Материал: Все вопросы патан экзамен

М’язи а трофічні, тонкі, збідненні міоглобіном , тому на розтині нагадують «риб’яче м`ясо» Однак об’єм м’язів може бути і збільшений за рахунок вакантного розростання жирової клітковини та сполучної тканини, що особливо характерно для м Д Дюшена.

299. Міастенія (myastenia gravis). Визначення, етіологія, патогенез, морфологічна характеристика, ускладнення.

Міастенія-автоімунний нервово-м'язовий розлад, що клінічно характеризується патологічною слабкістю і стомлюваністю скелетних м'язів, пов'язаний з ушкодженням ацетилхолінових рецепторів постсинаптичної мембрани поперечно-смугастих м'язів специфічними комплементфіксуючими антитілами.

Етіологія-авто імунне захв.

Патогенез зумовлений блокуванням провідності на рівні міоневрального синапсу. Специфічні антиацетилхолінові антитіла знижують кількість ацетилхолінових рецепторів у нервово-м'язових з'єднаннях. Крім того, постсинаптичні імпульси «спрощуються», що призводить до припинення нейром'язової передачі. Повторна активація нервово-м'язових з'єднань спричиняє нормальне вивільнення ацетилхоліну. Кількість ацетилхолінових рецепторів, які можуть активізувати м'язові волокна, прогресивно зменшується, що і призводить до міастенічної стомлюваності. Істотна роль належить патології зобної залози.

Ураження м'язів характеризують:

* Мімічна слабкість — один з основних симптомів міастенії. Вона більш виражена у верхній половині обличчя — в кругових м'язах очей, підсилюється при повторному зажмурюванні й загальному фізичному навантаженні. Унаслідок слабкості кругового м'яза рота спостерігають утруднення при надуванні щік, усмішка «гарчання», рідше виникає «поперечна усмішка».

* Бульбарний синдром характеризується порушеннями ковтання (захлинання, потрапляння рідкої їжі в носові ходи), гугнявістю, дизартрією, рідше — охриплістю голосу і дуже рідко — порушеннями модуляції голосу, що нагадує заїкання. Бульбарні порушення також мають динамічний характер: підсилюються при мовному, загальному фізичному навантаженні, під час прийому їжі (особливо при вживанні гарячої їжі), зменшуються після відпочинку.

* Слабкість жувальних м'язів також є характерним для міастенії симптомом — стомлення при жуванні, іноді до звисання нижньої щелепи, хворі під час вживання їжі підтримують щелепу і допомагають собі при жуванні рукою.

* Слабкість м'язів тулуба і шиї частіше відзначають у хворих похилого віку і виражається в зігнутій позі внаслідок слабкості м'язів спини, звисаючій голові внаслідок слабкості задньої групи м'язів шиї.

* Слабкість м'язів кінцівок може бути «ізольованою» (тобто без інших симптомів міастенії) — так звана тулубна форма, може поєднуватися із слабкістю довільних м'язів іншої локалізації. Типові для міастенії слабкість проксимальних м'язів кінцівок, переважання слабкості м'язів-розгиначів над м'язами-згиначами, підсилення слабкості при навантаженні (неспроможність увійти до транспорту після швидкої ходьби або бігу, падіння при спробі піти швидше, підйомі сходами, тощо), істотне зменшення слабкості вранці і після відпочинку.

М'язові групи, що уражаються: дельтоподібний м'яз, трицепс плеча, клубово-поперековий м'яз; можлива також поява слабкості після навантаження (або посилення її) в інших м'язових групах: розгиначах кистей і стоп, рідше — у двоголових м'язах плеча, чотириглавих м'язах стегна, дрібних м'язах кистей, тобто можуть уражатися практично всі довільні м'язи кінцівок.

* Дихальні розлади при міастенії пов'язані з декількома причинами: ослабленням міжреберних м'язів, діафрагми, рідше — із западанням надгортанника внаслідок ослаблення м'язів гортані. Респіраторні порушення у хворих характеризуються утрудненням вдиху, послабленням кашльового поштовху, скупченням густої, в'язкої слини, яку неможливо проковтнути.

300. Ангіни: визначення, етіологія, патогенез. Класифікація, патологічна анатомія і диференціальна діагностика різних форм. Ускладнення ангін.

Ангіна-запалення обох піднебінних мигдаликів, слизової оболонки горла, лімфаденоїдного глоткового кільця, яке спричинюють різні мікроорганізми, здебільшого стрептокок, тоді такий гострий тонзиліт називають бактеріальним.

Етіологія-Бета-гемолітичний стрептокок групи А.

Деякі віруси.

Грибки роду Candida.

Дифтерія.

Кір.

Туляремія.

Фарингіти, які пов'язані із захворюваннями, що передаються статевим шляхом (ЗПСШ).

Гострий тонзиліт/фарингіт на тлі ВІЛ-інфекції

Гонорея

Хламідіоз

Патогенез-

За характером змін мигдаликів розрізняють:

Катаральну (почервоніння та набряк слизової оболонки мигдаликів без утворення нашарувань — т. з. нальотів)

Фолікулярну (запальний процес перебігає в глибині мигдалика, фолікули якого нагноюються, гноячки нагадують картину «зоряного неба»)

Лакунарну (нальоти утворюються в лакунах, тобто заглибленнях мигдаликів, що схоже на дифтерію)

Флегмонозну (нагноєння мигдаликів поширюється на сусідні тканини).

Некротично-виразкову (утворення поверхневих виразок)

Ангіна Симановського-Плаута-Венсана (як самостійна нозологічна форма)

Катаральна ангіна характеризується гіперемією і набряком мигдаликів, піднебінних дужок та язичка.

Нагноєння лімфатичних фолікулів на поверхні мигдаликів, про що свідчать виникнення дещо піднятих субепітеліальних абсцесів жовто-білого кольору, є ознакою фолікулярної ангіни. Якщо в лакунах піднебінних мигдаликів накопичується гній у вигляді жовто-білих пробок або нальоту, то говорять про лакунарну ангіну. Частіше ці дві форми поєднуються.

При некротично-виразковій ангіні на мигдаликах виявляють некротичні ділянки темно-сірого кольору, після відшарування яких утворюється глибокий дефект слизової оболонки з бугристим дном Крім піднебінних мигдаликів можуть уражатись інші утворення лімфатичного глоткового кільця — язиковий мигдалик, лімфоїдна тканина задньої стінки глотки (бокові валики) і гортані Для діагностики ангін цієї локалізації вдаються до фарингоскопії або огляду за допомогою гортанного дзеркальця.

Як самостійна нозологічна одиниця описана ангіна Симановського-Плаута-Венсана. Спричинюють її Вас. fusiformis і Sp. buccalis. Характерними для неї є слабкі явища загальної інтоксикації і розвиток однобічного некротично-виразкового тонзиліту. На фоні незначної гіперемії і набряку мигдалика виявляють сірувато-білий наліт, дещо піднятий над поверхнею; він легко знімається шпателем, відкриваючи кровоточиву виразку з гладким дном. Наліт має схильність до поширення, досить швидко з'являється знову після зняття. З 4-5-го дня від початку захворювання він самостійно відшаровується і відбувається поступова епітелізація виразкової поверхні. Хвороба триває від 7—10 днів до кількох тижнів.

Дифдіагностика-Болі в горлі нерідко бувають і при ГРВІ, особливо аденовірусного походження, але при цьому порівняно рідко збільшуються лімфовузли. Сильне запалення мигдалин і стійке збільшення лімфовузлів є одним з основних симптомів інфекційного мононуклеозу, що можна підтвердити розгорнутим аналізом крові.

Ускладнення-Серед ускладнень ангіни слід назвати міокардити: ревмокардит та ендокардит (розвивається у 10 % хворих, які не лікувалися), тонзилярний, паратонзилярний, парафарингеальний та заглотковий абсцеси, отит, запалення придаткових пазух носа, гнійне запалення шийних лімфовузлів, набряк гортані, запалення нирок та ін.

Можуть розвинутись хронічний тонзиліт, метатонзилярні захворювання — ревматизм, гломерулонефрит, ревматоїдний артрит, геморагічний васкуліт, сепсис.

301. Езофагіт. Визначення, причини, класифікація, морфологічна характеристика. Стравохід Барретта. Розриви слизової оболонки стравоходу (синдром Мелорі-Вейса). Причини, патоморфологія, клінічне значення.

ЗапалНеня слизової стравоходу

Причини

Рефлюкс, хімічний опік, механічна травма, інфекції

Морф характеристики

Катаральна форма-Характеризується гіперемією і набряком слизової оболонки стравоходу. Найбільш поширена форма езофагіту.

Набраковав-Характеризується гіперемія і набряком слизової оболонки стравоходу. Найбільш поширена форма езофагіту.

Ерозивно форма Найчастіше розвивається при гострих інфекційних хворобах і дії на стінку стравоходу подразнюючих речовин.

Геморагічна форма розвивається при Деяких інфекційних та вірусних хворобах (наприклад, при висипному епідемічним тифі, грипі).

Псевдомембранозная форма Спостерігається при дифтерії, скарлатини. При цій формі фібринозний ексудат не спаяні з підлеглою тканинами.

Ексфоліативна форма Спостерігається при дифтерії, скарлатини. При цій формі фібринозний ексудат міцно пов'язаний з підметом тканинами.

Некротична форма Зустрічається при важкому перебігу інфекційних хвороб, таких, як кір, скарлатина, черевний тиф і ін., А також при кандидозі, агранулоцитозе, супроводжується утворенням глибоких виразок.

Флегмонозна форма Утворюється в результаті впровадження в стінку стравоходу інфікованого инородно тіла, процес може поширитися вздовж стравоходу і в сторону середостіння.

Гострий езофагіт розвивається внаслідок механічного та термічного пошкодження слизової оболонки стравоходу, а також при деяких інфекційних хворобах.

Хронічний езофагіт може бути виходом гострого, в інших випадках він супутній місцевим ураженням, наприклад при грижі стравохідного отвору діафрагми.

Стравохід Барретта - це стан, при якому в слизовій оболонці стравоходу виявляється нехарактерний для норми циліндричний епітелій замість плоского багатошарового

Синдром Меллорі - Вейса є непенетрірующіе розриви слизової оболонки дистального відділу стравоходу і проксимального відділу шлунка, викликані блювотою, позивами на блювоту або гикавкою.

Источник: https://tut-files.ru/previewfile/127073

Смотрите также:

Бюрократия в России
Диагностика осознаваемости научно-педагогического коллектива на основе анализа результатов исследовательской деятельности
Духовный опыт человека в выборе жизненного пути
Кадастровые работы при перераспределении земельного участка на примере земельного участка в городе Вологда
Линейная сигнализация по 2ВСК цифровых систем передачи
Ответы к экзамену (Операционные системы)
Преступное сообщество (преступная организация) и ответственность их участников по российскому уголовному праву
Пробелы уголовного закона не могут компенсироваться нарушением правил квалификации
Пушкин А.С.. Бал Баратынского
Развитие электронных денег и проблемы их интерпретации