Материал: Ріст і розвиток людини

Пальпація

Пальпацію шкіри проводять зверху вниз теплими і чистими руками, особливо обережно в ділянках патологічних змін шкіри. Під час пальпації шкіри оцінюють такі її критерії:

вологість;

температура;

• *тургор, еластичність;
• *товщина підшкірної жирової клітковини, її розподіл на тулубі, кінцівках.

Додатково можна визначити дермографізм шкіри (білий вказує на перевагу симпатикотонічних реакцій, а рожевий -- на ваготонію). Для встановлення підвищеної ламкості судинної стінки використовують симптом джгута.

Під час пальпації шкірної складки потрібно звернути увагу на консистенцію підшкірного жирового шару. Складка може бути щільна, пружна або в'яла. Тургор тканин зумовлений станом підшкірної жирової клітковини і м'язів, його визначають за відчуттям опору пальцям того, хто проводить обстеження, коли збирають шкіру в складку на внутрішніх поверхнях стегна або плеча. Під час проведення пальпації потрібно визначити наявність набряків. Набряки спостерігаються і на шкірі, і в підшкірній жировій клітковині. Вони бувають загальними і місцевими. Утворюються набряки за рахунок внутрішньоклітинної та позаклітинної рідини. Для визначення пастозності або прихованих набряків проводять надавлювання пальцем правої руки на гомілку над великою гомілковою кісткою. Утворення ямки, яка зникає поступово, вказує на наявність пастозності.

Приховані набряки можна визначити за допомогою проби Мак Клю-ра--Олдрича (внутрішньошкірно вводять 0,2 мл ізотонічного розчину натрію хлориду і відзначають термін розсмоктування папули, що утворилася). У маленьких дітей папула розсмоктується швидше:

на 1-му році життя -- протягом 10--15 хв;

у віці до 5 років -- 20--25 хв;

у віці після 5 років -- 40--60 хв.

Можна визначити ущільнення підшкірної жирової клітковини, яке пов'язано з її некрозом, рубцями, утворенням вузликів різного походження, западин, зникненням клітковини -- ліподистрофії.

Під час пальпації підшкірної жирової клітковини можуть визначатись інфільтрати в місцях ін'єкцій, судинні вузлики при ревматизмі, специфічні утворення при саркоїдозі та ксантоматозі.

Підвищений розвиток підшкірної жирової клітковини у дітей раннього віку вказує на паратрофію, у дітей старшого віку і дорослих -- на ожиріння. У разі зменшення підшкірної жирової клітковини або її зникнення розвивається гіпотрофія різного ступеня або дистрофія (у дітей старшого віку і в дорослих).

На основі оцінки стану шкірних покривів та підшкірної жирової клітковини медична сестра формулює та обговорює з родичами пацієнта проблеми і складає план сестринського догляду.

Призначити догодовування дитини після того, як вона висмокче грудне молоко.

Догодовувати дитину адаптованою сумішшю в кількості, яку розраховують після контрольного зважування. Забезпечити сім'ю дитячими вагами і проводити визначення кількості висмоктаного молока (лактація у жінки змінюється протягом доби), щоб правильно призначити догодовування. Чітко дотримуватися режиму дня. Налагодити догляд за дитиною, створити сприятливий емоційний клімат. Проводити масаж, гімнастику.

Усунути дефіцит заліза препаратами заліза і вітамінами.

За призначенням лікаря застосовувати парентеральне

введення препаратів заліза в разі важкої форми анемії.

Для відновлення нормальної кишкової флори дають

пацієнтові біопрепарати: біфідумбактерин, лакто-

бактерин.

Проводити масаж, ЛФК.

Провести обстеження пацієнта, звернути увагу на іктеричність склер, піднебіння; темний колір сечі, знебарвлений кал.

Надіслати термінове повідомлення до СЕС про випадок вірусного гепатиту.

Госпіталізувати пацієнта до інфекційної лікарні. У сумнівних випадках (форма гепатиту легка або без-жовтянична) повідомити дільничного лікаря і виписати направлення в лабораторію на аналіз сечі на жовчні пігменти та аналіз крові на білірубін. Проконтролювати проведення лабораторних аналізів і в разі позитивних результатів разом з лікарем госпіталізувати пацієнта.

Проконтролювати проведення заключної дезінфекції. Членам сім'і, Ідо контактували з хворим, ввести іму-ноглобулін внутрішньом'язово по 1,5 мл. За контактними особами встановлюють спостереження протягом 35 днів.

Дії медичної сестри щодо хворого з / стадією гарячки: шкіру тулуба і кінцівок розтерти 40 % спиртом до почервоніння, вкрити пацієнта ковдрою. Дії медичної сестри щодо хворого з II стадією гарячки:

розкрити пацієнта;

обтерти шкіру тулуба і кінцівок 9 % оцтом, розведе ним з водою у співвідношенні 1:10;

до голови прикласти охолоджувальний компрес або міхур з льодом на 15--20 хв, повторюючи процедуру через кожні 30 хв;

прикласти пляшечки з холодною водою до магістральних судин шиї, пахвини, у ліктьових і підколінних ямках;

у разі відсутності ефекту зробити високе зрошення кишок прохолодною водою (18--20 °С).

За призначенням лікаря проводити медикаментозне лікування. Якщо температура тіла не знижується через 1--2 год, увести літичну суміш.

Забезпечити прохідність дихальних шляхів, у разі необхідності вивести нижню щелепу вперед і трохи відтягнути донизу, увести розширювач. Відсмоктати слиз із верхніх дихальних шляхів одноразовим екстрактором або гумовим балончиком. Проводити інгаляцію зволоженим киснем. За призначенням лікаря ввести протисудомні препарати. Підключити крапельницю для парентерального введення рідини.

Повідомити лікаря і викликати його до дитини. Вирішити питання про госпіталізацію. Уразі відмови від госпіталізації або відсутності показань до неї організувати ізоляцію хворого вдома. Дотримуватися санітарного режиму в кімнаті хворої дитини. Заключна дезінфекція не проводиться. Виконувати всі призначення лікаря щодо догляду і лікування.

Надіслати термінове повідомлення до СЕС, повідомити дільничного лікаря.

Організувати ліжковий режим із максимально комфортними умовами і лагідним емоційним мікрокліматом. Організувати щоденні лікувально-гігієнічні ванни з 0,05 % розчином калію перманганату або відваром трав.

Кожен елемент висипу, у тому числі на волосистій частині голови, обробити 1 % спиртовим розчином діамантового зеленого або фукорцином, або 2 % розчином срібла нітрату.

Стежити за вживанням препаратів за призначенням лікаря.

Надіслати до районної СЕС термінове повідомлення про випадок скарлатини.

Повідомити і викликати дільничного лікаря.

До початку лікування взяти мазок із зіва та з-під язика на fi-гемолітичний стрептокок.

Надати долікарську допомогу:

застосувати фізичні методи охолодження в разі гіпертермії;

увести в разі необхідності 50 % розчин анальгіну -- 0,1 мл на кожен рік життя.

Виконувати призначення лікаря. Простежити за проведенням дезінфекції.

Надіслати термінове повідомлення до СЕС і сповістити про госпіталізацію.

Повідомити дитячу інфекційну лікарню про термінову госпіталізацію дитини з менінгококцемією. Негайно ввести внутрішньом'язово разову дозу пеніциліну натрієву сіль із розрахунку 200--400 тис. ОД на 1 кг маси тіла (цю дозу поділити на 4 рази). Антибіотик ввести після проби. Разом з уведенням антибіотика для запобігання інфекційно-токсичного шоку ввести преднізолон -- 2--3 мг на 1 кг маси тіла внутрішньом'язово або внутрішньовенне.

Транспортувати дитину бригадою швидкої допомоги з внутрішньовенною інфузією 10 % розчину глюкози з гідрокортизоном. Супроводжувати дитину під час госпіталізації.

Застосувати антигістамінні препарати за призначенням лікаря.

Гормональні препарати використовувати короткими курсами протягом 5--7 днів, враховуючи ступінь активності.

Проводити гемостатичну терапію, застосовувати місцеві та загальні засоби.

Сечова система

Ембріональний розвиток сечової системи.

Анатомо-фізіологічнІ особливості сечової системи у новонароджених дітей.

Механізм сечоу-творення:

• а)нирковий кровообіг та клубочкова фільтрація;
• б)реабсорбція і секреція в проксимальних сегментах;
• в)реабсорбція в дистальних відділах нефрона;
• г)механізми регуляції кількості добового діурезу і виведення сечі;

ґ) виведення сечі.

Геронтологічні зміни сечової системи.

Проблеми, пов'язані із сечовими органами.

До сечової системи (мал. 51) належать нирки, сечоводи, сечовий міхур, сечівник. Нирки утворюють сечу, інші органи -- сечові шляхи. За нормальних умов нирки виконують три основні функції:

регулюють склад позаклітинної рідини та кислотно-основний стан організму;

забезпечують виведення з організму токсичних речовин та про дуктів метаболізму;

секретують ренін та місцеві тканинні гормони (кініни, простаглан дини), які впливають на тонус судин та інтенсивність ниркового крово обігу, еритропоетини та інгібітори еритропоезу, перетворюють вітамін D на активну форму.

Нирки закладаються на 3-му тижні ембріонального життя зародка і проходять три стадії розвитку: пронефрос; мезонефрос; метанефрос.

Перший етап утворення головної нирки (пронефрос) відбувається наприкінці 3-го тижня ембріогенезу. Пронефрос розташований у головному кінці на дорсальному боці ембріона.

Другий етап утворення тулубної нирки (мезонефрос) відбувається на 4-му тижні внутрішньоутробного розвитку. Утворюються канальці й вивідна протока, яка відкривається в клоаку.

Ембріональний розвиток сечової системи

Третій етап формування тазової нирки (метанефрос) відбувається на 5-му тижні ембріогенезу. Метанефрос має подвійне походження -- частково він утворюється з мезонефроса, а частково з мезодерми. З вивідної протоки мезонефроса утворюються сечоводи, ниркові миски, система збиральних канальців нирки.

Maл. 51. Схема зображення сечових органів

Мезодермальне походження мають капсули ниркових клубочків та канальці майбутніх нефронів. Пізніше в мезодерму проникають кровоносні судини й утворюються капілярні петлі нефрона. Канальці нефрона зростаються зі збиральними трубочками. Мембрана проривається й утворюється з'єднання між нирковою мискою і нефрона-ми. Якщо мембрана залишається, то формуються кісти нирки. Клубочки нефронів завершують свій розвиток, якщо ембріон досягає маси 2500 г. У недоношених дітей цей процес завершується після народження дитини.

Закладається тазова нирка в каудальній частині ембріона. На 7-му тижні ембріогенезу нирка переміщується в черевну порожнину, на 9-му тижні вона розташовується вище від біфуркації аорти. У цьому місці нирка обертається на 90° таким чином, що її опуклий край стає латеральне (до цього часу він стояв дорсальне). Унаслідок порушення переміщення нирки може утворитись однобічна тазова нирка, підковоподібна нирка, дис-топічна нирка, опущення нирки тощо.