Материал: Все вопросы патан экзамен

Внимание! Если размещение файла нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам

61. Смерть організму: визначення, ознаки, класифікація і терміни розвитку. Поняття про природну, насильницьку смерть і смерть від хвороб (передчасну і раптову).

Смерть – незворотнє припинення життєдіяльності організму.

Передчасною смертю вважають смерть у працездатному віці як основу медико-соціального навантаження в суспільстві.

Класифікація за причиною:

• ненасильницька смерть - фізіологічна смерть, патологічна смерть (смерть від хвороб), раптова смерть

• насильницька - вбивство, самогубство і смерть у результаті нещасного випадку

Класифікація за зворотністю змін:

• клінічна смерть;

• біологічна смерть.

62. Смерть клінічна та біологічна. Ознаки смерті і посмертні зміни. Визначення внутрішньоутробної смерті.

Основні ознаки клінічної смерті:

- відсутність пульсації над магістральними артеріями (сонною та стегновою),

- стійке розширення зіниць з відсутністю фотореакції,

- відсутність самостійного дихання. Допоміжні ознаки:

- зміна забарвлення шкіри (мертвотно-сіра чи синюшна),

- відсутність притомності,

- відсутність рефлексів та втрата м'язового тонусу.

Ознаки біологічної смерті:

• помутніння та висихання рогівки;

• симптом котячого ока (Бєлоглазова): трансформація звичайної форми зіниці на

веретеноподібну при боковому стисненні;

• висихання шкіри та слизових оболонок (внаслідок випаровування вологи з поверхні

тіла);

• трупне охолодження (внаслідок припинення термогенезу);

• трупні плями (внаслідок перерозподілу крові);

• трупне заклякання (виникає внаслідок відсутності АТФ, що унеможливлює роз’єднання

актин-міозинового містку → стійка м’язова контрактура, що припиняється після

розкладання м’язової тканини;

• розкладання (гниття та аутоліз).

Вірогідні ознаки смерті

І. Припинення функції кровообігу.

ІІ. Припинення функції дихання.

ІІІ. Припинення функції центральної нервової системи:

Ранні і пізні абсолютні ознаки смерті:

І. Ранні абсолютні ознаки смерті:

• Трупні плями. Після зупинки серця поступово припиняється рух крові по судинах. За законом тяжіння кров починає збиратися у найнижчих частинах тіла. Трупні плями виникають тільки на тих ділянках тіла, які нещільно контактують з поверхнею, на якій лежить тіло. У тих же ділянках тіла, де є такий контакт із поверхнею, трупні плями не утворюються.

• Трупне охолодження. Після настання смерті перестають діяти регуляторні системи, різко уповільнюється метаболічна активність і припиняється теплопродукція. Внаслідок чого вже через 45-60 хв. температура тіла поступово знижується

• Трупне заклякання. виникає внаслідок відсутності АТФ, що унеможливлює роз’єднання актин-міозинового містку → стійка м’язова контрактура, що припиняється після розкладання м’язової тканини; заклякання можна виявити в м'язах нижньої щелепи, потім - у м'язах шиї, тулуба, рук і ніг.

• Трупне висихання. зумовлений випаровуванням рідини з тіла померлого

• Аутоліз. Після смерті внаслідок того, що реакція середовища організму стає кислою, відбувається активація гідролітичних ферментів, які починають діяти на тканини і перетравлювати їх.

ІІ. Пізні абсолютні ознаки смерті:

1. Руйнівні:

• Трупне гниття. Це дуже складний процес, що полягає у розкладанні білків під впливом життєдіяльності мікроорганізмів. При цьому утворюються гнильні гази, які роздувають кишки, проходять крізь їх стінки у підшкірну жирову клітковину, внаслідок чого шкіра набуває брудно-зеленого кольору.

• Ушкодження трупа тваринами і рослинами.

2. Консервувальні:

• Жировіск. Жири трупа розкладаються на гліцерин та жирні кислоти. Олеїнова кислота та гліцерин вимиваються з організму водою, а пальметинова і стеаринова - вступають у реакцію з лугоземельними елементами (кальцієвими та магнієвими солями) і утворюють мило. Тканини тіла набувають сіро-рудого кольору із зернистою будовою, що нагадує суміш воску з жиром (звідси - жировіск), вони ущільнюються.

• Муміфікація. Висихання трупа. Воно наявне, якщо труп перебуває в умовах, за яких швидко та інтенсивно втрачає вологу (в піску, крейдяному грунті), або ж коли є хороший протяг (на горищах, у печерах, склепах). Втрачаючи значну кількість вологи (до 80% і більше), труп перетворюється на скелет, обтягнутий шкірою; вона дуже суха, щільна, має рудувато-коричневий колір.

• Торф'яне дублення. У разі потрапляння мертвого тіла в торф'яні болота та ґрунти. Шкірні покрови стають цупкими, набувають темно-рудого кольору. Білки й вапно розчиняються, внутрішні органи і м'які 6 тканини значно зменшуються в об'ємі або й зовсім руйнуються, кістки м'якнуть.

Штучне консервування. Збереження трупа в певних середовищах (в холоді, соляних чи інших розчинах).

Внутрішньоутробна смерть плоду - загибель плода під час вагітності або під час пологів. Загибель плода під час вагітності відноситься до антенатальної смертності, загибель під час пологів - интранатальной смерті.

63. Постреанімаційний період: визначення, морфологічні особливості пошкодження життєво-важливих органів і відновлення їх функцій.

Постреанімаційна хвороба (ПРХ) - це стан організму після перенесеної клінічної смерті (зупинки кровообігу) з подальшим відновленням функції органів і систем

стадії ПРХ:

1 стадія (6-8 год від початку лікування) — стадія нестабільних функцій, головними ознаками якої є максимально виражене зниження (в 4-5 разів) перфузії тканин і наявність циркуляторної rіпоксії.

2 стадія (10-12 год від початку лікування) - відносна стабілізація основних функцій організму - характеризується стабілізацією життєво важливих функцій, покращенням стану хворих, часто тимчасовим. Одночасно зберігаються виражені порушення перфузії тканин (кровонаповнення знижене в 2-2,5 раза), дефіцит об'єму циркулюючої крові (ОЦК). 3більшується втрата К+ і затримка в організмі Na+, 3берігається лактатацидоз, що розвинувся раніше. Спостерігається виражена Гinерферментемія. Вірогідно уповільнюється фібринолітична активність плазми крові.

3 стадія (кінець 1-2-1 доби лікування) - повторне погіршення стану хворих. У декого при нормальній температурі тіла спостерігають тахікардію, задишку, підвищення АТ, особливо у молодих i ocіб середнього віку, неспокій. Формується гіпоксія змішаного генезу внаслідок максимального зниження транспорту кисню у зв'язку з порушенням властивостей гемоглобіну та утрудненням дисоціації оксигемоглобіну, збереження зниженої перфузії тканин, шунтування кровотоку в легеняхі гiподинамічного стану кровообігу. На цій стадії максимально виражені порушення гемостазу і фібринолізу, що створюе умови для появи мікротромбів в органах і тканинах. Розвиваються порушення функцій паренхіматозних органів: нирок за типом функціональної олігурії; зростання гострої дихальної недостатності (ГДН) за типом неспецифічного ураження легень ("шокові легені"), рідше-печінки. Всі ці порушення мають функціональний характер і зворотні при сприятливому перебігу.

4 стадія (3-4-та доби) має комбінований перебіг: сприятливий період стабілізації й наступного покращення порушених функцій із можливим зниженням інтенсивності лікування та одужанням без ускладнень; несприятливий - період подальшого погіршення стану хворих у зв'язку з прогресуванням генералізованот запальної відповіді та порушенням багатьох функцій організму. При цьому спостерігають посилення катаболізму, інтерстиціального набряку легень, мозку, підшкірної клітковини, поглиблення гіпоксії змішаного типу й гіперкоагуляції, появу гнійно-запальних ускладнень. Розвиваються явища недостатності функції органів і систем: вторинні кровотечі з верхніх відділів ШКТ (ерозі), психози з галюцинаторним синдромом, вторинна серцева недостатність, посилення ГДН, панкреатит, розлади функції печінки, безкам'яний холецистит.

5 стадія (5-6-та доби) -розвивається тільки при несприятливому перебізі ПРХ. Прогресують запальні та гнійні процеси: масивні пневмонії, часто нозокоміальні, абсцедуючі; нагноєння ран, абсцеси м'яких тканин, гнійні плеврити. Незважаючи на ранне використання антибіотиків i антисептиків, нерідко розвивається сепсис на тлі виражених порушень клітинного і гуморального імунітету внаслідок тривалої тяжкої гіпоксії змішаного генезу. На тлі сепсису розвивається, як правило, нова, друга хвиля ураження легень, серцевого м'яза, печінки, нирок, так звана поліорганна недостатність.

Інтенсивну терапію постреанімаційної хвороби можна умовно розділити на декілька етапів: невідкладні заходи; профілактика і лікування екстракраніальних порушень; нормалізація функції ЦНС (профілактика набряку мозку, покращення метаболічних процесів в нейронах та ін.).

64. Танатогенез. Характеристика термінальних станів. Структурні механізми припинення діяльності життєво-важливих органів при природному перебігу хвороби. Найближчі наслідки припинення роботи серця, легень, головного мозку, нирок і печінки.

Термінальні стани:

• Передагонія. Фізіологічні механізми життєдіяльності організму знаходяться в стані декомпенсації: центральна нервова система пригнічена, можливий коматозний стан; діяльність серця ослаблена, пульс нитковидний, артеріальний тиск нижчий критичного ( 70 мм.рт.ст.); функції зовнішнього дихання та паренхіматозних органів порушені. Передагонія триває від кількох годин до декількох днів. За цей час стан хворого ще більш погіршується й закінчується термінальною паузою. Хворий втрачає притомність, артеріальний тиск та пульс не визначаються; зупиняється дихання, рефлекси відсутні.

• Агонія (боротьба). Внаслідок виснаження центрів життєдіяльності вищого порядку виходять з - під контролю (активізуються) бульбарні центри та ретикулярна формація. У хворого відновлюється м'язовий тонус та рефлекси, появляється зовнішнє дихання (безладне, з участю допоміжної мускулатури). Над магістральними артеріями пальпується пульс, може відновлюватись тонус судин - систолічний артеріальний тиск зростає до 50 - 70 мм.рт.ст. Однак в цей час метаболічні порушення у клітинах організму стають незворотніми. Швидко згоряють останні запаси енергії, акумульовані в макроергічних зв'язках, і через 20 - 40 секунд настає клінічна смерть

• Термінальна пауза триває до хвилини

• смерть.

Источник: https://tut-files.ru/previewfile/127073