Материал: Ріст і розвиток людини

Травна система. Обмін речовин та енергії

• *Ембріональний розвиток травної системи:
  • а)розвиток органів травлення у плода;
  • б)травлення в період внутрішньоутробного роз витку.
• *Анатомо-фізіологічні особливості травної системи:
  • а)особливості будови і функцій органів травлення у новонароджених;
  • б)особливості процесу травлення у новонародже них.

Вікові зміни органів травлення.

Особливості процесів травлення з переходом на за гальний харчовий раціон.

Геронтологічні зміни органів травлення.

Обмін речовин та енергії:

• а)обмін речовин у плода;
• б)обмін речовин у різні вікові періоди;
• в)енергетичний обмін у дітей та дорослих;
• г)білковий обмін;
• д)вуглеводний обмін;
• е)жировий обмін;

є) водно-сольовий обмін.

Травна система (мал. 43) складається з органів, які здійснюють механічне та хімічне перероблення їжі, перетравлювання харчових продуктів на продукти живлення, всмоктування цих продуктів, а також виведення утворених шлаків.

Ембріональний розвиток травної системи

Розвиток органів травлення у плода

Утворення органів травлення відбувається у ранні терміни ембріонального розвитку. На 7--8-му добу з ентодерми утворюється трубка первинної кишки. На 12-ту добу з первинної трубки утворюються дві частини: з першої частини формується травний канал, з другої -- жовточний мішок. Первинна кишка на кінцях має ротоглот-кову та клоачну мембрани.

Мал. 43. Схема зображення органів травлення

На 3-му тижні ембріогенезу розсмоктується ротоглоткова мембрана, на 3-му місяці -- клоачна. Порушення цього процесу призводить до аномалій розвитку травного каналу. З 4-го тижня з передньої кишки розвивається глотка, стравохід, шлунок, частина дванадцятипалої кишки, підшлункова залоза і печінка; з середньої кишки формується друга частина дванадцятипалої кишки, тонка і клубова кишка; із задньої кишки розвиваються всі відділи тонкої кишки.

Стравохід на 4-му тижні внутрішньоутробного розвитку має вигляд трубки, просвіт його заповнений пухкою клітинною масою. На

3-му місяці починається закладка залоз, які активно утворюють слиз, і це сприяє утворенню просвіту в стравоході. :

Шлунок у вигляді веретеноподібного розширення передньої кишки з'являється на 3-му тижні гестації, потім він інтенсивно росте. На 7-му тижні в шлунку виникають шлункові ямки, їх кількість збільшується. На 10-му тижні починають формуватися майбутні залози. Процес диференціювання різних клітин залоз шлунка тривалий і продовжується до моменту народження.: Воротарний м'яз-затикач формується на 12-му тижні, а кар дія -- на 16-му.:

Тонка кишка розвивається інтенсивно. Частина кишки між шлунком і ніжкою жовточного мішка називається переднім коліном, між жовточною ніжкою і клоакою -- заднім коліном. 3 переднього коліна розвивається нижня частина дванадцятипалої кишки, тонка і більша частина клубової кишки. Із заднього коліна формується частина клубової кишки і вся товста кишка. На 3-му місяці внутрішньоутробного розвитку починається процес повороту кишок: тонкої -- справа наліво позаду від верхньої брижової артерії й товстої -- зліва направо від тієї ж самої артерії.

Залежно від того, на якому етапі відбуваються порушення повороту кишок, спостерігаються різні природжені вади розвитку: грижі пупковог

канатика, природжений заворот порожньої кишки, синдром Ледда, внутрішня грижа, високе розташування сліпої кишки, рухома сліпа кишка тощо. Жовточний мішок редукує, однак ступінь цього процесу різний і тому існують різні варіанти дивертикулу клубової кишки (Меккеля).

Підшлункова залоза закладається в ембріона на 3-му тижні гестації у вигляді виростів передньої кишки: більший виріст -- дорсальний, менший виріст -- вентральний?Головна частина підшлункової залози розвивається із дорсальної нирки, яка утворює всі частини залози, крім її головки. Головка розвивається з вентрального виросту передньої кишки, зберігається вентральна протока. Дорсальна протока стає додатковою і зливається з вентральною протокою.

На 12-му тижні гестації починає утворюватися трипсиноген, а на 18-му тижні -- хімотрипсиноген. Ліпаза з'являється на 12-му тижні, амілаза-- тільки після народження. Крім залозистої паренхіми утворюються панкреатичні острівці -- так звані острівці Лангенганса. На 8-му тижні гестації клітини містять глюкагон, а на 12-му тижні -- інсулін. До народження дитини підшлункова залоза ще не сформована.

Печінка і жовчний міхур розвиваються з печінкового дивертикулу на 4-му тижні ембріогенезу з вентрального відділу ентодерми первинної середньої кишки.

Травлення в період внутрішньоутробного розвитку

До імплантації зародка в стінку матки його живлення відбувається за рахунок запасних речовин у цитоплазмі яйцеклітини. Ембріон живиться секретами слизової оболонки матки і речовинами жовточного мішка. Такий тип живлення називають гістотрофнимі рісля утворення плаценти головну роль відіграє гемотрофний спосіб живленняТ(трансплацентарний). Плацентарна мембрана має неоднакову проникність для різних речовин. З крові матері в кров плода надходять глюкоза, амінокислоти, дипептиди. Плацента проникна для більшості білків, ліпідів, полісахаридів. Материнською кров'ю речовини переносяться в плаценту, де гідролізуються ферментами, а після мономери всмоктуються в кров плода. Крім того, плацента може синтезувати білки і глікоген, які також використовує ембріон. З 4--5-го місяця гестації починається діяльність органів травлення плода й амінотрофне живленняІАмніотична рідина надходить до травного тракту плода, де поживні речовини частково перетравлюються і продукти всмоктуються в кров плода. Цьому процесу сприяють смоктальні, дихальні, а пізніше і ковтальні рухи плода. Добовий об'єм амніотичної рідини, яка поглинається плодом, досягає в останні місяці вагітності 1 л.

Деяка частина харчових речовин амніотичної рідини перетравлюється власними ферментами рідини. Таке травлення називається автолітичним.

Травні залози формуються в різні терміни ембріогенезу. Ферментативна активність тонкої кишки формується раніше, ніж в інших частинах кишкового трактурУ тонкій кишці відбувається гідроліз харчових речовин за типом пристінкового і внутрішньоклітинного травлення. Секреція ферментів клітинами шлунка та підшлункової залози у плода низька.

У плода ще немає періодичної моторної діяльності травного тракту. Моторний апарат має низьку збудливість, може відповідати місцевими скороченнями на сильні подразники.

Уже в перші тижні вагітності у плода закладається ендокринний апарат травного тракту. По-перше, збільшується кількість ендокринних клітин під час внутрішньоутробного розвитку. По-друге, у клітинах збільшується кількість пептидів (гастрину, секретину, мотиліну, ентеро-глюкагону, соматостатину, нейротензину). Під час внутрішньоутробного розвитку закладаються периферійні та центральні нервові механізми регуляції діяльності травного тракту.

Анатомо-фізіологічні особливості травної системи

Особливості будови і функцій органів травлення у новонароджених

Ротова порожнина у дитини відносно мала, заповнена язиком. Язик короткий, широкий і товстий. Коли ротова порожнина закрита, язик торкається щік і твердого піднебіння. Губи і щоки відносно товсті, у щоках розвинуті м'язи і щільні жирові грудочки. На яснах розвинені валикоподібні стовщення для кращого захоплення соска грудної залози під час годування. Слизова оболонка внутрішньої поверхні губ у новонароджених не виглядає гладенькою, її борозни теж потрібні для кращого пристосування до акту смоктання. Слизова оболонка ротової порожнини ніжна, багата на кровоносні капіляри, але відносно суха. Сухість слизової оболонки зумовлена дефіцитом слини після народження, хоча слинні залози сформовані до моменту народження. З перших днів життя в слині міститься амілолітичний фермент (амілаза). Слина має слабко кислу реакцію, що може сприяти інфікуванню ротової порожнини.

Вхід у гортань у новонародженого розташований високо, над нижньо-заднім краєм м'якого піднебіння і з'єднаний з ротовою порожниною. Тому їжа рухається з обох боків від гортані через сполучення між порожниною рота і глоткою. Новонароджений може дихати і смоктати одночасно.

З порожнини рота їжа потрапляє до стравоходу, а потім -- у шлунок. Стравохід -- це м'язова трубка веретеноподібної форми, вхід у стравохід у новонародженого розташований на рівні диска між III і IV шийними хребцями, його довжина 10--12 см^ІАнатомічні звуження стравоходу в новонароджених виражені слабко" Залози в його слизовій оболонці після народження відсутні, недостатньо розвинута м'язово-еластична тканина. Стравохід добре кровопостачається судинами. Перистальтика стравоходу виникає під час ковтальних рухів.

Шлунок являє собою еластичний мішок, який розташований у лівому підребер'ї. У новонароджених він має горизонтальне положення, його кардіальна частина фіксована зліва від X грудного хребця]дно погано виражене і розташоване під діафрагмою, тіло і воротарна частина розташовані на рівні XII грудного хребця і пересікають лінію, що проходить посередині між пупком і мечоподібним відростком груднини. З віком таке положення шлунка змінюється.1 Об'єм шлунка у новонародженого -- З0--35 мл.)

Після народже'ння дитини всі відділи шлунка розвинуті однаково.: Гірше розвинута кардіальна частина і дно. Погано розвинуті м'язові волокна кардіального сфінктера, що пояснює схильність грудних дітей до зригування. Більше розвинутий воротарний відділ шлунка і його м'яз-замикач.

Слизова оболонка шлунка у новонароджених відносно товстіша, на її поверхні є приблизно 20 000 ямок, кількість яких з віком дуже швидко збільшується. Залози як функціонально, так і морфологічно ще недорозвинуті, їх у 2,5 разу менше, ніж у дорослих. Тому шлунковий сік виділяється в малій кількості й має низьку активність.

Кишки новонародженого мають відносно більшу довжину, ніж у дорослих. Співвідношення між довжиною кишок і тілом новонародженого 8,3:1 (у дорослої людини -- 5,4:1). У новонародженого тонка кишка дуже довга, на 1 кг маси тіла дитини її приходиться 1 м (у дорослого -- 10 см). Така довжина кишок пояснюється пристосуванням дитини до пристінкового травлення, якого достатньо для гідролізу й асиміляції грудного молока ферментативними системами, що утримуються на мембранах клітин епітелію кишки. Площа поверхні слизової оболонки кишки збільшується в 3 рази за рахунок складок, і в 20 разів -- за рахунок ворсинок. Кишкові петлі розташовані дуже компактно за рахунок відносно великої печінки і недорозвинутого малого таза. Кишки у новонароджених і дітей грудного віку мають такі особливості:

у тонкій кишці міститься велика кількість газів;

велика проникність кишкового епітелію;

слабкий розвиток м'язового шару й еластичних волокон кишкової стінки;

ніжна слизова оболонка з великою кількістю кровоносних судин;

недостатність секреторного апарату;

добре розвинуті складки слизової оболонки кишки і ворсинки.

Усі ці особливості впливають на високу проникність у кров нерозщеп-лених складових частин їжі, токсико-алергійних речовин та мікроорганізмів.

Дванадцятипала кишка у новонародженого завдовжки до 10 см, широка, розташована на рівні І поперекового хребця.'Вона достатньо рухома, ця рухомість зменшується з віком; Сфінктерний апарат дванадцятипалої кишки достатньо розвинутий} Слизова оболонка її відрізняється від слизової оболонки шлунка. Круглі складки мають жовтуватий колір від домішків жовчі. У верхній частині дванадцятипалої кишки відбуваються зміни реакції кислого шлункового хімусу на лужну реакцію, підготовка хімусу до дії ферментів, які надходять із підшлункової залози та з печінки через спільну жовчну протоку.

Порожня кишка становить 2/5, а клубова -- 3/5 довжини тонкої кишки. Між цими частинами немає чіткої межі. Клубова кишка закінчується дивертикулом клубової кишки, у новонароджених клапан відносно слабкий, тому вміст сліпої кишки з бактеріальною флорою може закидатися назад у клубову кишку.