Материал: Ріст і розвиток людини

Анатомофізіологічні особливості сечової системи у новонароджених

Коли народжується дитина, нирки у неї морфологічно і фізіологічне незрілі. Маса нирок у новонароджених становить 1:100 (у дорослих 1:200) по відношенню до маси тіла. Відносно великі розміри нирок і короткий відділ попереку зумовлюють низьке розташування нирок у дітей раннього віку. У них верхній полюс нирки розташований на рівні XI--XII грудних хребців, а нижній -- на рівні верхнього краю IV поперекового хребця. До 1-го року життя верхній і нижній полюси нирки зближені й орган має кулясту форму, тільки в подальшому нирка набуває бобоподібної форми. У дітей раннього віку нирки більш рухливі, ніж у дорослих, що пов'язано зі слабким розвитком навколониркової клітковини і фасцій. Під час вдиху в дітей 1-го року життя обидві нирки зміщуються вниз на 1 см, тобто на висоту тіла і поперекового хребця. Особливості сечових органів:

У новонароджених маса нирок становить 10--12 г, у віці 5--6 міс вона збільшується в 3 рази, а потім збільшення маси вповільнюється.

Нирки у новонародженого мають частки. Кірковий шар недостатньо розвинений, мозковий шар переважає над кірковим у співвідношенні 1:4. Прошарки сполучної тканини виражені слабо. У нирках новонароджених клубочки нефронів розташовані дуже компактно. На 1 см2 їх кількість досягає 50, у віці 1 року -- 18--20, у дорослих -- 7--8.

Нефрону новонародженого недостатньо диференційований. Нутрощевий (вісцеральний) шар капсули клубочка нефрона складається з кубічного епітелію, тому процес фільтрації утруднений. На 4-му місяці життя плоский епітелій починає з'являтися в деяких капсулах, на 8-му місяці життя вже всі капсули нефронів мають плоский епітелій.

Клубочки нефронів у новонароджених мають малий діаметр - 85 мк (у людини ЗО років розміри клубочків становлять 210 мк). Найбільш інтенсивно клубочки збільшуються в перші два роки життя -- потім у періоди 5--6 років, 9--10 років та 16--19 років. Малим розміром клубочків нефронів пояснюється невелика загальна фільтрівна поверхня їх у новонароджених (близько 30 % від норми дорослого). У новонароджених клубочки мають малий діаметр просвіту капілярів, багато з них не функціонують (капілярна сітка може спадатися).

Канальці нефрона у новонародженого значно коротші, їх просвіт у 2 рази вужчий, ніж у дорослих. Те саме стосується і петлі нефрона. Канальці і петля нефрона розташовані в межах кіркового шару. З віком збільшується довжина нефрона.

Мал. 52. Ємкість сечового міхура у дітей

Це збільшення триває до статевого дозрівання. Процес реабсорбції сечі у новонароджених менш інтенсивний.

Юкстагломерулярний апарат, який має значення в утворенні реніну і контролює виведення натрію, у новонароджених розвинений слабо, його формування завершується у віці два роки.

Ниркові миски розвинені відносно добре, однак м'язові та еластичні елементи виражені слабо.

У дітей раннього віку виражений зв'язок лімфатичної системи нирок з лімфатичними судинами кишок, що пояснює швидкий перехід інфекції з кишок до нирок і навпаки. Ниркові миски у новонародженого розташовані внутрішньонирково.

Сечоводи у новонароджених звивисті, мають більше вигинів, їх діаметр у середньому 0,3--0,4 см (досить вузький). Ці особливості сприяють застою сечі і приєднанню бактеріальної мікрофлори.

Сечовий міхур у новонароджених розташований вище, ніж у дорослих (над симфізом). Передня його стінка не вкрита очеревиною. Слизовий шар міхура добре розвинений. Ємкість міхура змінюється (мал. 52): у новонародженого -- 30 мл, у віці 1 року -- 60 мл, 5 років -- 135 мл, 14 років -- 260 мл.

• 11. Сечівник у дівчаток коротший, його довжина 1--2 см, а діаметр ширший, ніж у хлопчиків. У хлопчиків сечівник завдовжки 5--6 см, його згини виражені сильніше, що треба враховувати під час катетеризації. У каналі слабо розвинута еластична тканина та сполучнотканинна основа. Слизовий шар розвинутий добре.
• 12. Акт сечовиділення в перші місяці життя відбувається на основі природжених безумовних спінальних рефлексів. Пізніше він регулюється підкіркою і корою великого мозку.

Механізм сечоутворення

Нирковий кровообіг та клубочкова фільтрація

У дорослих кровообіг через нирки становить 1200 мл за 1 хв (20-- 25 % хвилинного об'єму), у новонароджених -- лише 5 % хвилинного об'єму крові. За 2 міс життя кровообіг у нирках значно збільшується, у віці З років він такий, як у дорослих. У новонароджених краще кровопоста-чається мозковий шар нирок, а у дорослих -- кірковий.

У дітей плазмоток у нирках в абсолютних та відносних величинах (до поверхні тіла) менший, ніж у дорослих. З віком плазмоток збільшується. Він характеризується секрецією парааміногіпурової кислоти (ПАГ), що схематично зображено на мал. 53.

Діаметр пор фільтрівної мембрани у дітей у 2 рази менший, ніж у дорослих. Низька проникність мембрани, а також мала площа фільтрівної поверхні зумовлюють низьку швидкість фільтрації. У дітей раннього віку вона становить 20--27 % від величини у дорослих.

З віком мембрана стоншується, кількість і діаметр пор збільшуються, збільшується і фільтрівна поверхня клубочкового апарату.

Мал. 53. Секреція парааміногіпурової кислоти

Реабсорбція та, секреція в проксимальних сегментах

У момент народження канальцевий апарат нефрона сформований недостатньо. Однак білки і глюкоза реабсорбуються повністю. Це пояснюється величиною максимальної реабсорбції, яка залежить від швидкості клубочкової фільтрації. Чим більша клубочкова фільтрація, тим більший об'єм реабсорбції в проксимальному відділі канальців. Ця залежність називається клу-бочкоканальцевим балансом, формується такий баланс ще у плода. Клітинні елементи реабсорбції глюкози у новонародженого вже сформовані й при малій кількості глюкози в первинній сечі вона повертається в кров.

У новонародженого амінокислоти реабсорбуються менш інтенсивно, що може призвести до появи їх у сечі. Менш інтенсивно в проксимальних канальцях реабсорбуються також іони і вода. Механізми секреції у дітей розвиваються після народження.

Реабсорбція в дистальних відділах нефрона

У дистальних відділах канальців і збиральних трубочках реабсорбція натрію відбувається значно інтенсивніше, ніж у проксимальних відділах нефрона. Активність реабсорбції натрію пов'язана з активністю ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Очищення плазми крові від натрію у новонароджених становить лише 1/5 очищення у дорослих. У новонароджених дітей уведений натрій затримується в організмі. Це супроводжується накопиченням води і збільшенням об'єму позаклітинної рідини, тому діти схильні до розвитку набряків.

Нирки новонароджених не здатні утворювати гіпертонічну сечу. З віком концентрувальна здатність нирок підвищується, так само, як і довжина петель нефрона.

У дітей позитивний азотистий баланс супроводжується меншим утворенням сечовини та меншим надходженням її зі збиральних трубочок у мозковий шар нирок.

Діти, які перебувають на грудному вигодовуванні, виділяють гіпотонічну сечу, а діти, що отримують коров'яче молоко або суміші, частіше виділяють гіпертонічну сечу. Концентрувальна здатність нирок розвивається У дітей швидше, якщо діти перебувають на штучному вигодовуванні. Підвищення концентрації сечі залежить від виділення вазопресину. Нирки новонародженого не чутливі до цього гормону. Конпентрувальна здатність нирок у віці 1 року досягає величин, які характерні для дорослих. Діти раннього віку втрачають відносно більше води через шкіру і легені.

Таблиця 19. Максимальна відносна густина та осмолярність сечі залежно від віку (за даними Ю.Є. Вельтищева і М.С. Ігнатьєвої)

Діти віком 1 року виділяють за добу рідини на 1 кг маси тіла: 100 мл через шкіру; 40 мл через легені; 40--80 мл через кишки; 50--100 мл через нирки

У дітей різного віку відбуваються зміни показників відносної густини та осмолярності (табл. 19). Виведення сечі у грудних дітей відносно маси тіла більше, ніж у дорослих. На виведення однакової кількості сечовини, сечової кислоти, іонів у дітей витрачається в 2--3 рази більше води, ніж у дорослих. Добовий діурез зростає з віком (мал. 54). У дітей віком понад 1 рік добовий діурез розраховується за формулою:

600 + 100 (п-1),

де п -- вік у роках.

Кількість добової сечі, розрахована відносно маси тіла, змінюється (мал. 55).

Добова потреба у воді в дітей більша, ніж у дорослих. У новонароджених і дітей раннього віку недорозвинуте відчуття спраги, цим пояснюється схильність дітей до дегідратації.

Мал. 54. Загальний діурез у дітей

Мал. 55. Діурез залежно від віку на 1 кг маси тіла

Функції нирок у грудних дітей достатні для забезпечення водно-сольового гомеостазу, якщо дитина перебуває на грудному вигодовуванні. Резерви пристосування до змін складу і властивостей внутрішнього середовища у маленьких дітей обмежені. Фізіологічні властивості нирок удосконалюються з віком.

Механізм регуляції добового діурезу

Постійна осмотична концентрація, іонний склад і об'єм внутрішнього середовища забезпечуються осморегулівними, іонорегулівними, волюморе-гулівними рефлекторними механізмами. Особливо інтенсивно ці механізми змінюються протягом 1-го року життя.

Виведення сечі

У перші 12 год після народження сечовиділення може бути відсутнє, у перші 5 днів частота сечовиділень становить 4--5 разів на добу. Через 7 днів завдяки стабілізації харчування грудним молоком частота сечовиділень збільшується до 20--25 разів на добу.

З віком частота сечовиділень зменшується, а об'єм сечового міхура збільшується. У дорослих денний діурез перевищує нічний у 2--3 рази. У дітей добовий ритм виведення сечі з'являється на 2-му місяці життя. У більшості дітей денний діурез перевищує нічний.

Геронтологічні зміни сечової системи

У старечому віці відбуваються морфологічні зміни нирок, прогресує атрофія ниркової паренхіми, втрачається 1/3--1/2 нефронів, які функціонують, формується нефросклероз. У віці 40 років у людини кількість нормальних клубочків становить 95 %, у 90 років їх зменшується до 63 %. Головною причиною старіння клубочків є стовщення, ущільнення і редуплікація базальної мембрани клубочкових капілярів. Виражені зміни відбуваються і в канальцях нефрона. З віком зменшується об'єм канальців, розширюються їх просвіти, скорочується число канальцевих клітин. Збільшується довжина проксимальних канальців. У дистальних канальцях утворюються дивертикули, число яких збільшується з віком. Подібно до гломерулярної мембрани змінюється з віком тубулярно-базальна мембрана, вона стовщується й ущільнюється.

Зміни судин нирок з віком посилюються. Характерною рисою старіння ниркових судин є процес утворення шунтів між артеріолами, тому значна частина кровообігу від кіркового шару нирок відхиляється до мозкового шару. Іншою характерною зміною судин нирок є ущільнення стінок артерій різного порядку. З віком артерії видовжуються, втрачають прямолінійність, набувають дугоподібного вигляду, а потім -- спіралеподібного. Артерії в старечому віці мають нерівномірний просвіт, з тенденцією до звуження від воріт нирки до кори. Площа поперечного просвіту ниркових артерій поступово зменшується. У м'язових стінках артерій відкладається колаген, еластична тканина втрачається. Вікові зміни артеріол нирки призводять до гіалінозу.

З віком змінюється інтерстицій нирок, збільшується кількість сполучної тканини, особливо в пірамідах мозкового шару. Зміни в нирках впливають на їх функцію. У процесі старіння організму підвищується опір у судинній системі нирок. Підвищення опору з віком закономірно скорочує участь ниркових фракцій у хвилинному об'ємі кровообігу. З віком знижується екскреторна функція нирок, поступово зменшується добовий діурез. Канальцева реабсорбція води знижується, виведення ниркою електролітів -- натрію, калію, кальцію, магнію, хлору -- прогресивно зменшується.