходи від такого продажу. Ймовірно, що приватизація несільськогосподарських земель прискориться після розділення державної і комунальної земельної власності, але поки майже 99% приватної земельної власності - сільськогосподарські угіддя.
Ця частина національного багатства була передана новим власникам безоплатно, тобто неринковим шляхом, але наявність обширної приватної земельної: власності з правом її продажу (тимчасово відкладеним мораторієм) слід розглядати як створення первинного ринку землі. При формуванні і розвитку вторинного земельного ринку збільшуватиметься число землевласників, які купили землю, тобто землеволодіння стане частиною інвестиційного процесу. Світовий досвід свідчить, що саме
інвестиційне землеволодіння забезпечує найбільш ефективне використання і найбільшу капіталізацію земельних ресурсів. Як з цих позицій повинні розвиватися земельні відносини в Україні і що розуміється під повноцінним ринком земель, формування якого передбачається урядовими програмами?
Трактування найважливішого соціально-економІчного інституту, що позначається поняттям «ринок землі», багато в чому залежить від змісту самого терміна. Гід цим словосполученням можна розуміти правову можливість придбання земельних ділянок у власність шляхом покупки, широкий розвиток земельної іпотеки, або, звузивши дефініцію, позначити нею тільки професійну торгівлю землею (ріелтерство). Є також й інші елементи земельних відносин, які було б логічно вважати ринковими, наприклад, зміна суб'єктів земельної власності за допомогою спадкоємства, дарування, міни. Суб'єктами земельного ринку здатні виступати не тільки приватні землевласники: державна і комунальна влади можуть не тільки
74 продавати, але і купувати землю, наприклад, процедурою викупу.
Тому термін «земельний ринок» слід розуміти як сукупність земельних відносин. що дозволяють реалізувати титул землевласника для отримання ринкової вигоди. Зокрема, землі сільськогосподарського призначення можуть забезпечити їх власникові ринковий ефект при використанні: 1) для товарного виробництва; 2) для здачі в оренду; 3) для продажу або застави. Ці три види отримання ринкового результату слід розглядати як три форми ринку землі.
Сьогодні в
Україні
14 млн га, тобто третина всього сільськогосподарського земельного фонду, використовується їх власниками для своєї аграрної підприємницької діяльності. Отримана для реалізації продукція і безкоштовність землекористування - форма ринкової реалізації права земельної власності в даному випадку. У розвинених країнах цей вид земельного ринку займає більшу питому вагу: у країнах Європейського
Союзу фермерське землекористування на 2/3 власне і на 1/3 - орендне.
В Україні зараз основна форма ринку землі - оренда. В оренді знаходиться же 21 млн га, тобто половина аграрного земельного фонду.
Орендарями є великі сільськогосподарські підприємства - 16 млн га, фермерські господарства - З млн га, господарства населення та інші орендарі
- 2 млн га.
Основні орендодавці - власники земельних паїв. По цьому виду земельної оренди є докладна статистика. На початок 2008 р. власники земельних паїв ригали 4,5 млн орендних договорів, з них 50% - з господарствами, де вони отримали ці паї, 13 % - з фермерськими господарствами, 37% - з іншими суб’єктами орендних відносин. Структура орендних договорів за термінами оренди була такою: до 5 років - 73%, 6-10 років - 20%, понад 10 років - 7%.
У 2007 р. річна орендна плата за гектар сільськогосподарських угідь дорівнювала 140 грн, з яких тільки 19% - грошові виплати. І рівень орендних плат, і їхмала монетизація свідчать про дуже низький розвиток ринкових відносин в цьому домінуючому сегменті земельного ринку, про відсутність серйозної конкуренції серед орендарів. Формально мораторій на продаж земельних паїв введений для захисту селян від масової скупки земель за заниженими цінами. Фактично ж він захищає інтереси орендарів, перш за все власників великих сільськогосподарських підприємств.
Мораторій безальтернативно заганяє селян на обширний ринок земельної оренди, де вони вимушені продавати орендні права задешево.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 62
3.2.3. Земельний кадастр і грошова оцінка землі Землі сільськогосподарського призначення істотно відрізняються за своєю родючістю, що безпосередньо позначається на результатах господарської діяльності підприємств та інших землекористувачів. Ці відмінності є об'єктивними, тому виникає необхідність у порівняльній оцінці
75 різних видів ґрунтів, яка відбивала б їх кількісну диференціацію щодо економічної родючості. Крім того, радам народних депутатів, підприємствам, організаціям і установам, орендарям, власникам присадибних ділянок необхідні повні відомості про землю з метою організації її раціонального використання та охорони і регулювання земельних відносин. Вирішення цих питань досягається за допомогою Державного земельного кадастру.
Земельний кодекс України передбачає його ведення за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів.
Земельний кадастр - це система необхідних відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх розподіл поміж власниками землі і землекористувачами за категоріями земель, про їх оцінку, класифікацію, кількісну та якісну характеристику
і народногосподарську цінність.
Основними складовими частинами державного земельного кадастру є кадастрове зонування, кадастрові зйомки, державна реєстрація земельних ділянок, облік кількості та якості земель, їх бонітування, економічна оцінка та грошова оцінка земельних ділянок.
Кадастрове зонування передбачає встановлення меж кадастрових зон та кварталів, меж оціночних районів і зон, місця розташування обмежень щодо використання земель. Кадастрові зйомки являють собою комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.
Завдання кількісного обліку земельних ресурсів полягає в постійному системному веденні й оновленні інформаційних даних , які характеризують кожну земельну ділянку за площею та складом угідь. Облік якості землі
відображає відомості, які характеризують земельні угіддя за природними властивостями та набутими властивостями, що впливають на їх родючість.
Бонітування або якісна оцінка землі здійснюється за даними обліку якості землі. її мета полягає в тому, щоб на основі найбільш важливих природних властивостей (ознак) ґрунтів, які корелюють з урожайністю, виділити ґрунтові відміни, ґрунтові класи й агровиробничі групи ґрунтів, систематизувати їх за природною якістю і господарською цінністю для вирощування певних сільськогосподарських культур. Така систематизація - це відносна оцінка видів ґрунтів як природного тіла за сумою відповідних властивостей (вмістом гумусу, поживними елементами, температурним і водним режимами, конфігурацією й особливостями рельєфу тощо) і оцінюється в балах (показник бонітету) за 100-бальною шкалою. Вищим балом оцінюються ґрунти з кращими властивостями з найбільшою природною продуктивністю.
Економічна оцінка характеризує продуктивну здатність землі як засобу виробництва. Відмінність її від бонітування полягає в тому, що земля оцінюється не як природне тіло, а як засіб виробництва в нерозривному зв'язку з економічними умовами виробництва. Це означає, що однакові в природному відношенні ґрунти, які належать за своєю генезою, фізико- хімічними і біологічними властивостями до того самого бонітету, можуть дістати різні бали економічної родючості через різні умови господарювання
(місцеположення, спеціалізацію, дорожні умови тощо).
76
Для регулювання економічних відносин саме і використовуються дані економічної оцінки землі. Вона здійснюється в двох аспектах: а) загальна
оцінка, б) часткова оцінка (ефективність вирощування окремих сільськогосподарських культур або видів багаторічних культурних насаджень). Критеріями загальної економічної оцінки землі є: 1) вартість валової продукції (грн/га), оціненої за єдиними спеціально розробленими кадастровими цінами; 2) окупність витрат, що визначається відношенням вартості продукції до витрат на її одержання; 3) диференціальний дохід, що є додатковим чистим доходом на землях кращої якості і місцеположення.
Критеріями часткової оцінки є врожайність культури в ц/га, окупність витрат, диференціальний дохід від кожної вирощуваної культури. Результати часткової оцінки ефективності вирощування окремих культур дають змогу підприємствам правильно вирішувати проблему добору найефективніших для них галузей рослинництва, встановлювати їх оптимальне співвідношен- ня, здійснювати об'єктивну оцінку діяльності окремих рослинницьких підрозділів за наявності в них різноякісних земель, а також більш обґрунтовано визначати планову врожайність і ті параметри господарської діяльності, що пов'язані з її рівнем (обсяги реалізації продукції, витрати на її перевезення і доробку тощо).
На основі одержаних базисних критеріїв по кожному оціночному району складаються оціночні шкали в абсолютних і відносних показниках.
Вони використовуються для кількісного порівняння економічної родючості земельних ділянок. Відносні показники оцінки виражаються в балах. При цьому найвище значення оціночного показника певної таксономічної одиниці
- ґрунтова відміна, ґрунтовий клас, агровиробнича група ґрунтів - береться за
100 балів. Бал інших таксономічних одиниць визначають діленням абсолютного значення їх оціночного показника на абсолютне значення показника, взяте за 100 балів, і множенням одержаного результату на 100.
Дані економічної оцінки землі мають велике значення для обгрунтованого регулювання земельних відносин, зокрема вони є основою для грошової оцінки земельної ділянки різного цільового призначення. Така оцінка визначається на рентній основі. Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок, згідно нового Земельного кодексу, може бути нормативною і експертною.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок здійснюється для визначення розміру земельного податку, орендної плати, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо.
Експертна оцінка використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок.
Грошова оцінка землі на загальнодержавному рівні в Україні вперше була здійснена згідно з
«Методикою грошової оцінки землі сільськогосподарського призначення та населених пунктів», затвердженою
Постановою Кабінету міністрів України від 23 березня 1985 р.
Грошова оцінка землі - це розрахункова величина, і її не можна