64 залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.
На госпрозрахункових підприємствах усіх форм власності форми і системи оплати праці, тарифні сітки, розцінки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та
інших заохочувальних, компенсаційних
і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених чинним законодавством, Генеральною і
Галузевою угодами.
Денні тарифні ставки визначені в розрахунку 7-годинного робочого дня
і місячної норми 166,83 робочих годин при 40-годинному робочому тижні та з урахуванням коефіцієнтів співвідношень тарифних ставок робітників І розряду і мінімального розміру тарифної ставки робітника, який виконує просту некваліфіковану роботу.
Приклад розрахунку денної тарифної ставки робітника І розряду на ручних роботах в рослинництві: 185: 166,83 • 7 • 1,02 = 7,91 грн за мінімального річного заробітку 185 грн.
Конкретний розмір посадового окладу керівника державного підприємства встановлюється в контракті згідно з чинним законодавством, а
інших форм власності - згідно із Статутом підприємства.
Враховуючи специфіку роботи аграрного сектору економіки, а також необхідність збільшення виробництва продукції в усіх формах господарювання, рекомендується зберегти багаторічну практику встановлення розмірів посадових окладів керівників сільськогосподарських підприємств недержавної форми власності від обсягів реалізації
(виробництва) продукції з урахуванням зональних особливостей, спеціалізації підприємств, їх технічної оснащеності та інших факторів.
Методика нарахування оплати праці в рослинництві
1. Відрядна розцінка визначається шляхом ділення тарифної ставки певного розряду на норму виробітку (га, т).
2. Тарифний заробіток визначається множенням розцінки за одиницю виконаної роботи (продукції) на обсяг виконаної роботи.
3. Акордний фонд оплати праці визначається сумою тарифного фонду і сумою доплати за продукцію.
4. Акордна розцінка за 1 ц (Р акорд.) визначається шляхом ділення акордного фонду на плановий валовий збір, ц.
5. Оплата за фактичний валовий збір визначається шляхом множення акордної розцінки на фактичний валовий збір, грн/ц.
6. Доплата за класність, шкідливість, роботу на важких тракторах нараховується від тарифного заробітку.
Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною
Радою України за поданням Кабінету Міністрів України, як правило, один раз на рік під час затвердження Державного бюджету України.
Мінімальний розмір тарифних ставок у сільському господарстві
65 встановлюється Галузевою угодою, включаючи мінімальні розміри тарифних ставок на певний рік згідно зі змінами до Галузевої угоди між Міністерством аграрної політики України, галузевими об'єднаннями підприємств і підприємців та ЦК профспілки працівників агропромислового комплексу
України.
66
1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 62
Тема 3. Капітал, виробничі фонди та нематеріальні ресурси. 3.1. Загальна характеристика капіталу.
3.2. Земельні ресурси та їх використання.
3.2.1. Земельні ресурси, як основа економічного потенціалу.
3.2.2. Земельний фонд України і його структура.
3.2.3. Земельний кадастр і грошова оцінка землі.
3.2.4. Земельний кодекс. Право власності на землю та право землекористування.
3.2.5 Плата за землю сільськогосподарського призначення.
3.2.6. Оренда землі.
3.2.7. Поняття ринку землі
3.2.8 Інтенсивність та ефективність використання земельних ресурсів
3.3. Матеріально-технічна база аграрних підприємств.
3.3.1. Матеріально-технічна база підприємства.
3.3.2. Тракторний парк і ефективність його використання.
3.3.3. Ефективність використання комбайнового парку.
3.3.4. Транспортні засоби аграрних підприємств і ефективність їх використання.
3.3.5. Поняття розміру енергоресурсів.
3.3.6. Інноваційне забезпечення оновлення сільськогосподарської техніки.
3.4. Основні засоби (основний капітал) аграрних підприємств.
Нематеріальні ресурси підприємства.
3.4.1. Економічна сутність основних фондів підприємства.
3.4.2. Облік та оцінювання основних виробничих фондів.
3.4.3. Знос основних фондів підприємства.
3.4.4. Амортизація основних фондів.
3.4.5. Методи нарахування амортизації.
3.4.6. Показники використання основних виробничих фондів.
3.4.7. Нематеріальні ресурси підприємства.
3.4.8. Нематеріальні активи підприємства.
3.5. Оборотні засоби (оборотний капітал) аграрних підприємств.
3.5.1. Сутність, склад і класифікація оборотних засобів.
3.5.2. Структура оборотного капіталу й оцінка запасів при їх виробничому споживанні.
3.5.3. Забезпеченість аграрних підприємств оборотним капіталом та його кругообіг.
3.5.4. Методика визначення ефективності використання оборотного капіталу та її факторний аналіз.
3.5.5. Нормування оборотних засобів.
67 3.5.6. Показники оцінювання використання оборотних засобів на підприємстві.
3.5.7. Джерела утворення оборотних засобів підприємств.
68
3.1. Загальна характеристика капіталу
Капітал у буквальному розумінні означає головну суму коштів, необхідних для започаткувати та здійснення виробництва (діяльності). Влас- ник капіталу, купуючи на ринку товари - робочу силу й засоби виробництва,
- поєднує їх у процесі праці й після реалізації створеної продукції (наданих послуг) одержує більшу вартість, ніж була ним авансована.
Авансований капітал (від франц. avancer - виплачувати неперед) - це грошова сума, яка вкладається власником у певне підприємство
(підприємницьку діяльність) з метою одержання зиску (прибутку). Він витра- чається на придбання засобів виробництва і наймання робочої сили. Ці дві різноспрямовані частини авансованих грошових коштів у економічній теорії заведено називати відповідно постійним і змінним капіталом.
У свою чергу, постійний капітал з урахуванням цілеспрямованого використання й характеру кругообороту розділяється на основний та оборотний.
Основний капітал - це частина постійного капіталу, яка складається з вартості засобів праці (будівель, споруд, машин, устаткування) та обертається протягом кількох періодів виробництва. Вона переносить свою вартість на готовий продукт частинами.
Вартість основного капіталу відшкодовується виробнику по мірі реалізації готових товарів (продукції, послуг).
Оборотний капітал - це та частина постійного капіталу, яка витрачається на придбання на ринку предметів праці (сировини, матеріалів, комплектуючих виробів) та оплату праці робочої сили.
За джерелами формування капітал підприємства ділиться на власний і позиковий. Власний капітал створюється переважно за рахунок нерозподіленого прибутку, тобто валового прибутку за вирахуванням сплачених податків, відсотків за кредит і дивідендів. Він звичайно включає статутний, пайовий та резервний фонди. Позиковий (залучений) капітал формується на тимчасовій основі у вигляді довгострокової або (та) короткострокової позики, яка здійснюється у формі банківського кредиту.
3.2. Земельні ресурси та їх використання.
3.2.1. Земельні ресурси як основа економічного потенціалу
Земельні ресурси - національне багатство нашої країни, важлива умова життя і діяльності суспільства, матеріальна основа розвитку сільського господарства, база для розміщення і функціонування всіх галузей народного господарства. Тому основним завданням сільського господарства в сучасних
69 умовах є повне і раціональне використання землі для виробництва продукції.
Земля в сільському господарстві є основним засобом виробництва.
Людина обробляє верхній шар землі - ґрунт, створюючи сприятливі умови для росту й розвитку рослин, тобто земля є предметом праці. Одночасно використовуються фізичні, хімічні, біологічні та інші її якості для одержання врожаю сільськогосподарських культур, тобто земля виступає як знаряддя праці. Земля значною мірою визначає темпи зростання і рівень ефективності сільськогосподарського виробництва. Без її раціонального використання неможливе вирішення складних завдань по забезпеченню населення продуктами харчування, а промисловості - сировиною. В інших галузях народного господарства вона має різне призначення і відіграє неоднакову роль.
Виконуючи у процесі сільськогосподарського виробництва ту саму роль, як інші основні засоби, земля разом із тим має ряд своїх специфічних
особливостей:
Земля не є результатом людської праці; як дар природи й продукт її багатовікового розвитку земля передує праці, є природною і невід'ємною її умовою.
Вона просторово обмежена. Звичайно, просторова обмеженість землі не означає обмеженості її продуктивності, тобто здатності збільшувати вихід продукції з одиниці площі.
Земля в сільському господарстві є незамінним засобом виробництва, тоді як усі інші засоби зношуються й замінюються новими, більш досконалими.
Земля, якщо її правильно використовувати, не тільки не погіршується, а навпаки, систематично поліпшує свої якості, що виявляється у підвищенні родючості ґрунту і, відповідно, врожайності сільськогосподарських культур.
Земля неоднорідна за якістю, внаслідок чого при однакових вкладеннях на одиницю площі одержують різні економічні результати.
Використання землі як засобу виробництва пов'язане з постійним місцем її використання.
Рівень використання та збереження землі як засобу виробництва для майбутніх поколінь залежить від багатьох факторів і передусім соціально- економічних. В умовах ринкової економіки селянин повинен бути господарем на землі, зацікавленим у збільшенні виробництва продукції та підвищенні її якості. При цьому необхідно створити рівні економічні умови та відповідні організаційні передумови для підвищення ефективності господарювання, розвитку самостійності та ініціативи для різноманітних ринкових форм господарювання.
Завдяки приватизації засобів сільськогосподарського виробництва, в тому числі землі, можна досягти якісно нового ступеня розвитку продуктивних сил. Все це є основою високоефективного використання землі.
70
3.2.2. Земельний фонд України і його структура
Усі землі України становлять її земельний фонд - 60,4 млн га. Згідно з
Земельним кодексом України 2001 року до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим Призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим. Землі
України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:
- сільськогосподарського призначення;
- житлової та громадської забудови;
- природо-заповідного та іншого природоохоронного призначення;
- оздоровчого, землі рекреаційного, історико-культурного призначення;
- лісового фонду;
- водного фонду;
- промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Земельні ділянки кожної категорії земель, які не передані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
За характером використання земельного фонду у виробничому процесі розрізняють дві групи земель.
До першої відносять землі сільськогосподарського призначення. Згідно зі статтею 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщен- ня відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей.
До земель сільськогосподарського призначення належать:
- сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);
- несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до лісового фонду, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо).
Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються в користування:
- громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
- сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
- сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;
- несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного