Материал: Все вопросы патан экзамен

Набряк легень – найтяжча форма цієї патології, в основі якого лежить гостре порушення скорочувальної здатності міокарда лівого шлуночка і (або) лівого передсердя, що веде до застою крові в малому колі кровообігу.

Виділяють чотири стадії набряку легень:

Стадія I: Спочатку є тільки інтерстиціальний набряк легенів. У міру зниження розтяжності легенів виникає тахіпное

Стадія II: Рідина заповнює інтерстиціальний простір легенів і починає надходити в альвеоли, спочатку накопичуючись в кутах між межальвеолярной перегородками (серповидное наповнення). Газообмін практично не порушений.

Стадія III: Багато альвеоли заповнені рідиною і вже не містять повітря. Особливо багато альвеол заповнене рідиною в нижчерозташованих ділянках легень.

Стадія IV: Рідина не тільки заповнює альвеоли, але й поширюється по дихальних шляхах у вигляді піни. Є виражені порушення газообміну, зумовлені внутрілегочним шунтуванням і обструкцією дихальних шляхів. Виявляють тяжку гіпоксемію і прогресуючу гіперкапнію.

78. Недостатність лімфообігу: причини, класифікація, морфологічні прояви.

Види недостатності лімфообігу:

Механічна – виникає під впливом факторів, які можуть бути перешкодою для току лімфи і спричиняють її застій (закупорка лімфатичних судин, блокада Лімфатичних Вузлів, видалення грудної протоки або ЛВ, недостатність клапанів лімфатичних судин).

Динамічна – з’являється внаслідок посиленої фільтрації у капілярах, при цьому лімфатичні судини не в змозі видалити набрякову рідину з інтерстицію.

Резорбційна – внаслідок змін біохімічних або дисперсних властивостей тканиннних білків або зниження проникності лімфатичних капілярів, що призводить до застою рідини у тканинах.

Морфологічні прояви недостатності лімфообігу характерні незалежно від форми, до них відносять: застій лімфи і розширення лімфатичних судин; розвиток колатерального лімфообігу і перебудова лімфатичних капілярів і судин; утворення лімфангіектазій; розвиток лімфедеми, стаз лімфи і уторення коагулянтів з білків плазми (тромбів); лімфорею (хілорею); утворення хільозного асциту, хілотораксу.

79. Лімфедема: визначення, класифікація (гостра та хронічна, загальна та реґіонарна), морфологічна характеристика. Лімфостаз, слоновість.

Лімфедема – лімфогенний набряк, що з’являється у стадії декомпенсації недостатності лімфообігу. В ряді випадків виникає гостро, однак частіше хронічна. І гостра і хронічна можеть бути як загальними так і місцевими (регіонарними).

Гостра загальна лімфедема (виникає наприклад при двосторонньому тромбозі підключичних вен), при підвищенні венозного тиску у порожнинних венах в грудній протоці розвивається ретроградний застій, який розповсюджується аж до лімфатичних капілярів.

Хронічна загальна лімфедема – закономірна при хронічному венозному застої .

Гостра місцева лімфедема – виникає при обтураціїї відвідних лімфатичних судин, або стисненні, при гострому лімфаденіті, екстирпації ЛВ і судин.

Хронічна місцева лімфедема поділяється на:

Природжену – пов’язана з гіпо- або анаплазією лімфатичних судин нижніх кінцівок.
Набуту – розвивається у зв’язку із стисненням або запустінням лімфатичних судин, хронічним запаленням, склерозом бо видаленням значної групи ЛВ, тромбозом вен, тромбофлебітом.

Хронічний застій лімфи призводить до гіпоксії тканин, тому має слерогенний вплив, тканина (частіше всього шкіра і підшкірна клітковина кінцівок) збільшується в об’ємі, стає твердою, втрачає попередні форму і вигляд – виникає так звана слоновість.

80. Лімфорея: визначення, класифікація (зовнішня та внутрішня: хільозний асцит, хілоторакс), морфологічна характеристика. Значення порушення лімфообігу.

Лімфорея – це витікання лімфи з просвіту лімфатичних судин. Розрізняють:

Зовнішню – коли лімфа витікає в навколишнє середовище;

Внутрішню – коли лімфа проникає в тканини або порожнини тіла.

З внутрішньою лімфореєю пов’язані розвиток хільозного асциту – накопичення лімфи в черевній порожнині при застої лімфи в органах черевної порожнини, або ушкодженні лімфатичних судин кишок або брижі (хільозна рідина з високим вмістом жирів, на вигляд біла, схожа на молоко) і хілотораксу – накопичення лімфи в плевральній порожнині при пошкодженні іх стінок.

81. Кровотеча (геморагія) і крововилив: визначення, класифікації, значення. Термінологія, яка вживається для опису різних видів кровотеч та крововиливів.

Кровотеча (haemorrhagia) – це вихід крові із просвіту судин або з серця в навколишнє середовище (зовнішня) або порожнини тіла (внутрішня).

Класифікації кровотеч

Стосовно зовнішнього середовища:

Зовнішні кровотечі : носова (epistaxis), легенева (кровохаркання) (haemoptoe), криваве блювання (блювота «кавовою гущею» - haemotemesis), кров у випорожненнях (maelena), маткова (metrorhagia)

Внутрішні: гемоперикард (накопичення крові в порожнині осердя), гемоперитонеум ( -//- черевної порожнини), гемоторакс ( -//- плеври), гемартроз ( -//- порожнину суглоба).

Анатомічна: артеріальна, венозна, капілярна, паренхіматозна і змішана кровотеча.

За тривалістю: гостра і хронічна.

Якщо при кровотечі кров накопичується у тканинах, то говорять про крововиливи. Види крововиливів:

Гематома – скупчення згорнутої крові у тканині з порушенням її цілісності
Геморагічне просочування (інфільтрація) – скупчення згорнутої крові у тканині при збереженні тканинних елементів
Синці (екхімози) – площинні крововиливи, наприклад у шкірі, слизових оболонках
Петехії – дрібні крапкоподібні крововиливи.

Для опису різних видів крововиливів спочатку визначають вид, точну анатомічну локалізацію, потім розміри, форму ( найчастіше описують як геометричні фігури) і колір відповідно до кольорів спектра сонячного світла (фіолетовий, синій, блакитний, жовтий, помаранчевий, зелений, червоний) та його відтінків (світло-синій, темно-синій тощо) або комбінації їх чи відтінків (світло-синьо-фіолетовий, темно-синьо-фіолетовий з блакитним відтінком тощо).

Для опису кровотеч застосовують вище перераховані класифікації + об’єм дефіциту ОЦК.

82. Плазморагія: визначення, причини, механізм розвитку, морфологічна характеристика.

Плазморагія – вихід плазми за межі кровоносного русла, що призводить до плазматичного просочування стінки судини і розвитку в ній дистрофічних змін аж до фібриноїдного некрозу.

Причини: нервово-судинні порушення (спазм) – гіпертонічна хвороба, тканинна гіпоксія - декомпенсовані вади серця, імунопатологічні - аутоімунні реакції, збільшення в крові вазоактивних речовин (серотонін, гістамін) - інфекційні, інфекційно-алергічні хвороби, накопичення грубодисперстних білків, ліпопротеїдів – атеросклероз.

Проявляється, пошкодженням ендотеліоцитів, порушенням цілостності базальної мембрани, набряком. Наслідком плазморагії є порушення транскапілярного обміну, розвиток фібриноїдного некрозу, гіалінозу і склерозу.

Источник: https://tut-files.ru/previewfile/127073

Смотрите также:

Бюрократия в России
Диагностика осознаваемости научно-педагогического коллектива на основе анализа результатов исследовательской деятельности
Духовный опыт человека в выборе жизненного пути
Кадастровые работы при перераспределении земельного участка на примере земельного участка в городе Вологда
Линейная сигнализация по 2ВСК цифровых систем передачи
Ответы к экзамену (Операционные системы)
Преступное сообщество (преступная организация) и ответственность их участников по российскому уголовному праву
Пробелы уголовного закона не могут компенсироваться нарушением правил квалификации
Пушкин А.С.. Бал Баратынского
Развитие электронных денег и проблемы их интерпретации