Материал: Все вопросы патан экзамен

_{Патологія,
патологічна анатомія і патоморфологія:
визначення, задачі, історія} і напрямки розвитку, значення для медичної освіти, науки і практики. Загальна та спеціальна патоморфологія.

Патоморфологія (патологічна анатомія) — навчальна дисципліна, яка дає поняття про структурне підґрунтя хвороб людини для поглибленого засвоєння фундаментальних основ медицини та клінічної картини захворювань з подальшим використанням одержаних знань у практичній роботі лікаря. Загальна патоморфологія закладає розуміння структурних основ клітинно-органної патології — типових загальнопатологічних процесів, сукупність яких зумовлює морфофункціональні прояви певних захворювань. Спеціальна (клінічна) патоморфологія дає знання структурних основ розвитку хвороб людини та їх клінічних проявів, одужання, ускладнень і наслідків; знання змін захворювань, що розвиваються у зв’язку зі змінами умов життя людини та навколишнього середовища (патоморфоз);

Предметом вивчення навчальної дисципліни є структурне підґрунтя хвороб людини для поглибленого засвоєння фундаментальних основ медицини та клінічної картини захворювань із подальшим використанням одержаних знань у практичній роботі лікаря.

та та завдання навчальної дисципліни

Метою патоморфології є вивчення мікроскопічної та ультрамікроскопічної будови структур людського організму, їх розвитку і змін у різноманітних умовах життєдіяльності.

 Вивчення типових загальнопатологічних процесів, сукупність яких зумовлює морфологічні прояви захворювань.

 Вивчити структурне підґрунтя розвитку хвороб та їх клінічних проявів, структурних основ одужання, ускладнень та наслідків.

 Вивчення методів патоморфологічних досліджень: аутопсія, біопсія, дослідження біопсійного матеріалу, експериментальне моделювання захворювань.

Патологія — наука про структурні, біохімічні та функціональні зміни в клітинах, тканинах та органах, спричинені хворобою.

Як самостійна дисципліна патологічна анатомія розвивалася повільно у зв'язку з тим, що розтин тіл померлих довго було заборонено. У XVI столітті почали накопичувати матеріали з патологічної анатомії хвороб, отримані при розтині трупів. У 1761 році вийшла у світ праця італійського анатома Дж. Морганьї (1682-1771) «Про місце знаходження та причини хвороб, виявлених анатомом» ,. У XIX столітті відкривалися кафедри патологічної анатомії в Берліні, Парижі, Відні, Москві, Петербурзі. Представник віденської школи К. Рокитанський (1804-1878) на підставі величезного особистого досвіду створив одне з кращих в той час посібників з патологічної анатомії. К. Рокитанський був останнім представником панувала протягом століть теорії гуморальної патології людини, яка не мала наукової основи. У XX столітті патологічна анатомія стала бурхливо розвиватися, залучаючи до вирішення своїх завдань біохімію і біофізику, імунологію і генетику, молекулярну біологію, електроніку й інформатику. У багатьох країнах були створені інститути патології, з'явилися фундаментальні керівництва і журнали з патологічної анатомії; створені Міжнародне, Європейське та національні наукові товариства патологоанатомів. У другій половині XIX-початку XX століття відкрилися кафедри патологічної анатомії в медичних інститутах Харкова та Києва.

Патологічний процес та захворювання: визначення, загальна характеристика. Типові загальнопатологічні процеси.

Патологічний процес - це певна послідовність змін і реакцій, що закономірно виникають і розвиваються в організмі внаслідок дії патогенного фактора. Це поєднання процесів руйнування (ушкодження) і захисних компенсаторних реакцій, що виникають на різних рівнях організації організму під дією патогенного фактор

Захворювання — патологічний процес, який проявляється порушеннями морфології, обміну речовин чи / та функціонування організму (його частин) у людини. До типових загальнопатологічних процесів відносяться порушення крово- та лімфообігу , дистрофія, запалення, неопластична прогресія, некроз, імунні реакції.

Розрізняють чотири періоди захворювання:

1) латентний (інкубаційний);

2) продромальний;

3) період виражених клінічних ознак;

4) завершення хвороби.

Методи патоморфологічних досліджень (аутопсія, біопсія, дослідження операційного матеріалу, експеримент) та рівні дослідження (макроскопічний, мікроскопічний (тканинний та клітинний), електронномікроскопічний, молекулярний).

Організмений рівень дозволяє бачити хворобу цілісного організму й у взаємозв’язку всіх органів і систем.

Системний рівень – це рівень вивчення якої-небудь системи органів чи тканин, що поєднані спільністю функцій (наприклад, системи сполучної тканини, системи крові, системи травлення та ін.).

Органний рівень дозволяє виявляти зміни окремо взятих органів.

Тканинний і клітинний рівні – це рівні вивчення змінених тканин, клітин і міжклітинної речовини за допомогою світлооптичних методів дослідження.

Субклітинний рівень дозволяє спостерігати за допомогою електронного мікроскопа зміни ультраструктур клітин і міжклітинної речовини, які в більшості випадків є першими морфологічними проявами хвороби.

Молекулярний рівень – вивчення хвороби можливе при використанні комплексних методів дослідження з залученням електронної мікроскопії, імуногістохімії, цитохімії, радіоавтографії.

Основні терміни та поняття, що використовуються при морфологічному дослідженні: паренхіма, строма, клітина, екстрацелюлярний матрикс, гістіон, нефрон, печінкова часточка, легеневий ацинус, морфологічна класифікація епітелію.

Паренхіма — тканина внутрішнього середовища багатоклітинних організмів, що складається з приблизно однакових неполяризованих клітин. Також використовується для опори.

Строма — основа органів тварин, яка складається з пухкої або щільної волокнистої неоформленої сполучної тканини.

Клітина — структурно-функціональна одиниця всіх живих організмів, для якої характерний власний метаболізм та здатність до самовідтворення.

Екстрацелюлярний матрикс — це позаклітинна частина тканин тваринних організмів (передусім сполучної тканини), що залягає у міжклітинному просторі.

Гістіон - структурно-функціональна одиниця сполучної тканини.

Нефрон — це епітеліальна структура, яка являє собою систему звивистих і прямих канальців, що сліпо починаються капсулою від судинного клубочка кожного ниркового тільця, та впадає у збірну трубочку.

Печінкові часточки — структурно-функціональні одиниці печінки.

Легеневий ацинус — структурно-функціональна одиниця легень. Складається з гілок термінальної бронхіоли - респіраторних бронхіол 1, 2 і 3-го порядків і альвеолярних ходів, розгалужуються на альвеолярні мішечки.

Класифікація покривного епітелію:

- одношаровий:

плоский;

Одношаровий плоский епітелій, або мезотелій локалізується у кровоносних судинах, серозних оболонках, вистеляє очеревину, плевру, перикард. Функції мезотелію: вистелення, полегшення руху внутрішніх органів, секреція біологічно активних речовин, піноцитоз.

кубічний;

Одношаровий кубічний епітелій локалізується у нирковому канальці, бронхіолах легень. Функції: вистелення, секреція та транспорт речовин.

призматичний (циліндричний);

Одношаровий циліндричний епітелій локалізується у кишках, шлунку, жовчному міхурі, вивідних протоках печінки, порожнині матки та яйцеводів. Функції: вистелення, захист, абсорбція, секреція речовин.

циліндричний багаторядний війчастий (респіраторний), або псевдобагатошаровий;

Одношаровий багаторядний епітелій локалізується у трахеї, бронхах та деяких відділах статевої системи.Функції: вистелення, захист, секреція.

- багатошаровий:

плоский незроговілий;

Багатошаровий плоский незроговілий епітелій локалізується у рогівці ока, стравоході, ротовій порожнині, піхві, анальній частині прямої кишки. Має три види клітинних шарів: базальний, остистий, шар плоских клітин. Функції: вистелення та захист.

плоский зроговілий;

Багатошаровий плоский зроговілий епітелій,або епідерміс локалізується на шкірі. Має п'ять шарів: базальний, остистий, зернистий, блискучий, роговий. Функції: вистелення та захист.

перехідний;

Багатошаровий перехідний епітелій локалізується у сечоводі, сечівнику, сечовому міхурі. Має три шари: базальний, проміжний, покривний. Функції: вистелення та захист.

Класифікація залозистого епітелію:

- за місцем розташування клітин:

ендотелій,
екзотелій;

- за структурою:

одноклітинний,
багатоклітинний;

- за знаходженням відносно епітелію:

ендоепітеліальні,
екзоепітеліальні.

Алгоритм вивчення патологічних процесів та захворювань: етіологія, патогенез, морфогенез, патологічна анатомія, функціональні розлади, ускладнення, наслідки, прогноз та значення.

Етіологія в медицині— теоретичний розділ медицини, який вивчає причини виникнення хвороб, зокрема інфекційних. Також часто це у вузькому розумінні визначають як окреслення безпосередньої причини хвороби, синдрому або патологічного стану.

Патогенез — механізми виникнення і розвитку хвороби і окремих її проявів на різних рівнях організму — від молекулярних порушень до змін в органах і системах; розділ патології, що трактує питання патогенезу.

Морфогенез в біології — процес виникнення і розвитку органів, систем і частин тіла організмів як в індивідуальному (онтогенез), так і в історичному, еволюційному, розвитку (філогенез).

Патологічна анатомія — клінічний розділ медицини, що вивчає основи патологічних процесів в організмі людини з метою встановлення діагнозу та / або причини смерті.Підрозділом патологічної анатомії є патоморфологія, яка вивчає як загальні патологічні зміни органів і тканин під дією загальних факторів (запалення, травма, тощо), так і їхні особливості при окремих хворобах.

Функціональні розлади — це різноманітні комбінації хронічних та/чи рецидивуючих симптомів, які часто свідчать про порушення рухової функції та чутливості.

Ускладнення — новий медичний стан чи захворювання, яке виникло як наслідок іншої, попередньої хвороби.

Прогноз— спеціальне наукове дослідження конкретних перспектив розвитку якого-небудь явища.

Пошкодження клітини (альтерація): визначення, загальна характеристика. Зворотнє і незворотнє пошкодження. Особливості альтерації у дитячому віці.

В патології під пошкодженням, або альтерацією, розуміють зміни структури клітин, міжклітинної речовини, тканин і органів, які супроводжуються порушенням їх життєдіяльності.

Пошкодження здатні викликати найрізноманітніші причини. Вони можуть діяти на клітинні і тканинні структури безпосередньо або опосередковано (через гуморальні і рефлекторні впливу), причому характер і ступінь ушкодження залежать від сили і природи патогенного чинника, структурно-функціональних особливостей органу або тканини, а також від реактивності організму. В одних випадках виникають поверхневі і оборотні зміни, що стосуються зазвичай лише ультраструктур, в інших - глибокі і незворотні, які можуть завершитися загибеллю не тільки клітин і тканин, а й цілих органів. Пошкодження має різне морфологічне вираження на клітинному і тканинному рівнях. На клітинному рівні воно представлено різноманітними ультраструктурнимі змінами клітини, що становить зміст великого розділу загальної патології - патології клітини. На тканинному рівні ушкодження представлено двома загальнопатологічними процесами - дистрофією і некрозом, які нерідко є послідовними стадіями альтерації.

Характерною особливістю перебігу процесів пошкодження у дитячому віці є виражена інтоксикація. Це пов'язано з тим, що печінка і нирки, які здійснюють виведення продуктів метаболізму, закінчують своє формування в основному до 6-8 років.

Основні пошкоджуючі фактори: екзогенні (фізичні, хімічні, біологічні), ендогенні (генетичні дефекти, гормони, метаболіти) та приклади впливів, що найчастіше зумовлюють розвиток патологічного процесу (гіпоксія/ішемія, дія вільних радикалів, імунні реакції, генетичні впливи, розлади харчування).

Пошкоджуючий фактор чинить безпосередній пошкоджуючий вплив на клітину.

Основні пошкоджуючі фактори:

1. Екзогенні: фізичні (шум, вібрація, тиск, радіація); хімічні (побутові, виробничі, лікарські засоби); біологічні (інфекційні);

2. Ендогенні: генні та хромосомні аберрації; хвороби матері (непрохідність маткових труб, дефіцит ваги та ін.), гормональні (гіпер або гіпопродукція), метаболітичні(накопичення або недостатність певних метаблолітів, що призводить до патологічних станів).

Источник: https://tut-files.ru/previewfile/127073

Смотрите также:

Духовный опыт человека в выборе жизненного пути
Ответы к экзамену (Операционные системы)
Пробелы уголовного закона не могут компенсироваться нарушением правил квалификации
Пушкин А.С.. Бал Баратынского
Развитие электронных денег и проблемы их интерпретации
Тепловой расчет автомобильных газовых двигателей