402 атестацію, підвищення кваліфікації кадрів, узагальнення та використання нагромадженого на інших підприємствах (фірмах) позитивного досвіду.
8. Стиль управління, що поєднує професійну компетентність, діловитість і високу етику взаємовідносин між людьми, практично впливає на всі напрямки діяльності підприємства (організації). Від нього залежить, у якій мірі враховуватимуться зовнішні чинники зростання ефективності діяльності на підприємстві (в організації). Відтак належний стиль управління як складовий елемент сучасного менеджменту є дійовим чинником підвищення ефективності діяльності будь-якого підприємства, кожної підприємницької структури.
9. Державна економічна й соціальна політика істотно впливає на ефективність суспільного виробництва. Основними її елементами є: а) практична діяльність владних структур; б) різноманітні види законодавства
(законотворча діяльність); в) фінансові інструменти (заходи, стимули); г) економічні правила та нормативи (регулювання доходів і оплати праці, контроль за рівнем цін, ліцензування окремих видів діяльності); д) ринкова, виробнича й соціальна інфраструктури; є) макроекономічні структурні зміни; є) програми приватизації державних підприємств (організацій); ж) комерціалізація організаційних структур невиробничої сфери.
10. Інституціональні механізми. Для безперервного підвищення ефективності діяльності всіх суб'єктів господарювання держава має створити відповідні організаційні передумови, що забезпечуватимуть постійне функціонування на національному, регіональному чи галузевому рівнях спеціальних інституціональних механізмів - організацій (дослідних і навчальних центрів, інститутів, асоціацій). їхню діяльність треба зосередити на:
1) розв'язанні ключових проблем підвищення ефективності різних виробничо- господарських систем та економіки країни в цілому; 2) практичній реалізації стратегії і тактики розвитку національної економіки на всіх рівнях управління.
Нині у світі функціонує понад 150 міжнародних, національних і регіональних центрів (інститутів, асоціацій) з продуктивності та управління.
11. Інфраструктура. Важливою передумовою зростання ефективності діяльності підприємств (організацій) є достатній рівень розвитку мережі різноманітних
інституцій ринкової та виробничо-господарської
інфраструктури. Нині всі підприємницькі структури користуються послугами
інноваційних фондів і комерційних банків, бірж (товарно-сировинних, фондових, праці) та інших інститутів ринкової інфраструктури. Безпосередній вплив на результативність діяльності підприємств (організацій) справляє належний розвиток виробничої інфраструктури (комунікацій, спеціалізованих
інформаційних систем, транспорту, торгівлі тощо). Вирішальне значення для ефективного розвитку всіх структурних елементів економіки має наявність широкої мережі установ соціальної інфраструктури.
12. Структурні зміни в суспільстві також впливають на показники ефективності на різних рівнях господарювання. Найважливішими є структурні зміни економічного та соціального характеру. Головні з них відбуваються в таких сферах: а) технології, наукові дослідження та розробки, супроводжувані революційними проривами в багатьох галузях знань (пропорція імпортних та вітчизняних технологій); б) склад та технічний рівень основних фондів
403
(основного капіталу); в) масштаби виробництва та діяльності (переважно за деконцентрації з допомогою створення малих і середніх підприємств та організацій); г) моделі зайнятості населення в різних виробничих і невиробничих галузях; д) склад персоналу за ознаками статі, освіченості, кваліфікації тощо.
Лише вміле використання всієї системи перелічених чинників може забезпечити достатні темпи зростання ефективності виробництва (діяльності).
При цьому обов'язковість урахування зовнішніх чинників не є такою жорсткою, як чинників внутрішніх.
404
1 ... 36 37 38 39 40 41 42 43 ... 62
Тема 10. Антикризова діяльність підприємства. 10.1. Загальне поняття про кризу, причини виникнення. Види економічних криз. Аналіз причин та симптомів фінансової кризи та виявлення ―слабких місць‖.
10.2. Циклічний розвиток економіки та економічні кризи.
10.3. Антикризовий фінансовий менеджмент – вимога «нової економіки»
10.4. Антикризовий маркетинг - гарантія успіху
10.5. Санація (фінансове оздоровлення) суб'єктів господарювання
10.6. Характеристика економічної безпеки підприємства
10.7. Аналітична оцінка рівня економічної безпеки підприємства
10.8. Основні напрями організації економічної безпеки за окремими функціональними складовими
10.9. Банкрутство підприємств як економічне явище
10.10. Методичні основи визначення ймовірності банкрутства суб'єктів господарювання
10.11. Ліквідація збанкрутілих підприємств (організацій)
10.12. Практика здійснення та ефективність реструктуризації підприємств
405
10.1. Загальне поняття про кризу, причини виникнення. Види
економічних криз. Аналіз причин та симптомів фінансової кризи
та виявлення “слабких місць”.
У центрі уваги економічної науки перебуває сучасна криза. Про неї розмірковують теоретики і практики, представники різних наукових напрямів, державні діячі та політики. Вона має дуже істотні особливості порівняно з відомими досі та є дійсно першою глобальною кризою, багаторівневою і всеохоплюючою, яка нічого не залишила поза сферою свого впливу. В ній зійшлися численні кризові явища довго-, середньо- і короткострокового характеру, циклічні, постійні та випадкові процеси, глибинні та поверхові тенденції. Розібратися в усьому різноманітті проявів глобальної кризи можливо лише на основі її розуміння як однієї з форм соціально-економічної динаміки.
Криза - розклад, занепад, загострення (політичних, економічних, соціальних) протиріч.
Економічна криза
Характеризується наступними показниками:
Падіння обсягів виробництва
Падіння фондових індексів
Ріст безробіття і масові звільнення
Падіння обсягу споживання індивідуальними господарствами
Економічна криза 2008-2009 років в Україні
Основні зовнішні чинники що вплинули на формування кризових явищ: світове падіння попиту на металургійну продукцію більш ніж в 2 рази потягнуло за собою значне падіння ціни. Внаслідок цього значно скоротилася частка експорту і відповідно валютних надходжень, відповідно зменшилися обсяги виробництва, на міжбанку зріс попит на долар і курс змінювася з 5.6 у вересні на 6.8 у листопаді, на 10.0 у другій половині грудня та з кінця січня
2009 року стабілізувався на рівні 8.3 грн. за 1 долар США.
Основні внутрішні чинники. Поштовхом стала інформація про зниження надійності вкладів у Промінвестбанку, що потягнуло за собою різкий відток вкладів у ньому. Паралельно почав рости відтік коштів (дострокові зняття депозитів) і у інших банках. Обсяг відтоку сягнув 6-7 млрд. доларів
США за тиждень, після чого нацбанк своєю постановою обмежив дострокові зняття депозитів і видачу кредитів. Зроблено це було для запобігання кризи ліквідності банків та їх банкрутства.
Внаслідок цього припинилося кредитування іпотеки і будівництва, що практично звело попит до нуля. Далі почалось зниження цін на нерухомість.
Політична криза - це ситуація в державі, яка склалася через неможливість узгоджених дій між політичними силами, наслідком чого є припининня всіх законотворчих процесів і ослаблення дежавного контролю.
Біржова криза - масовий розпродаж акцій та облігацій на фондовій біржі, спричинений різким падінням курсу цінних паперів.
Валютна криза - різкі коливання валютних курсів, девальвація та
406 ревальвація валют тощо.
Грошово-кредитна криза - порушення грошового обігу внаслідок
інфляційних процесів у країні.
Екологічна криза - ситуація, що виникає в екологічних системах внаслідок порушення рівноваги під впливом стихійних природних явищ або внаслідок впливу антропогенних чинників.
Економічна криза - відносне надвиробництво товарів, які не знаходять збуту внаслідок обмеженості платоспроможного попиту населення.
Фінансова криза - глибокий розлад фінансової системи держави.
Причини виникнення кризи
Кризи відбивають не тільки протиріччя функціонування і розвитку, але можуть виникати й у самих процесах функціонування. Це можуть бути, наприклад, протиріччя між рівнем техніки і кваліфікацією персоналу, між технологіями й умовами їх використання (приміщення, кліматичне середовище, технологічна культура й ін.).
Криза - це крайнє загострення протиріч у соціально-економічній системі
(організації), що загрожує її життєстійкості у навколишньому середовищі.
Причини криз, що виникають на підприємствах, можуть бути різними.
Вони поділяються на об'єктивні, пов'язані з циклічними потребами модернізації
і реструктуризації підприємств, а також з несприятливими впливами зовнішнього середовища організацій, і суб'єктивні, що відбивають помилки і волюнтаризм в управлінні.
Причини криз можуть носити також природний характер, що відбивають явища клімату, землетрусу, повені й інших катаклізмів природного походження. А можуть носити техногенний відбиток, пов'язаний з діяльністю людини.
Причини кризи можуть бути зовнішніми і внутрішніми. Перші пов'язані з тенденціями і стратегією макроекономічного розвитку чи навіть розвитку світової економіки, конкуренцією, політичною ситуацією в країні. Другі - з ризикованою стратегією маркетингу, внутрішніми конфліктами, недоліками в організації виробництва, недосконалістю управління, інноваційною й
інвестиційною політикою.
Якщо кризу розуміти саме таким чином, то можна констатувати ту обставину, що небезпека кризи існує завжди і її необхідно передбачати і прогнозувати.
У розумінні кризи велике значення мають не тільки її причини, а й різноманітні наслідки: можливе відновлення організації чи її руйнування, оздоровлення чи виникнення нової кризи. Вихід із кризи не завжди пов'язаний з позитивними наслідками. Не можна виключати перехід у стан нової кризи, навіть ще більш глибокої і тривалої. Кризи можуть виникати як ланцюгова реакція. Існує можливість і консервації кризових ситуацій на досить тривалий час. Це може пояснюватися певними політичними причинами. Взагалі наслідки кризи найтісніше пов'язані з двома факторами: її причинами і можливістю управління процесами кризового розвитку.
Наслідки кризи можуть призвести до різких змін чи м'якого тривалого і послідовного виходу. Післякризові зміни в розвитку організації бувають
407 довгостроковими і короткостроковими, якісними і кількісними, оборотними і необоротними. Причому вони можуть носити як позитивний, так і негативний характер як для самої організації, так і для навколишніх (соціум, екологія і т.д.).
Тому керівництву необхідно вкрай відповідально підходити до прийняття рішень антикризового характеру.
Види економічних криз
Кризи бувають регулярні (циклічні) чи періодичні, котрі повторюються з визначеною закономірністю, і нерегулярні. Регулярні кризи надвиробництва дають початок новому циклу, у ході якого економіка послідовно проходить чотири фази, і підготовляє базу для наступної кризи. Вони характеризуються тим, що охоплюють усі сфери економіки, досягаючи великої глибини і тривалості. До нерегулярних «економічних криз відносять проміжні, часткові, галузеві і структурні. Проміжна криза не дає початку новому циклу, а перериває на визначений час плин фази чи підйому пожвавлення. Він менш глибокий і менш тривалий у порівнянні з періодичним і, як правило, носять локальний характер.
Часткова криза відрізняється від проміжної тим, що вона охоплює не всю економіку, а яку-небудь сферу суспільного відтворення. Характерним прикладом є банківська криза в Німеччині 1932 р.
Галузева криза охоплює одну з галузей народного господарства.
Приводом для цього можуть послужити різноманітні причини. У [.ньому числі: диспропорції в розвитку галузі, структурна перебудова, надвиробництво. Такі кризи бувають національними і міжнародний. До останньої відноситься криза світового судноплавства в 958-1-962 pp. і криза в текстильній промисловості у
1977 р.
Структурна криза є порушенням закону пропорційного розвитку суспільного виробництва. Це виявляється в серйозних диспропорціях між галузями, з одного боку, і випуском найважливіших видів продукції в натуральному вираженні, необхідних для збалансованого розвитку, з іншої. У
70-і роки економіку Заходу паралізували енергетична, сировинна і продовольча кризи.
Перед настанням чергової періодичної кризи виробництво досягає найбільш високого рівня, за яким уже ховається надвиробництво.
Найбільш вдалими є такі трактування кризи на підприємстві:
Криза на підприємстві - то є незапланований та небажаний, обмежений в часі процес, який може суттєво заважати і навіть зробити неможливим функціонування підприємства;
Криза являє собою ситуативну характеристику функціонування будь-якого суб'єкта, що є наслідком невизначеності в його зовнішньому та внутрішньому середовищі.
Наведені трактування відображають два основних ставлення до кризових ситуацій, що зустрічаються в працях зарубіжних та вітчизняних авторів - негативне та позитивне. При негативному ставленні до кризи увага акценту-
ється на її руйнівному впливі на діяльність підприємства; на загрозі банкрутства, яку спричиняє криза. Позитивне ставлення грунтується на розу- мінні кризи як об'єктивного процесу, пов'язаного з розвитком системи.