Материал: Ріст і розвиток людини

Брижа у новонароджених тонка, швидко збільшується в довжину на 1-му році життя. Лімфа, що відтікає від кишок, не проходить через печінку, а потрапляє безпосередньо в циркулюючу кров.

Довжина товстої кишки дорівнює росту дитини. Частини товстої кишки розвинуті по-різному. У новонароджених відсутні чепцеві відростки, стрічки кишки недорозвинуті, гаустри відсутні до 6 міс. У новонародженого сліпа кишка розташована безпосередньо під печінкою. Червоподібний відросток у новонародженого завдовжки до 5 см, має конусоподібну форму і широко відкритий вхід. Він дуже рухомий і має довгу брижу.

Товста кишка легко переміщується, що залежить від заповнення шлунка і тонкої кишки. У новонародженого пряма кишка відносно довша і в разі заповнення може займати весь малий таз. Ампула прямої кишки не розвинена.

Виділення соків у товстій кишці недостатнє. Але товста кишка відіграє важливу роль у процесі травлення. У ній відбувається всмоктування води і формування калових мас. Важливе місце займає у травленні мікрофлора товстої кишки: Кишки плода і новонародженої дитини впродовж 10--20 год життя стерильні. Формування кишкової мікрофлори поминається з 1-ї доби життя і за 7--9 днів у здорових доношених дітей, що отримують грудне молоко, вона досягає нормального рівня.

Якщо дитина на грудному вигодовуванні, то в кишках переважає В. bifidus, а якщо на штучному -- В. соli.

Моторика кишок у новонароджених енергійна, що збільшує частоту випорожнень. Дефекація -- це рефлекторний акт, який у перші 2 тиж відбувається до 6 разів на добу. Протягом 1-ї доби дитина виділяє меконій (першородний кал) зелено-чорного кольору. Він складається з жовчі, епітеліальних клітин, слизу, ферментів, навколоплідних вод. Випорожнення у здорових новонароджених, яких годують грудним молоком, мають кашкоподібну консистенцію, жовто-зелений колір, кислий запах.

Підшлункова залоза -- паренхіматозний орган зовнішньої та внутрішньої секреції. У перші місяці життя вона функціонує недостатньо. У ній мало елементів сполучної тканини, дуже багато кровоносних судин. У новонароджених найбільше розвинена головка залози. Уся поверхня залози гладенька.

Печінка -- паренхіматозний орган, найбільша травна залоза. Печінка у новонародженого відносно велика і становить 4 % від маси тіла. Паренхіма печінки мало диференційована, вона повнокровна, швидко збільшується внаслідок інфекції чи інтоксикації. Утворення жовчі печінковими клітинами недостатнє. Жовч малої активності, у ній мало жовчних кислот. Печінка депонує поживні речовини, білки, жири, глікоген. Клітини печінки виконують функцію фагоцитозу, беруть участь в обміні заліза і холестерину. Печінка виконує також бар'єрну функцію, нейтралізує деякі ендогенні та екзогенні шкідливі речовини. У новонародженого печінка перебуває в стані функціональної недостатності, особливо слабка її ферментативна діяльність. Проявом незрілості печінки є транзиторна жовтяниця у новонароджених через неповний метаболізм вільного білірубіну, який утворюється внаслідок розпаду еритроцитів.

Особливості процесу травлення у новонароджених

У дітей перших днів і тижнів велике значення мав автолітичний компонент травлення, при якому гідроліз полімерів здійснюється за рахунок ферментів, що містяться в грудному молоці. Після введення прикорму зростає роль і значення амілазної активності слини і підшлункової залози.

Особливістю перетравлювання і засвоєння білків у новонароджених є те, що у них більше значення має внутрішньоклітинний компонент процесу травлення. Особливо швидко переходять у кров лактоглобуліни.

У дітей перших місяців життя особливо активна шлункова ліпаза, яка розщеплює жири грудного молока, що мають невеликі ланцюжки вуглецю (С12). Жири з довшими ланцюжками вуглецю розщеплюються ферментами підшлункової залози. У тонкій кишці відбувається адсорбція вітамінів A, D, С і групи В.

Вікові зміни органів травлення

У дітей поступово збільшується об'єм ротової порожнини. Розвиток слинних залоз закінчується в 3--4 міс. З цього моменту слина виділяється активно, її слабко кисла реакція поступово змінюється на лужну.

У дітей 2 років глотка і стравохід опускаються, вхід у стравохід на рівні IV--V шийних хребців, у 12 років -- на рівні VI--VIII хребців, як у дорослих.

У 6 міс просвіт стравоходу ...

В 1 рік життя об'єм шлунка в середньому -- 250 мл, у 3 роки -- 400 мл, у 7 років -- 600 мл, у 10 років -- 1000 мл, у 16 років -- 1500 мл.

Змінюється і положення шлунка, на 2-му році життя воно стає вертикальним. Поступово розвивається кардіальна частина шлунка і його дно. Усі частини шлунка повністю закінчують розвиватися у 8 років.

Для процесів травлення в шлунку дуже важливим є розвиток і формування шлункових ямок. У 3 міс їх кількість збільшується в 2 рази і досягає 700 000, у 2 роки -- 1 300 000, у 14 років -- 1 700 000, у дорослих -- 4 000 000. З початком у дитини ентерального харчування починається бурхливий розвиток шлункових залоз. Уже в 2 міс їх кількість збільшується в 4 рази і досягає 800 000, у 2 роки їх уже стає 8 000 000, у 6 років -- 10 000 000, у дорослої людини -- 25 000 000. Зі збільшенням кількості шлункових залоз посилюється секреція шлункового соку (мал. 44) та збільшується об'єм (мал. 45).

Maл. 44. Секреція шлункового соку

Мал. 45. Об'єм шлункового соку

На 2-му році життя удосконалюється гістологічна будова слизової оболонки тонкої кишки. У дитини віком 7 років вона не відрізняється від такої у дорослих.

Товста кишка анатомічне завершує свою будову у віці 3--4 роки. У 5--7 років кишки втрачають свою рухомість, удосконалюється їх моторика, механізм нервової регуляції.

Підшлункова залоза завершує свій розвиток у 10--12 років. У 10 років маса залози збільшується в 10 разів, а в дорослих -- у ЗО разів порівняно з масою залози після народження. Найінтенсивніше залоза росте в перші З роки і в період статевого дозрівання.

Печінка з системою проток і жовчним міхуром розвивається дуже швидко, у 2--3 роки її маса збільшується в 3 рази, у 7--8 років -- у 5 разів, у 16--17 років -- у 10 разів, у 20--ЗО років -- у 13 разів. А маса тіла збільшується в 20 разів. З віком збільшується і жовчний міхур. В 1 міс його об'єм становить 3 мл, у 3 роки -- 8 мл, у 10 років -- 33 мл.

Особливості процесів травлення після переходу на загальний харчовий раціон

З посиленням харчування і отриманням різних продуктів у дітей посилюється секреторна і моторна діяльність травної системи. Єдиним типом травлення стає власне травлення під впливом ферментів у порожнині травного тракту.

З переходом на тверду їжу стає важливим механічне оброблення харчових продуктів і формування харчової грудки. Для жування стає важливим розвиток зубів.

У перші місяці після народження зуби містяться під слизовою оболонкою ясен. Прорізування зубів починається з 6 міс, і цей процес може відбуватися з відхиленнями в загальному стані дитини. З'являється підвищена збудливість, дитина вередує, порушується сон, апетит, починається посилене слиновиділення, рефлекторно виникають риніт, подразливість слизової оболонки горла, підвищується температура тіла.

Після прорізування зубів усі негативні явища зникають, дитина заспокоюється.

На кожній половині щелепи одночасно прорізуються зуби лівої та правої половини ротової порожнини. Здебільшого спочатку прорізуються нижні зуби, а потім -- верхні. Винятком із цього правила є поява бічних верхніх різців, а потім -- бічних нижніх.

Молочні зуби прорізуються з такою послідовністю:

• 6--7 міс Нижні центральні різці
• 8--9 міс Верхні центральні зубці
• 10 міс Бічні верхні різці
• 12 міс Бічні нижні різці
• 12--15 міс Перша пара кутніх зубів (перші моляри)
• 18--20 міс Ікла
• 20--З0 міс Друга пара кутніх зубів (другі моляри)

У процесі формування молочних зубів розрізняють два періоди:

перший період -- до 3--3,5 року - - зуби стоять щільно, без проміжків;

другий період (до 6 років) -- висувається вперед нижня щелепа і з'являються фізіологічні проміжки між зубами, значна стертість зубів.

Із 5--6 років починається заміна молочних зубів на постійні. Перші постійні зуби -- це перші моляри. Заміна молочних зубів відбувається в такій послідовності, в якій прорізувалися молочні зуби.

Для розрахунку кількості молочних зубів можна користуватись такою формулою:

n - 4 (де п -- вік дитини в місяцях).

Для розрахунку кількості постійних зубів можна користуватися формулою:

4 n -- 20 (де п -- кількість років, які виповнилися дитині).

Після прорізування перших молочних зубів жувальні рухи слабкі, вони аритмічні й чергуються зі смоктальними рухами. Із збільшенням кількості зубів жувальні рухи стають ритмічними, вони залежать від якості їжі, яка пережовується. Після заміни молочних зубів на постійні встановлюється нормальний прикус (12--13 років) і акт жування набуває усіх властивостей, які характерні для дорослої людини.