Материал: ненф х-би нн

Розробка кафедри педіатрії ЛНМУ41/172

мекв/кг. Шлях уведення – у вену пуповини за наявності доброго зворотного відтоку крові через катетер. Уводять повільно – не швидше, ніж 2 мл/кг/хвилину. Розчин натрію гідрокарбонату не можна вводити доти, поки не налагоджені ефективні вентиляція легень і перфузія тканин новонародженого.

4.5.10.Дії у разі неефективної реанімації Якщо стан дитини не поліпшується, незважаючи на проведення

ефективних вентиляції 100 % киснем і непрямого масажу серця, а також введення потрібних ліків, слід ще раз перевірити правильність виконання основних реанімаційних процедур і подумати про можливі механічні причини незадовільної реакції немовляти на реанімацію, такі, як пневмоторакс, аномалії дихальних шляхів, діафрагмальна грижа або природжена хвороба серця.

4.5.11.Припинення реанімації Реанімацію новонародженого можна припинити, якщо, незважаю-

чи на правильне і повне виконання всіх її заходів, у дитини відсутня серцева діяльність протягом певного проміжку часу. Тривалість проведення реанімації визначається чинним законодавством України. Наявні дані свідчать, що реанімація новонародженого після 10 хв. відсутньої серцевої діяльності, звичайно, закінчується смертю дитини або її виживанням з важкою інвалідністю.

4.6. Післяреанімаційна допомога Після проведення початкових кроків реанімації і короткочасної ШВЛ

мішком і маскою новонароджених в задовільному стані зі стабільними показниками життєвих функцій (наявні рухова активність і м’язовий тонус, ЧД - 30-60 за 1 хв., відсутність центрального ціанозу й інших ДР, ЧСС > 100 за 1 хвилину) необхідно повернути на груди матері та забезпечити контакт «шкіра-до-шкіри» для завершення адаптації.

Діти, які потребували більшого обсягу реанімаційної допомоги (ШВЛ довше кількох хвилин, непрямий масаж серця, інтубація трахеї, введення ліків), як правило, перенесли важкий стрес і мають високий ризик поліорганного ушкодження та інших ускладнень, що може не бути очевидним відразу. Після закінчення первинної реанімації таких новонароджених слід якомога скоріше переводити у відділення (палату) інтенсивної терапії для подальшого інтенсивного спостереження,

42

Розробка кафедри педіатрії ЛНМУ43/172

додаткового обстеження і лікування. Критеріями успішного закінчення первинної реанімації новонародженого є встановлення (відновлення) самостійного дихання і нормалізація ЧСС (≥ 100 ударів за 1 хв.) або досягнення стабільних показників ЧСС (≥ 100 ударів за 1 хв. протягом мінімум 5 хв.) незалежно від наявності самостійного дихання і/або центрального ціанозу (у разі відсутності самостійного дихання або за наявності стійкого центрального ціанозу дитину переводять у відділення (палату) інтенсивної терапії на ШВЛ мішком через ендотрахеальну трубку).

4.6.1.Післяреанімаційна допомога новонародженим, яким проводили короткочасну ШВЛ

За відсутності показань для подальшої допомоги (наявні рухова активність і м’язовий тонус, ЧД становить 30-60 за 1 хв., ЧСС > 100 за 1 хв., відсутність центрального ціанозу й інших дихальних розладів) дитину переносять на груди матері. Лікар оцінює загальний стан новонародженого і показники його життєвих функцій (температуру тіла, колір шкіри і слизових, ЧД, ЧСС, наявність рухової активності, наявність втягнення податливих ділянок грудної клітки, експіраторного стогону, роздування крил носа) протягом перших 15 хв. життя під час контакту «шкіра-до-шкіри» з матір’ю. Наступні оцінювання (через кожні 15 хв. протягом 1 год. після народження і щонайменше кожні 30 хв. протягом 2-ої год. під час перебування дитини в пологовому залі) може здійснювати середній медичний працівник. В динаміці потрібно визначати частоту дихання (ЧД), наявність центрального ціанозу, ДР (втягнення податливих ділянок грудної клітки, стогін на видиху, апное), а також рухову активність (м’язовий тонус). Температуру тіла слід вимірювати щонайменше кожні 30 хв. в пологовій кімнаті під час перебування дитини в контакті з матір’ю «шкіра-до-шкіри». У разі виникнення гіпотермії (або гіпертермії) необхідно вжити належних заходів і збільшити частоту вимірювань температури тіла.

В пологовому залі важливо допомогти матері розпочати грудне годування. Якщо немовля не може ефективно смоктати, треба допомогти матері зцідити молозиво і годувати дитину альтернативним методом (з ложки, чашки). У разі погіршення стану дитини потрібно надати необхідну допомогу і негайно покликати лікаря для вирішення питання про подальші дії.

Постнатальний догляд за дитиною, якій проводили короткочасну

44

Розробка кафедри педіатрії ЛНМУ44/172

ШВЛ. За відсутності будь-яких клінічних проблем протягом першої доби життя дитини медичні працівники оцінюють показники життєвих функцій такої дитини щонайменше кожні 3 год., протягом 2 доби – щонайменше кожні 6 год., а далі – 2 рази на добу. Медичний персонал повинен навчити матір доглядати і спостерігати за дитиною, надаючи їй у цьому постійну допомогу.

За наявності дихальних розладів (ДР) слід оцінити їх важкість і діяти відповідно до стану дитини і ступеня важкості ДР (див. тему «За-

хворювання легень у новонароджених»). Якщо немовля отримує кисень або не може бути прикладеним до грудей з інших причин, його слід годувати зцідженим грудним молоком (сумішшю) за допомогою аль-

тернативного методу (див. тему «Недоношені діти»).

У разі відсутності ДР, новонародженій дитині, яка не отримує кисневої терапії, необхідно продовжити грудне вигодовування в умовах спільного перебування з матір’ю.

Новонароджений, який після короткочасної ШВЛ був переведений на сумісне перебування з матір’ю і має задовільний загальний стан, не потребує рутинного проведення лабораторних і інструментальних обстежень.

4.6.2.Післяреанімаційна допомога новонародженим, яким проводили тривалу або повну реанімацію

Лікар оцінює загальний стан і показники життєво важливих функцій такого новонародженого протягом перших 15 хв. життя, а також проводить повне об’єктивне обстеження перед виведенням дитини з пологового залу або відразу після переводу до неонатального відділення. Під час проведення лікарського огляду важливо забезпечити тепловий захист дитини. Наступні лікарські огляди здійснюють залежно від динаміки стану новонародженого і наявних клінічних проблем, але не рідше, ніж кожні 6 год. в першу добу життя, і двічі на добу на 2- 3-й дні.

Відразу після стабілізації стану новонародженого в пологовому залі (операційній) із дотриманням усіх вимог «теплового ланцюжка» його переводять у відділення (палату) інтенсивної терапії або лікування новонароджених, де забезпечують тепловий захист дитини для підтримання нормальної температури тіла новонародженого (36,5-37,5ºС) і розпочинають моніторинг температури тіла, частоти і характеру дихання, ЧСС, артеріального тиску, кольору шкіри і слизових оболонок,

45

Розробка кафедри педіатрії ЛНМУ45/172

частоти сечовипускань, діурезу, активності дитини, а також насичення гемоглобіну киснем (SpO2), газового складу і кислотно-лужного стану крові (за можливості). Забирають кров на загальний аналіз й інші дослідження (табл. 2) і забезпечують судинний доступ (катетеризувати периферичну вену, а якщо це неможливо з будь-яких причин, а також у важких випадках – катетеризувати вену пуповини). Катетер у вену пуповини вводять на мінімальну глибину, яка забезпечує добру зворотну течію крові. Місцезнаходження кінчика катетера підтверджують рентгенологічно.

Таблиця 2

Необхідні додаткові обстеження новонародженого з підозрою на асфіксію

1– перша, друга і п’ята доби життя; далі – за показаннями;

2– щонайменше 3 рази на добу експрес-методом упродовж перших 3 днів життя; далі – за показаннями;

3– за наявності олігурії (< 1 мл/кг/год.), після відновлення діурезу; катетер використовувати лише за наявності показань;

4– щонайменше 1 раз на добу впродовж перших 3 днів життя за умови нестабільності клінічного стану;

5– за наявності олігурії (< 1 мл/кг/год.);

6– за наявності ДР.

Відкладають початок ентерального харчування і призначають на перші 12-24 год. життя лише інфузію 10 % розчину глюкози з кальцієм глюконатом з розрахунку 50-60 мл/кг/добу. Спостерігають за сечовиділенням і щонайменше 1 раз на добу визначають масу тіла дитини.

46