Материал: Ріст і розвиток людини

до 2,5 року -- 60 мг/кг;

з 3 до 25 років -- 50 мг/кг (у хлопчиків більше);

до 29 років -- 40--30 мг/кг;

до 69 років -- 30--25 мг/кг.

У дітей до 1,5 року відзначається спочатку підвищення основного обміну, а потім поступове зниження його.

На підтримання температури тіла витрачається 48--100 ккал/кг (201--419 кДж/кг на добу). Витрати енергії на підтримку тепла тим нижчі, чим менша дитина.

Витрати енергії на ріст (пластичний обмін) у дітей найбільші. Приріст маси на 1 г потребує 7 ккал (29 кДж).

До 3 міс витрати енергії на ріст становлять 46 %; до 6 міс -- 28 %; до 9 міс -- 13 %; до 12 міс -- 6 %.

З 4 років і в період статевого дозрівання витрати енергії збільшуються. У дорослих вони становлять 1/3 від добової витрати енергії.

На інші витрати (піт, волосся, нігті, фекалії) організм витрачає 1--2 % енергії.

Білковий обмін

1 г білка = 4 ккал = 16,7 кДж. У дорослих кількість виділеного азоту дорівнює кількості отриманого азоту. У дітей позитивний баланс, вони отримують з їжею більше азоту, ніж його виділяється. Потреба дітей у білках і в амінокислотах вища, ніж у дорослих. Дитині потрібно амінокислот у 6 разів більше, ніж дорослим. Діти більш чутливіші до голоду. Інтелектуальний індекс школяра залежить від білкової недостатності в ранньому дитинстві. Дорослі, які голодували в дитинстві, погано переносять стреси. Білкове голодування називають квашіоркором.

Вуглеводний обмін

• 1 г = 4 ккал -- 16,7 кДж. У дітей 1-го року вміст вуглеводів забезпечує потребу в енергії і становить 40 %. На 2-му році життя вуглеводний обмін підвищується на
• 60 %. У перші місяці життя потреби покриваються за рахунок молочного цукру -- лактози грудного молока. Після введення прикорму дитина починає отримувати крохмаль, глікоген. У цей період слина вже має достатню кількість амілази. У старечому віці знижується активність лактази. Багато людей не переносять незбираного молока. Рідше проявляється природжена мальабсорбція сахарози, частіше у дітей, які перебувають на штучному вигодовуванні. Рівень глікемії залежить від співвідношення глікогену та глікогенолізу. Керує цим процесом цукровий центр -- сукупність різних центрів у ЦНС: кора півкуль, ядра півкуль, гіпоталамус, довгастий мозок та ендокринні залози.

Існують природжені дефекти ензимних систем, при яких синтез або розпад глікогену порушується. Для новонароджених характерна гіпоглікемія, до 5--6-го дня рівень глюкози підвищується. Підвищення рівня глюкози відбувається до 6 років, а потім -- до 12 років, що збігається з періодами посилення росту і підвищенням концентрації соматотропного гормону. Для визначення кривої вмісту глюкози у дорослих застосовують навантаження -- 1 г цукру на 1 кг маси тіла. У дітей цукрове навантаження збільшується з віком. Тип цукрової кривої будують відповідно до даних табл. 18.

Однак рівень підвищення глюкози після навантаження у дітей менший, ніж у дорослих, проте діти важче переносять цукровий діабет.

Таблиця 18. Вміст глюкози в крові після цукрового навантаження

Жировий обмін

Жири в організмі швидко поновлюються. Так, 50 % жирового депо дорослої людини поновлюється кожні 5--9 днів, а 50 % жиру печінки -- кожні З дні. Жири мають значення в синтезі гормонів, захисті організму від тепловтрати, транспорті вітамінів. У доношеної новонародженої дитини жир становить 11--16 % від маси тіла, а у дитини до 6 міс -- 26 %. У цей період дитина перебуває на грудному вигодовуванні. У віці понад 6 міс вміст жирів зменшується. Рівень їх знову підвищується до 6--9 років і в період статевого дозрівання. У жінок накопичення жиру збільшується до 30--35 років і становить у цьому віці 35 % від маси тіла. У юнаків до 15-- 16 років він зменшується, а потім зростає і до 35 років досягає 26 %. Зі збільшенням кількості жиру зростає рівень глікогену. Існує різниця в хімічному складі тригліцеридів. У новонароджених жир має високу точку плавлення -- 43 °С, у дорослих -- 17,5 °С. Це потрібно враховувати під час організації догляду за дітьми і виконання ін'єкцій.

У дітей перших днів життя спостерігається стеаторея. З калом виділяється 3 г ліпідів на добу. У калі дитини зменшується кількість жирних кислот, що свідчить про краще всмоктування в кишках.

У дітей знижена активність ліпази, жовчі виділяється менше, ніж у дорослих (на 1-му році життя -- 70 % від норми в дорослих). Унаслідок тканинного обміну жирів утворюються проміжні продукти -- кетонові тіла. Схильність до кетозу особливо проявляється у віці 2--10 років, коли порушується співвідношення жирів, білків і вуглеводів (у нормі воно становить, відповідно, 1:1:4). У дитячому віці в крові невеликий вміст ліпідів, з віком він збільшується.

Водно - сольовий обмін

Тканини й органи дитини містять більше води, ніж тканини й органи дорослих. З віком вміст води зменшується. У новонародженої дитини вода становить 75,5 % від маси тіла, у дорослих людей -- 60--65 %. Втрата води у новонароджених становить 8 % від маси тіла.

На вміст води в тканинах організму впливає їжа і наявність у ній жиру. Жирова тканина утримує 22 % води.

Рідини організму поділяються на внутрішньоклітинну і позаклітинну. Кожні 20 хв між кров'ю та інтерстиціальною рідиною відбувається обмін води, рівний масі тіла. Об'єм циркулюючої плазми змінюється щохвилини, з віком він зменшується. Якщо з віком вміст позаклітинної рідини зменшується, то внутрішньоклітинної -- збільшується. Водний обмін у дітей інтенсивніший, ніж у дорослих.

Так, молекули води в дорослому організмі перебувають 15 днів, у дітей -- 3--5 днів. У дітей велика проникність мембран, а фіксація рідини в клітині і міжклітинних структурах слабка. Діти дуже чутливі до дегідратації, коли втрачається і позаклітинна, і внутрішньоклітинна рідина. Потреба дітей у воді значно вища, ніж у дорослих. Склад рідини визначає гомеостаз. Склад солей, їх концентрацію визначає осмотичний тиск рідини. Важливу роль у цих процесах відіграють катіони -- Na, K, Ca, Mg та аніони -- хлор, карбонат, ортофосфат, сульфат. Рівновага між ними зумовлює рН 7,4. Характерним є значний вміст натрію в позаклітинній рідині. Рівень його зберігається протягом життя. Внутрішньоклітинний вміст натрію у дітей вищий, ніж у дорослих. Натрій регулює судинний тонус, потенціює активність адреналіну, зумовлює роботу натрієво-калієвого насоса. Затримка натрію характерна для гіпертонічної хвороби, інфаркту. Вміст калію більший всередині клітини. . Усі електрофізіологічні та енергетичні процеси відбуваються за участю калію. Він стимулює утворення ацетилхоліну -- медіатора синапсів, який є каталізатором АТФ і входить до складу креатинфосфату. Нестача калію спричинює слабкість серцевого м'яза. Збільшення вмісту калію призводить до внутрішньошлуночкової блокади, тремтіння шлуночків. Відносна потреба дітей у калії вища, ніж у дорослих. Нестача калію гальмує ана-болічні процеси.

Порушення, які виявляють під час обстеження органів травлення

Оцінку органів травлення потрібно проводити з урахуванням віку пацієнта на основі комплексного дослідження органів травного тракту. При цьому враховують дані анамнезу, огляду, пальпації, перкусії, оцінюють результати лабораторних та інструментальних досліджень.

Анамнез

Збираючи анамнез потрібно з'ясувати:

• *чи є скарги на біль у животі;
• *локалізація, іррадіація, характер, інтенсивність, періодичність, сезонність болю в животі;
• * чи пов'язаний біль у животі зі споживанням їжі, її кількістю та якістю;
• *кількість випорожнень, їх характер, домішки слизу, крові, біль під час акту дефекації;

чи є нудота або блювання;

характер блювотних мас, частота блювання, час виникнення;

наявність печії, її зв'язок зі споживанням їжі;

чи є зміни в апетиті, відчуття переповнення шлунка;

*наявність скарг, які вказують на порушення загального стану (слабкість, зниження працездатності, порушення сну, підвищена дратливість, плаксивість тощо).

Під час огляду за системами та органами важливо дати оцінку стану органів травної системи за такими критеріями:

колір шкіри: блідість, жовтяниця, субіктеричність;

наявність елементів висипки -- геморагії, підвищення сухості шкіри з лущенням, рубці, розширення венозної сітки на передній стінці живота;

стан губ, зубів, язика слизової оболонки ротової порожнини, зіва, глотки (звернути увагу на підвищену сухість слизових оболонок, гіпертрофію сосочків язика або їх атрофію), каріозні зуби, наявність афт, ерозій, ділянок лейкоплакії, запальні процеси ясен, язика, мигдаликів;

форма живота, його симетричність і розміри;

участь м'язів живота в акті дихання.

Пальпація. Перкусія. Аускультація

За допомогою поверхневої пальпації можна виявити:

болісність живота і резистентність м'язів черевної стінки;

локалізацію зон слабкості передньої черевної стінки;

грижі пупкового кільця, білої лінії живота, пахвинні та стегнові грижі, збільшення паренхіматозних органів (печінки, селезінки), наявність пухли ноподібного утворення.

За допомогою глибокої пальпації виявляють:

розміри відрізків кишок, паренхіматозних органів;

рівень проекції на черевну стінку країв печінки та селезінки;

консистенцію збільшених паренхіматозних органів, їх болючість;

рухомість, болісність, щільність, характер поверхні відрізків тонкої й товстої кишки, наявність газів у них;

*симптоми Кера, Мерфі, Ортнера та інші патологічні зміни.

Перкусія живота дозволяє виявити наявність рідини в черевній порожнині.

За допомогою аускультації можна визначити перистальтику кишок та ін. Стан пацієнта допомагають оцінити такі додаткові методи дослідження:

рентгенологічні;

ультразвукові (УЗД);

ендоскопічні -- фіброгастродуоденоскопія;

мікробіологічні;

біохімічні;

шлункове і дуоденальне зондування.

На основі оцінки стану пацієнта медична сестра формулює й узгоджує з пацієнтом або родичами проблеми і складає план сестринського догляду.

Для зняття болю провести зрошення слизової оболонки рота 0,5 % розчином новокаїну або анестезиновою емульсією.

За призначенням лікаря проводити оброблення слизової оболонки ротової порожнини, афт, виразок антисептичними препа ратами, лікувальними оліями тощо.

Додавати до однієї чайної ложечки грудного молока порошок ністатину (дозу призначає лікар), 3--4 рази на добу.

Усі предмети догляду (посуд, соски, пляшечки, іграшки) обробляти дезрозчинами з наступним промиванням. Соски кип'ятити протягом 15 хв з моменту закипання

У разі необхідності організувати огляд дитини лікарем. Організувати щадний режим годування. Створити дитині комфортні умови, заспокоїти її, забезпечити спокійний сон (краще на свіжому повітрі). Організувати постійне спостерігання за дитиною, контролювати температуру тіла. Повідомляти лікаря про погіршення стану дитини.

Після обстеження організувати консультацію гастроентеролога і за його рекомендаціями скласти план догляду і лікування.

Створити для пацієнта спокійну атмосферу, оптимальний режим дня з додатковим відпочинком. Контролювати дотримання дієтичного харчування (їжу хворий має споживати невеликими порціями, 5--б разів на добу; стіл 1а, 16, 1в, 1 або 2). Проводити вітамінотерапію.

За призначенням лікаря провести курс бактерицидними препаратами, біогенними стимуляторами, ферментативними, антисекреторними, репаративними препаратами тощо.

Контролювати проведення курсу фізіотерапевтичного лікування.

Організувати консультацію гастролога, вирішити питання про госпіталізацію.

Уразі загострення виразкової хвороби у пацієнта, який перебуває на диспансерному обліку, разом із гастроло-гом вирішити питання про госпіталізацію. Після стаціонарного лікування за рекомендаціями лікаря скласти план реабілітаційного лікування вдома, проводити догляд і медикаментозну терапію за складеним планом.