Материал: Все вопросы патан экзамен

Скачать

Заказать новую работу

Внимание! Если размещение файла нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам

  1. Процеси компенсації і адаптації: основні поняття, стадії розвитку, значення.

Пристосування (адаптація) – здатність організму адаптуватися до умов зовнішнього середовища, що змінилися.

Компенсація – це сукупність реакцій організму на пошкодження, які спрямовані на відновлення порушених функцій в організмі шляхом підсилення діяльності неушкоджених систем, органів або їх складових елементів.

Фази

1) фаза становлення (син.: аварійна) – характеризується включенням структурних резервів організму з відповідними змінами їх функції у відповідь на дію патогенного чинника;

2) фаза стабілізації (син.: компенсації, закріплення) – характеризується перебудовою структури органу з відповідними змінами його функціонування для забезпечення місцевого й загального гомеостазу в умовах дії патогенного чинника;

3) фаза декомпенсації (син.: виснаження компенсації) – виникає при недостатності компенсаторно-пристосувальних змін, внаслідок чого розвиваються різноманітні порушення роботи органів і тканин.

  1. Гіперплазія: визначення, механізми, типові приклади, морфологічні прояви.

Гіперплазія - збільшення числа структурних елементів тканин шляхом їх надлишкового новоутворення. Гіперплазія може виникати в результаті різноманітного впливу на тканини: стимулюючі розмноження клітин: порушення нервової регуляції, процеси обміну і зростання, порушення кореляційних зв'язків в системах внутрішніх секреций, посилення функцій того чи іншого органу (тканин) тканинного розпаду, бластомогенних і канцерогенних речовин.

Прикладом гіперплазії може бути посилене розмноження епітелію молочних залоз при вагітності, епітелію маткових залоз в передменструальному періоді. До залозистої гіперплазії відносять аденоматозні поліпи слизової оболонки носа, шлунка, кишечника, матки; регенераторні гіперпластичні процеси мієлоїдній тканини і лімфоїдної тканини, що розвиваються при важкому недокрів'ї і при деяких інфекціях - іноді в таких випадках регенеративні розростання кровотворної тканини відбуваються за межами кісткового мозку, наприклад в печінці, селезінці, лімфатичних вузлах.

Гіперпластичні процеси при інфекційних захворюваннях (малярія, поворотний тиф, затяжний септичний ендокардит, туберкульоз, лейшманіоз) особливо різко виражені в селезінці. Гіперпластичні процеси в ретикулярної тканини (лімфатичні вузли, селезінка, кістковий мозок) лежать в основі імуногенною антителообразования при антигенному роздратуванні будь-якої природи. Завдяки гіперплазії іноді відбувається заміщення тканини (компенсаторний характер гіперплазії), втраченої в результаті патологічного процесу, наприклад гіперплазія кровотворної тканини після крововтрат. Гіперпластичні процеси є причиною посиленої гіперпродукції тканин. У ряді випадків гіперплазія веде до надмірного новоутворення атипового будови, до розвитку пухлин

  1. Гіпертрофія: визначення, механізми (регуляція, зміни фенотипу), типові приклади, морфологічні прояви.

Гіпертрофія – збільшення об’єму клітин, тканин, органа за рахунок збільшення її структурних елементів (якісний показник).

Гіпертрофія:

фізіологічна – збільшення в об’ємі органів і тканин внаслідок посилення їх функцій під впливом природних факторів (гіпертрофія скелетних м’язів і кісток при напруженому функціональному навантаженні, гіпертрофія підшкірної клітковини при надмірній годівлі)

патологічна – збільшення об’єму органа або тканини під впливом патологічних факторів; на відміну від фізіологічної – на певному етапі розвитку порушуються процеси нейрогуморальної регуляції органів і гіпертрофія закінчується атрофією і дистрофією.

робоча (підвищене функціональне навантаження на орган (гіпертрофія лівого шлуночка при звуженні клапанного отвору);

вікарна (при відмиранні частини органа або після оперативного видалення одного із парних органів);

нейрогуморальна (при порушенні функцій ендокринних залоз; пр: при старечій атрофії сім’яників гіпертрофується передміхурова залоза);

вакатна (заміщення паренхіми атрофованого/видаленого органа сполучною або жировою тканинами; пр: при атрофії нирки порожнина її капсули заростає жировою тканиною);

гіпертрофічне розростання (спостерігається коли при дії подразників змінюється нервова регуляція оточуючих ділянок, що призводить до збільшення в об’ємі тканини чи органа; пр: розростання при хронічному запаленні слизових оболонок у вигляді поліпів).

За характером розрізняють справжню і несправжню гіпертрофію.

Ознаки справжньої гіпертрофії:

збільшення об'єму і маси органу,

інтенсивне забарвлення органу,

збереження звичайної форми і пропорції частин тіла,

посилена функція органу.

Кінець справжньої гіпертрофії - повернення до нормального стану, або перехід у несправжню гіпертрофію.

Несправжня гіпертрофія - збільшення об'єму органу внаслідок розростання в ньому сполучної або жирової тканини. Паренхіматозна  тканина зменшується, тому несправжня гіпертрофія є атрофічним процесом.

Ознаки несправжньої гіпертрофії:

збільшення об'єму органу,

зменшення паренхіматозних елементів,

розростання сполучної або жирової тканини, внаслідок чого орган стає твердим, блідим, змінюється його форма, структура анатомічних частин.

Функція органів при несправжній гіпертрофії знижується. Несправжня гіпертрофія - процес незворотний.

  1. Атрофія: визначення, основні види, механізми (убіквітин-протеасомний комплекс), морфологічні прояви.

Атрофія – прижиттєве зменшення об’єму клітин, тканин, органів, що супроводжується зниженням їх функцій.

Атрофія :

  • фізіологічна (характерна для нормального розвитку: деякі структури ембріона зазнають атрофії під час фетального розвитку; у літніх людей атрофуються статеві залози – також прояв фізіологічної атрофії);

  • патологічна:

  • загальна (генералізована) зустрічається у формі аліментарного виснаження/виснаження при раковій кахексії/гіпофізарній кахексії;

  • місцева:

  • дисфункціональна (атрофія від бездіяльності) виникає внаслідок зниження функцій органа – атрофія м’язів при переломі кісток, захворювання суглобів, коли обмежені рухи;

  • дисциркуляторна – виникає внаслідок звуження артерій > недостатнє кровопостачання органу > гіпоксія >діяльність органу знижується, розмір клітин зменшується (пр: масивна атрофія мозку за рахунок зниженого кровопостачання при атеросклерозі);

  • нейротична – пошкодження нервів > атрофія м’язових волокон (найчастіше виникає в поперечносмугастих м’язах внаслідок загибелі моторних нейронів передніх рогів спинного мозку або нервових стовбурів, які іннервують ці м’язи (при поліомієліті, при запаленні лицьового нерва);

  • компресійна – при тривалому здавлюванні виникають порушення цілісності тканин; пр: в тілах хребців, у грудині при надавлюванні аневризмою аорти, тиск пухлини на прилеглі тканини;

  • під впливом фізичних та хімічних факторів – під дією променевої енергії атрофія особливо виражена в кістковому мозку, статевих органах; йод і тіоурацил пригнічують функцію щитовидної залози, що призводить до її атрофії.

Морфологічна характеристика:

  • Зменшення об'єму і маси органу (порівнюють парні органи), витончення країв непарних органів. При розростанні жирової і сполучної тканини об'єм органів може збільшуватись.

  • Змінюється забарвлення, виникає блідість при недокрів'ї, може бути сірувато-жовте забарвлення - при розростанні сполучної і жирової тканини; буре забарвлення - при нагромадженні ліпофусцину.

  • Консистенція органу щільна внаслідок розростання волокнистої сполучної тканини.

  • Поверхня органів може бути дрібногорбистою або зернистою.

  • Спостерігається пропорціональне зменшення порожнин і витончення стінок органу (концентрична атрофія). Може бути витончення стінок органу і збільшення порожнин, але об'єм органу не змінюється (екстентрична атрофія).

При будь - якому виді атрофії функція органу знижується. Якщо атрофія не досягла високого ступеня, то при усуненні причин, що її викликали, орган відновлюється морфологічно і функціонально. Глибокі атрофічні зміни в органах і стареча атрофія – незворотні

  1. Метаплазія: визначення, механізми, типові приклади, морфологічні прояви. Поняття про дисплазію.

Метаплазія – перехід одного виду тканини в інший в межах одного зародкового листка.

Метаплазія частіше всього зустрічається в епітелію та сполучній тканині, рідше – в інших тканинах.

Метаплазія епітелію – проявляється у вигляді перетворення призматичного епітелію на плоский з ороговінням (епідермальна метаплазія). Спостерігається в дихальних шляхах при хронічному запаленні, дефіциті вітаміну А, в підшлунковій, передміхуровій, молочній залозах. Метаплазія починається з розмноження камбіальних клітин, які диференціюються в напрямку не призматичного, а багатошарового плоского епітелію. Пр: у постійних курців нормальний війковий циліндричний епітелій трахеї та бронхів часто заміщується багатошаровим плоским епітелієм.

Метаплазія сполучної тканини – формування хряща, кістки або жирової тканини (мехенхімальних тканин) в тканях, які в нормі не мають цих елементів. Пр: в стінці аорти (при атеросклерозі), в стромі м‘язів, в капсулі загоєних осередків первинного туберкульозу , в стромі пухлин (рак щитовидної залози). (Перед утворенням кісткової або хрящової тканини відбувається проліферація молодих клітин, що диференціюються в напрямку хондро- і остеобластів).

Источник: https://tut-files.ru/previewfile/127073

Смотрите также:

База тестов на 1 семестр
Бюрократия в России
Диагностика осознаваемости научно-педагогического коллектива на основе анализа результатов исследовательской деятельности
Духовный опыт человека в выборе жизненного пути
Зародження інституту української адвокатури (IX-XVIII ст.)
Кадастровые работы при перераспределении земельного участка на примере земельного участка в городе Вологда
Лаба стакан
ЛБ-05
Линейная сигнализация по 2ВСК цифровых систем передачи
Ответы к экзамену (Операционные системы)