58 господарювання. Без визначення обсягів робіт неможливо розрахувати потребу в робочій силі та фонд оплати праці, спланувати необхідну кількість працівників за періодами робіт, визначити показники господарської діяльності. У зв'язку з цим розробка норм є відповідальним завданням.
Кодексом законів про працю України визначено, що норми праці - норми виробітку, часу обслуговування, чисельності - встановлюються для працівників відповідно до рекомендацій з нормування праці в галузях народного господарства, затвердженими постановою Міністерства праці
України від 19 травня 1995 р № 2. Згідно з цими рекомендаціями матеріали для нормування праці поділяються на міжгалузеві, відомчі, місцеві.
Нормативна мережа Міністерства аграрної політики України з вирішення практичних завдань нормування праці в аграрному секторі економіки створена на базі науково-дослідного центру нормативів праці
(центр "Агропромпраця"). Центр "Агропромпраця" розробляє міжгалузеві і галузеві збірники норм праці і витрат паливо-мастильних матеріалів та довідники кваліфікаційних характеристик професій працівників.
Керівники та адміністрація підприємств зобов'язані забезпечити запровадження у встановленому чинним законодавством порядку нові прогресивні нормативи і норми часу, постійно удосконалювати організацію праці, забезпечувати широке впровадження технічно обгрунтованих норм для усіх категорій працюючих, вводити міжгалузеві та галузеві норми виробітку, часу, обслуговування, нормативи чисельності, затверджувати нові
і переглядати діючі нормативи, а також нормовані завдання для робітників погодинників, систематично проводити аналіз норм і нормативів праці, створювати умови для високопродуктивної робити та підвищення продуктивності.
За час реформування в аграрному секторі АПК, із завершенням процесу приватизації майна, землі, організацією селянських фермерських господарств, приватних та орендних колективів роль нормування праці ще більше посилюється. Все частіше об'єктом досліджень у нормуванні стає праця цілого колективу з урахуванням комплексу взаємопов'язаних робіт залежно від конкретних умов виробництва.
У поєднанні з поліпшенням організації виробництва це дає можливість для створення обгрунтованої бази даних, складання бізнес-планів та внутрішньогосподарського планування, поширення передового виробничого досвіду, вдосконалення форм і систем оплати праці, а в кінцевому підсумку
- забезпечення зростання ефективності сільськогосподарської праці.
У нормах праці, що встановлюються, потрібно враховувати досягнення науки і передового досвіду, раціональні режими праці та відпочинку виконавців.)
Крім того, норми праці повинні відповідати природноекономічним та організаційно-технологічним умовам виконання трудових процесів, а також бути об'єктивною основою побудови раціональних форм і систем оплати праці.
Нормування праці - це сукупність методів, прийомів та розрахунків за допомогою яких встановлюються обгрунтовані норми праці.
59
Вихідними величинами, що регламентують встановлення норм, є нормативи часу на виконання окремих елементів операцій за їх складовими: швидкість руху агрегату, ширина захвату агрегату, режим роботи устаткування та ін.
До основних принципів нормування праці, положення яких слід враховувати при визначенні норм виробітку, належить:
• Технічне, економічне й психофізіологічне обгрунтування норм виробітку в умовах застосування економічно вигідної технології і раціональної організації праці та при збереженні оптимальної інтенсивності праці виконавця протягом усієї робочої зміни з урахуванням різниці продуктивності праці при входженні в роботу, в інтенсивний її період і при зниженні продуктивності внаслідок втоми.
• Єдність і гнучкість при розробці норм виробітку на ідентичні роботи з урахуванням диференційованих нормоутворювальних факторів - забур'яненості поля, висоти травостою, фізичного стану грунту, його вологості тощо.
• Диференціація норм праці залежно від природно-економічних і організаційно-технічних умов.
• Прогресивність норм парці залежно від технології виробництва, новітності технічних засобів, раціональної організації праці, робочих місць, методів та прийомів праці.
• Нормування допоміжних робіт і робіт обслуговуючого персоналу.
Методи нормування праці - це дослідження трудового процесу за
Основними його елементами та визначення способу, за допомогою якого встановлюється норма виробітку.
Існують два принципово відмінні методи нормування праці: сумарний і аналітичний
(за елементами). Сумарний- норми виробітку встановлюють експериментальним шляхом не на окремі елементи трудового процесу, а відразу на весь процес, тобто сумарно, шляхом середнього фактичного виробітку групи працівників (знаходять середньостатистичну величину).
Різновидом цього методу є також визначення, яке грунтується на порівнянні з нормою виробітку на аналогічну роботу за технологічну роботу за технологією та технічними засобами виконання.
При сумарному методі не враховується рівень технологій і організації праці, її раціональні методи та прийоми, не розкриваються можливі резерви підвищення продуктивності праці від впровадження досконалих технічних засобів та інших факторів. Тому метод сумарного нормування праці можна застосувати на обмежене коло робіт, термінові роботи на які норм виробітку немає.
Основним методом нормування праці в сільському господарстві є
аналітичний метод нормування праці за елементами. Він передбачає поділ процесу праці на окремі складові з наступним детальним вивченням методів та прийомів праці, затрат часу по кожному з них та визначенням раціональної послідовності виконання трудового процесу. Аналітичний метод має два різновиди: аналітично-експериментальний і аналітично-
60 розрахунковий.
Аналітично-експериментальне нормування виключає проведення певних спостережень та досліджень безпосередньо при виконанні того процесу, на який встановлюється норма виробітку.
Після узагальнення, оброблення й аналізу одержаних матеріалів розраховують норми праці та виявляють недоліки в технології виробництва й організації праці, що дає змогу намітити і здійснити необхідні заходи, спрямовані на усунення цих недоліків. Проте аналітично-експериментальне нормування досить складне й трудомістке, пов'язане з великою кількістю спостережень, вимірювань і розрахунків, а все це стримує застосування його в господарствах. У господарствах ним користуються тільки для уточнення окремих та розроблення тимчасових норм, при різкій зміні умов виробництва, або при надходженні в господарство нових технічних засобів, на які немає норм у відповідних збірниках.
Цим способом нормування праці користуються здебільшого нормативні організації при розробленні типових норм і нормативів, які потім надсилаються в господарства.
Суть аналітично-розрахункового методу в тому, що норми виробітку
(обслуговування) встановлюють за типовими нормативами, диференційованими за природними й організаційно-технічними умовами.
При нормуванні праці таким методом використовують паспорти полів--для врахування відмінностей, властивих кожному полю. У сільському господарстві цей метод основний, бо він менш трудомісткий, ніж аналітично- експериментальний, і дає змогу при ретельному підборі нормативів встановити досить обгрунтовані норми виробітку) Проте обидва методи взаємопов'язані й доповнюють один одного.
У сільськогосподарських формуваннях широко використовують також типові норми виробітку, які розробляють науково-дослідні установи. У довідниках типові норми подаються диференційовано за групами, що відображають особливості різних природно-економічних зон. |Це дозволяє спеціалістам підприємств підібрати відповідно до своїх умов достатньо обгрунтовані й точні норми виробітку для робіт за аналітичними технологіями та технічними засобами з метою дотримання принципу рівної оплати за однакову працю.
2.7. Способи вивчення затрат робочого часу трудових процесів
Для вивчення затрат робочого часу використовують три способи: хронографія (фотографію) робочого дня, хронометраж і фотохронометраж.)
Хронографія (фотографія) - це спосіб вивчення використання робочого часу шляхом замірів його затрат за операціями та їх елементами в порядку послідовності їх використання з урахуванням всіх нормоутворюючих факторів протягом усього робочого дня.
Фотографію провадять з метою одержання вихідних даних для:
61
• удосконалення організації праці та скорочення нераціональних затрат часу;
• встановлення нормативів часу на виконання окремих елементів і рудового процесу (підготовчо-заключні роботи, основну роботу, додаткову, особисті потреби та відпочинок протягом зміни);
• удосконалення організації трудового процесу та взаємоузгодження у виконанні робіт окремими робітниками.
Фотографія робочого дня має кілька різновидів.
Розрізняють індивідуальну і групову фотографію. Якщо виконавець роботи сам фіксує затрати часу на виконання окремих укрупнених елементів, то це називають самофотографією.
При обробці результатів спостережень визначають затрати часу з кожного елементу роботи шляхом віднімання від поточного часу його значення попередньому елементу роботи. Затрати часу за елементами шифрують, зводять у групи відповідно до встановленої класифікації затрат робочого часу, після чого їх підсумовують за кожною групою. Нижче наведено схему класифікації затрат робочого часу (рис. 2.6).
Рис. 2.6. Класифікація затрат робочого часу зміни
При аналізі середніх даних групи спостережень визначають нераціональні затрати і витрати робочого часу, встановлюють їх причини,
62 після чого складають раціональний баланс робочого часу, показник якого беруть за основу при розрахунках норм виробітку.
Розробляють заходи щодо запобігання втратам робочого часу і удосконалення організації праці в цілому на даному трудовому процесі/
Хронометраж- це спосіб вивчення використання робочого часу на виконання окремих, часто повторюваних елементів операцій, які можуть бути розчленовані до прийомів, дій, рухів.
Наприклад, визначити норматив на один поворот агрегату; на встановлення однієї рослини овочевих культур у саджалку (норматив, потрібний для встановлення швидкості руху садильного агрегату); норматив сортування овочів, плодів, консервування плодоовочевої продукції та інші нормативи за елементами, що є основою для визначення норм виробітку на ці роботи.
Особливо велике значення хронометраж має при вивченні методів і прийомів-праці, за допомогою яких одні і ті ж операції можна виконати за різний час.
Фотохронометраж- це комбінований вид спостережень, що включає фотографію робочого часу і хронометраж. При вивченні затрат робочого часу цим методом в окремі періоди проводять хронометражні спостереження на часто повторювані елементи.)! Хронометражні спостереження при фотохронометражі ведуть тільки безперервним способом з визначенням обсягу виконаної роботи. Точність хронометражних замірів має бути в межах однієї секунди.
Виконавець, який обирається для спостережень, повинен мати відповідну кваліфікацію та певний досвід роботи на даному процесі і відповідати середнім показникам фізичної сили, бути типовим за статею, віком та іншими параметрами.
Початком спостережень є початок робочої зміни. Проте, якщо робітник вийшов на роботу раніше, спостереження починають з моменту його появи.
За умов, коли робітник запізнився, час від початку зміни до виходу виконавця на роботу вважають простоєм. Те ж саме стосується і закінчення роботи: закінчив раніше кінця зміни - простій, продовжує роботу після кінця зміни - спостереження проводяться до кінця роботи. Але розрахунки норм виробітку за всіх умов здійснюються на робочу зміну тривалістю 420 хвилин.
При вивченні та встановленні раціональних методів і прийомів праці застосовують кінозйомку трудових процесів.
2.8. Оплата праці, її форми і системи
На підприємствах України незалежно від форм власності і господарювання трудові відносини регулюються згідно з чинним законодавством Генеральною і галузевими угодами та колективними договорами. Одним з основних законодавчих актів є Закон України «Про оплату праці». Цей закон визначає економічні правові та організаційні засади
63 оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та господарювання, а також окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці, і спрямований на забезпечення відтворювальної та стимулюючої функції заробітної плати.
Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
При організації оплати праці виділяють форми, види, системи оплати праці.
Форма оплати праці залежить від способу обліку затрат праці.
Розрізняють почасову і відрядну форми оплати праці. Відрядна - використовується тоді, коли за основу беруть кількість виконаної роботи або виробництво продукції. Почасова - передбачає нарахування оплати праці за відпрацьований час.
Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадових обов'язків). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи, та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які проводяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Система оплати праці - це поєднання основної оплати з додатковою і преміальною.
Системи:
- відрядно-прогресивна;
- відрядно-преміальна;
- почасово-преміальна;
- акордно-преміальна.
Акордно-преміальна - передбачає підвищення заробітку при збільшенні обсягу виробництва та скороченні витрат на одиницю продукції. Вона
ґрунтується на встановленні планових розцінок за одиницю продукції.
Тарифна система, її призначення та складові частини
Основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно- кваліфікаційні характеристики (довідники).
Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт